ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 листопада 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4732/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання Колцун В.В.,
за участю представників:
від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) - Польщіна Т.П.,
від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області - Кривошеєнко В.Є.,
розглянувши апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024, прийняте суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса, повний текст складено 19.07.2024,
у справі №916/4732/23
за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)
до відповідача: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області
про стягнення 2 708 839,67 грн
У жовтні 2023 р. Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулася з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому просила стягнути з відповідача на користь держави Україна суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у розмірі 2708839,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області природоохоронного законодавства, а саме: завданням шкоди довкіллю у зв'язку із засміченням земельної ділянки.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 13.11.2023 відкрито провадження у справі №916/4732/23.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4732/23 (суддя Сулімовська М.Б.) позов задоволено; стягнуто з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна, у розмірі 2708839,67 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок номер UA378999980333149331000015688 фонду охорони навколишнього природного середовища отримувача: ГУК в Од.обл./с.Фонтанка/24062100, код ЄДРПОУ 37607526 казначейство України (ел. адм. подат.): код класифікації доходів бюджету - 24062100, найменування платежу: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; стягнуто з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рахунок UА438201720343110001000115709, банк ДСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 43879780, судовий збір у розмірі 40632,59 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем за допомогою належних та допустимих доказів факту засмічення земельної ділянки, яка знаходиться на землях Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за межами с. Олександрівка в південній частині колишнього кар'єру вапняку вздовж ґрунтової дороги на відкритому ґрунті за географічними координатами 46.5984828, 30.8793309 площею 1086 кв.м, а також правильністю визначення заявленого до стягнення розміру шкоди, розрахованого Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007, виходячи з даних щодо нормативної грошової оцінки, яка підтверджена листом Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №22-15-0.220-1275/410-21 від 01.07.2021.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4732/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди, проведений позивачем на підставі листа Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №8-15-0.10-4837/2-21 від 06.07.2021, є необґрунтованим, оскільки в його основу покладено завищені дані стосовно нормативної грошової оцінки, а також неправильно визначено склад угідь.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 09.09.2024 у справі №916/4732/23 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 24.09.2024.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 призначено справу №916/4732/23 до розгляду на 06.11.2024 об 11:00.
У судовому засіданні 06.11.2024 представник Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області апеляційну скаргу підтримав; представник Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) висловив заперечення проти її задоволення.
Протокольними ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 залишено без розгляду відзив Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на апеляційну скаргу б/н від 28.10.2024 (вх.№3112/24/Д2 від 28.10.2024), а також відмовлено у задоволенні клопотання Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області б/н від 06.11.2024 (вх.№3112/24/Д3 від 06.11.2024) про приєднання доказів.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані до апеляційної скарги Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, до уваги колегією суддів не беруться та до розгляду не приймаються, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, адже апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного судового рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що апелянтом взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом зі своєю апеляційною скаргою, та врахування їх при апеляційному розгляді справи №916/4732/23.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2021 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Оруджовою Ю.В. та Корольовою Н.М. у присутності депутата райради 8-го скликання Одеської області Толстопятого В.С. проведено обстеження земельної ділянки (території), яка знаходиться на землях Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за межами с. Олександрівка в південній частині колишнього кар'єру вапняку, та встановлено факт утворення несанкціонованого сміттєзвалища побутових, будівельних та промислових відходів на землях Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за межами с. Олександрівка в південній частині колишнього кар'єру вапняку вздовж ґрунтової дороги на відкритому ґрунті за географічними координатами 46.5984828, 30.8793309, місцями виявлено спалювання відходів, що призвело до забруднення земель та є порушенням статті 91 Земельного кодексу України, статей 35, 46 Закону України "Про охорону земель".
В ході перевірки держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) 11.06.2021 проведено відбір проб ґрунтів візуально забрудненої земельної ділянки та складено акт відбору проб ґрунтів №24 від 11.06.2021. Вимірювання проводилось металевою рулеткою 0-50 м, свідоцтво про повірку №455-ГМ чинне до 30.01.2022.
За результатами проведення вищенаведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства складено відповідний акт б/н від 11.06.2021, який підписаний вищенаведеними державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища та депутатом райради 8-го скликання Одеської області без зауважень. У даному акті, зокрема, казано, що площа візуально забрудненої земельної ділянки побутовими, будівельними та промисловими відходами №2 (карта-схема №1) за географічними координатами 46.5984828, 30.8793309 складає 1086 кв.м.
17.06.2021 Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було складено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №27, в якому зазначено, що відповідно до акту відбору ґрунтів №24 від 11.06.2021 проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на території Одеської області, Одеський район, с. Олександрівка (за межами населеного пункту) з південної частини колишнього кар'єру вапняку за географічними координатами 46.5984828, 30.8793309, та в результаті інструментально-лабораторного дослідження проб ґрунтів виявлено забруднення земельних ресурсів амонієм, сульфатами, фосфором та нітратами.
