Справа № 463/8925/24
Провадження № 1-кс/463/7433/24
про застосування запобіжного заходу
07 листопада 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,
в провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140110000590 від 07.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
23 вересня 2024 року старший слідчий Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , без визначення розміру застави.
Разом із вказаним клопотання слідчим подано клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу та доставки до Личаківського районного суду м.Львова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
07 листопада 2024 року ОСОБА_5 з'явився до Личаківського районного суду м.Львова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що старший солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він під час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, не з'явився вчасно на службу в розташування військової частини НОМЕР_1 , без поважних причин та перебуває поза межами її розташування по теперішній час, проводить час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконує, а отже останній у такий спосіб незаконно тимчасово припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності.
19 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яку скеровано останньому засобами поштового зв'язку 20.09.2024 року, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім, вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання та пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні відносно клопотання прокурора заперечила частково. Зазначає, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України. Водночас з врахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного, його молодий вік, участь у бойових діях, стану здоров'я, стійких соціальних зв'язків, сімейних обставин, наявність постійного місця проживання, просить визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному розмірі.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 62024140110000590 від 07.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_5 повідомлено 19.09.2024 року.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, матеріалами службового розслідування, протоколами допиту свідків, іншими матеріалами кримінального провадження, зібраними у ході досудового розслідування.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Крім цього, з урахуванням тяжкості покарання підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється. Також слідчий суддя враховує те, що підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування, про що свідчить дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи особу підозрюваного, який позитивно характеризується, є особою молодого віку, учасником бойових дій, має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання, його мати ОСОБА_8 є інвалідом 2- ої групи, слідчий суддя приходить до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України.
Зважаючи на викладене, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, із врахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного ОСОБА_5 , враховуючи його сімейний та майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що розмір застави - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, внесення якої, згідно з ч.4 ст.202 КПК України, є підставою для звільнення особи з-під варти.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 погодженого прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верхнє Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840,0 гривень (дев'яносто тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок), яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених ст.194 КПК України.
Після внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку не внесення застави строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з 18 год. 40 хв. 07 листопада 2024 року до 19 листопада 2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_6 та прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1