30 жовтня 2024 року № 320/15180/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо здійснення перерахунку призначеного ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.05.2021, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою Апеляційного суду Київській області від 25.06.2020 № 05/29/60, починаючи з 19.02.2020, виходячи із 64% суддівської винагороди судці, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.10.2017 у справі №369/10229/17 та розпорядженням Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2018 позивачу встановлено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді Апеляційного суду Київської області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 320/7212/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Київській області від 25.06.2020 №05/29/60, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, позивачу судді у відставці Апеляційного суду Київській області, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №320/7212/20. Однак, у супереч вищезазначеному Головне управління Пенсійного фонду України Київській області здійснило перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, починаючи. Позивач вважає, що дії відповідача щодо зменшення відсотку щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці до 50 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Апеляційного суду Київській області від 25.06.2020 № 05/29/60 та у відповідності до рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 320/7212/20 є протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" з 01.10.2016 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , 10 лютого 2017 року звільнений з посади судді Апеляційного суду Київської області відповідно до рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Київської області» від 31.01.2017 р. №165/0/15-17 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 11 лютого 2017 року позивач перебуває на обліку в Києво-Святошинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене у розмірі 90% від заробітної плати судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Після припинення юридичної особи Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Оскільки з 01 січня 2020 року змінено розмір грошового утримання судді, 25 червня 2020 року позивач отримав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №05/29/60, видану Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Київської області, відповідно до якої його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020 складає 210200,00 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 року. У проведенні перерахунку позивачу було відмовлено.
Протягом 2020 року позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України Київській області з заявами стосовно проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та отримував відмови. Оскільки дії відповідача вважав протиправними, позивач звернуся до адміністративного суду для захисту своїх прав.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №320/7212/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 16.07.2020 про відмову ОСОБА_1 , судді Апеляційного суду Київської області у відставці, в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно його заяви від 26.06.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити судді у відставці Апеляційного суду Київської області, ОСОБА_1 , перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно довідки Апеляційного суду Київської області №05/29/60 від 25.06.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
05.02.2021 та повторно 31.03.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , судді у Апеляційного суду Київської області, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі № 320/7212/20. В заяві позивач зазначив, що відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.10.2017 у справі № 369/10229/17 та розпорядження Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2018 позивачу встановлено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді Апеляційного суду Київської області.
Однак, у супереч вищезазначеному Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди.
Листом від 07.05.2021 відповідач повідомив позивача про право на процент розрахунку пенсії від заробітку відповідно до ст. 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50 відсотків, що складає 105100,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відносини, що виникають у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 15 квітня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Відтак, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Розглядаючи справу з подібними правовідносинами (справа №620/5437/20 постанова від 24 вересня 2021 року) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку)щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402-VIII.».
Відтак, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону №2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 8 грудня 2021 у року у справі №280/9587/20, від 23 червня 2022 року по справі № 420/1987/21, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи позивача на посаді судді становить 27 років 6 місяців 20 день (згідно з розрахунком стажу судді, який встановлений у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі № 320/7212/20), що за правилами частини 3 статті 142 Закону №1402 дає йому право на виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За таких обставин, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.
З урахуванням викладеного вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., які підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо здійснення перерахунку призначеного ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.05.2021, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою Апеляційного суду Київській області від 25.06.2020 № 05/29/60, починаючи з 19.02.2020, виходячи із 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.