З метою визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства, позивач в адресованому Головному управлінню Держгеокадастру у Одеській області запиті №3697/2.3 від 23.06.2021 просив надати інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, та її категорію за основним цільовим призначенням за географічними координатами 46.5984828, 30.8793309. Додатком до цього запиту є картографічний матеріал з детальним місцем розташування забрудненої земельної ділянки.
У відповіді Головного управління Держгеокадастру у Одеській області №8-15-0.10-4837/2-21 від 06.07.2021 повідомлено про те, що за інформацією Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області №22-15-0.220-1275/410-21 від 01.07.2021 відповідно до графічного матеріалу та матеріалів інвентаризації земель на території Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за межами населених пунктів, затверджених розпорядженням Комінтернівської районної держаної адміністрації №875/А-2012 від 02.07.2012, вищенаведена земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища і землі під господарськими будівлями та дворами, при цьому відповідно до картограми розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів с. Олександрівка нормативна грошова оцінка 1 га пасовищ станом на 01.01.2021 становить - 3499,62 грн/га, а нормативна грошова оцінка 1 кв.м під господарськими будівлями та дворами на території с. Олександрівка Фонтанської сільської ради Одеського району при застосуванні коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф = 3,0 (згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №162 від 27.03.2018 Кф = 3,0 - для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру), локальних коефіцієнтів та індексації станом на 01.01.2021 становить - 950,22 грн/кв.м.
У матеріалах справи також міститься копія листа Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області №22-15-0.220-1275/410-21 від 01.07.2021, на підставі якого позивачеві було повідомлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та в якому вказано, що у зв'язку з відсутністю відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі надано інформацію щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв.м земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів с. Олександрівка, с. Світле Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, затвердженої рішенням Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №589-VI від 21.01.2015.
Згідно з вищенаведеним листом нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки за адресою: Одеська область Одеський район, Фонтанської сільської ради, с. Олександрівка при застосуванні локальних коефіцієнтів, коефіцієнту функціонального призначення Кф = 3,0 та індексації станом на 01.01.2021 становить 950,22 грн.
Супровідним листом №3979/2.3 від 06.07.2021 Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надіслала відповідачу примірники протоколів про адміністративне правопорушення №001690 від 06.07.2021 та №001692 від 06.07.2021, акту відбору проб ґрунтів №24 від 11.06.2021, протоколу вимірювань показників складу і властивостей ґрунтів №27 від 17.06.2021, копію карти-схеми місця відбору проб ґрунтів. Крім того, цим листом позивач повідомив про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
30.07.2021 головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та хімічними речовинами Одеської області проведено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №241 від 04.11.2020), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за №285/2725.
У зазначеному розрахунку визначено, що розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою 1 Методики: Рш = А х Гоз х Пд х Кз х Кн х Кег.
Загальний розмір відшкодування при одночасному забрудненні земельної ділянки декількома забруднюючими речовинами (але одним суб'єктом господарювання чи фізичною особою) визначається за формулою (5) Методики: Рш.заг = Рш.макс+0,5 х (Рш1+Рш2+….Ршn).
Розмір шкоди від забруднення земель амонієм становить 773954,19 грн, від забруднення земель сульфатами - 1289923,65 грн, від забруднення земель фосфором - 773954,19 грн, від забруднення земель нітратами - 1289923,65 грн.
Загальний розмір відшкодування при одночасному забрудненні земельної ділянки декількома забруднюючими речовинами: Рш.заг.=1289923,65+0,5 х (1289923,65 + 773954,19 + 773954,19) = 2708839,67 грн.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Одеській області №8-15-0.81-5602/2-21 від 05.08.2021, наданого у відповідь на звернення позивача, земельна ділянка, яка визначена у доданому до листа графічному матеріалі, згідно з матеріалами землеустрою належить до земель комунальної форми власності.
З метою досудового врегулювання спору Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулася до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з претензією №120 від 03.08.2021 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у розмірі 2708839,67 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у розмірі 2708839,67 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наявності усіх елементів складу відповідного цивільного правопорушення та заподіяння державі шкоди внаслідок недотримання відповідачем природоохоронного законодавства, а також з правильності визначення позивачем розміру заявленого відшкодування.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції вбачає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України №802 від 09.09.2020 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції" та наказу Державної екологічної інспекції України №502 від 22.12.2020 "Про питання діяльності Державної екологічної Інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)" повноваження Державної екологічної інспекції в Одеській області з 23.12.2020 розпочала здійснювати Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому.
Правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому випадку також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
Саме така стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов, зокрема, від 10.09.2020 у справі №420/5772/18, від 06.10.2020 у справі №804/958/17, від 30.11.2020 у справі №260/453/19 та від 30.12.2020 у справі №805/4361/17-а.
