Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/10881/24
Провадження №1-кп/758/1489/24
06 листопада 2024 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 1202410007000654 від 11.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, оскільки злочин було вчинено із застосуванням насильства. Зауважив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не призведуть до нормальної процесуальної поведінки обвинуваченого та можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважав ризики недоведеними, підозру необґрунтованою, просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки вина обвинуваченого ще не доведена.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2024 обрано запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, строк дії якої спливає 09.09.2024 року.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.09.2024 продовжено запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, строк дії якої спливає 08.11.2024 року.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст.186 КК України, віднесений до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення інших кримінальне правопорушення.
Суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчиняти інші кримінальні правопорушення, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку суду, тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом.
Обвинувачений, шляхом шантажу, умовлянь, погроз може чинити тиск на потерпілого та свідків з метою зміни чи відмови останніх від дачі показань. Показання осіб мають вирішальне значення для повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК, а саме то, що обвинувачений буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, суд вважає не доведеним прокурором, оскільки обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не достатні для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів без визначення розміру застави, відраховуючи з 06.11.2024, тобто по 04 січня 2025 року включно.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 314, 369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із утриманням у Київському слідчому ізоляторі, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 04 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали скерувати начальнику Київського слідчого ізолятора - для виконання, прокурору та захиснику - для відома.
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Строк дії ухвали - по 04 січня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1