Справа №463/10158/24
Провадження №1-кс/463/8652/24
06 листопада 2024 року суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, від 13.09.2024 року про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №62024140110000089 від 23.02.2024 року, -
в провадженні слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 перебуває на розгляді скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, від 13.09.2024 року про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №62024140110000089 від 23.02.2024 року.
ОСОБА_3 подав до суду заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 Мотивацією даного відводу слугує, на його думку, системне недотримання слідчим суддею ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024140110000089 від 23.02.2024 чинного кримінального процесуального законодавства України, передбаченого вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 28 КПК України, відповідно до яких під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Крім того, наголошує на недотриманні слідчим суддею ОСОБА_4 чинного кримінального процесуального законодавства України, передбаченого вимогами п. 6 ч. 3 ст. 56 та ч. 1 ст. 27 КПК України, а саме: у відповідності до вимог п. 6 ч. 3 ст. 56 КПК України під час досудового розслідування потерпілий має право знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді, оскільки у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 108 КПК України під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходу до нарадчої кімнати, а у відповідності до вимог ч. 4 ст. 371 КПК України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Однак, в такому праві його в черговий раз було незаконно обмежено 31.10.2024 слідчим суддею ОСОБА_4 , при тому, що письмові зауваження можуть стосуватися внесених відомостей винесення процесуальних ухвал без виходу до нарадчої кімнати, які зазначаються в журналі судового засідання, а також - правильності ведення внесення таких процесуальних ухвал в журнал судового засідання від 31.10.2024. Слідчий суддя ОСОБА_4 всупереч вищевказаним вимогам п. 6 ч. 3 ст. 56 та ч. 1 ст. 27 КПК України незаконно вимагає від нього сплати судового збору за ознайомлення в суді з журналом судового засідання, помилково вважаючи журнал судового засідання документом, який долучений до справи, і за який нібито відповідно до підпунктів 4, 6 пункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору, хоча насправді журнал судового засідання є невід?ємною частиною судового процесу, а не документом, долученим до справи, оскільки згідно глави третьої наказу N? 156 ДСАУ від 06.06.2022 в редакції від 01.08.2023 щодо ведення протоколу (журналу) судового засідання засобами підсистеми відеоконференцзв?язку "до матеріалів справи в паперовій формі приєднується роздрукований паперовий примірник протоколу (журналу) судового засідання", а відповідно до пункту третього глави четвертої цього наказу "технічний запис та протокол (журнал) судового засідання в електронній формі, що створені з використанням такого програмного забезпечення, також вноситься до автоматизованої системи діловодства суду та обліковується за відповідною судовою справою.
Також підставою для відводу вважає, системне невизнання слідчим суддею ОСОБА_4 його процесуального статусу потерпілого у к/п N? 62024140110000089 від 23.02.2024 у справах за скаргами NN? 463/7987/24 , 463/6207/24, 463/6758/24, 463/7893/24 та 463/10160/24 в яких він оскаржує постанови слідчого ОСОБА_5 про відмову у визнанні його потерпілим.
Вважає, що вище наведені аргументи свідчать про наявність обставин, що викликають у нього сумніви у неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 . Враховуючи наведене, просить задоволити відвід.
В судовому засідання ОСОБА_3 заявлений відвід підтримав з мотивів та підстав викладених у письмових поясненнях. Додатково конкретизував, що він не оспорює процесуальні рішення слідчого судді ОСОБА_4 , але при цьому заявляє йому відвід, оскільки такий вимагає у нього сплати судового збору за отримання копії журналу судового засідання, здійснює розгляд скарг з порушенням визначених законом строків та не визнає його статус потерпілого у кримінальному провадженні.
Заслухавши думку заявника, оглянувши матеріали заяви про відвід, суддя не вбачає підстав для задоволення такого з наступних мотивів.
У висновку N 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов'язані заявити самовідвід; за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. За змістом ч.2 ст.75 КПК України у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
При цьому, суддя враховує, що відповідно до ч.5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен містити відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Для встановлення наявності ознак необ'єктивності мають бути викладені такі доводи, які обґрунтовано підтвердять сумнів в неупередженості слідчого судді, вкажуть на наявність суб'єктивного або об'єктивного критерію.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Розглядаючи дану заяву про відвід, суддя бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Такі обставини при розгляді заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_4 не встановлені, заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, доводи викладені в заяві про відвід, не містять доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді у даному випадку.
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Виходячи з вищенаведеного, приходжу до висновку, що доводи заявника наведені у заяві про відвід ґрунтуються виключно на припущеннях і його суб'єктивній думці, яка ґрунтується на непогодженні з процесуальними рішеннями та діями слідчого судді. Таким чином, такі доводи не можуть бути беззаперечною та законною підставою для усунення слідчого судді від участі у розгляді справи.
Отже, обставин, які передбачені ст. 75,76 КПК України та які б унеможливлювали участь слідчого судді у розгляду цієї справи, в ході розгляду заяви про відвід не встановлено.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.75, 76, 81 КПК України, суд -
відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, від 13.09.2024 року про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №62024140110000089 від 23.02.2024 року.
Суддя ОСОБА_1