В силу пунктів 10, 11 Розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, Державна екологічна інспекція відповідного округу пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, а також вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
За таких обставин, беручи до уваги те, що правонаступником Державної екологічної інспекції в Одеській області безпосередньо в силу акту законодавства стала Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), остання виступає органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, відповідно, є належним позивачем у даній справі.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.
Згідно з частиною першою статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
В силу статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, а також забезпечувати захист земель, у тому числі від засмічення.
Пунктами "и", "м" статті 21 Закону України "Про відходи" визначено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами здійснюють ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів, контроль за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розглядають справи про адміністративні правопорушення або передають ці матеріали на розгляді інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Колегія суддів вбачає, що Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого належить вирішення питань у сфері поводження з відходами відповідно до законодавства, зокрема, ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ.
Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Частина перша статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (стаття 1 Закону України "Про відходи").
В силу частин четвертої, сьомої статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
За умовами статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема, відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За змістом частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Згідно з приписами частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
За умовами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника, тобто на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
Отже, забруднення навколишнього природного середовища, прямий чи опосередкований шкідливий вплив на здоров'я людини є кваліфікуючими ознаками правопорушення, за яке передбачено відповідальність.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов, зокрема, від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, від 27.09.2018 у справі №909/6/18, від 22.10.2020 у справі №922/5169/13, від 25.10.2018 у справі №905/31/17.
Як зазначалося вище, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) у присутності депутата райради 8-го скликання Одеської області було проведено обстеження земельної ділянки (території), яка знаходиться на землях Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за межами с. Олександрівка в південній частині колишнього кар'єру вапняку, та встановлено факт утворення несанкціонованого сміттєзвалища побутових, будівельних та промислових відходів на землях Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області за межами с. Олександрівка в південній частині колишнього кар'єру вапняку вздовж ґрунтової дороги на відкритому ґрунті за географічними координатами 46.5984828, 30.8793309, місцями виявлено спалювання відходів, що призвело до забруднення земель та є порушенням статті 91 Земельного кодексу України, статей 35, 46 Закону України "Про охорону земель".
Крім того, з метою перевірки факту забруднення земельної ділянки спеціалістами було відібрано проби ґрунтів, за результатами аналізу яких оформлено протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №27 від 17.06.2021, відповідно до якого в результаті інструментально-лабораторного дослідження проб ґрунтів виявлено забруднення земельних ресурсів амонієм (перевищення фонового показника у 1,8 разів), сульфатами (перевищення фонового показника у 1,5 рази), фосфором (перевищення фонового показника у 6 разів) та нітратами (перевищення фонового показника у 2,3 рази).
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Колегія суддів наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на спростування виявленого Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) порушення природоохоронного законодавства у вигляді виявлення на відкритому ґрунті несанкціонованого сміттєзвалища, яке призвело до забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами, що, в свою чергу, зумовило шкідливий вплив на здоров'я людини.
Більше того, обставини розміщення вищенаведеного несанкціонованого сміттєзвалища та забруднення природного середовища шкідливими речовинами не заперечуються Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області і в апеляційній скарзі, натомість всі твердження апелянта зводяться виключно до незгоди з визначеним позивачем розміром заявленої до стягнення шкоди.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №171 від 27.10.1997 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).
Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності (пункт 1.2 Методики).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 4.1 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування. Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Згідно з пунктом 4.6 Методики розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою (1): Рш = А х Гоз х Пд х Кз х Кн х Кег, де: Рш - розмір шкоди від забруднення земель, грн; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн/кв.м; Пд - площа забрудненої земельної ділянки, кв.м; Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; Кн - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
Загальний розмір відшкодування при одночасному забрудненні земельної ділянки декількома забруднюючими речовинами (але одним суб'єктом господарювання чи фізичною особою) визначається за формулою (5) (пункт 4.11 Методики): Рш.заг = Рш.макс+0,5 х (Рш1+Рш2+….Ршn), де: Рш.заг - загальний розмір шкоди від забруднення земельної ділянки декількома забруднюючими речовинами, грн; Рш.макс - максимальний з усіх розрахованих окремо для кожної забруднюючої речовини розмірів шкоди від забруднення земельної ділянки, грн; Рш1, Рш2 та Ршn - розраховані розміри шкоди від забруднення земельної ділянки іншими забруднюючими речовинами, грн.
Згідно з пунктами 4.2, 4.7 Методики основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення. Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала забруднення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Отже, положення Методики для розрахунку шкоди за забруднення земельних ресурсів не вимагають застосування даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки саме на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Як вбачається з матеріалів справи, відомості про нормативно грошову оцінку земельної ділянки отримані позивачем від Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, а саме: з листа останнього №8-15-0.10-4837/2-21 від 06.07.2021, в якому Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проінформовано про те, що забруднена земельна ділянка в с. Олександрівка Одеського району Одеської області за географічними координатами 46.5984828, 30.8793309 належить до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - пасовища і землі під господарськими будівлями та дворами, при цьому відповідно до картограми розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів с. Олександрівка нормативна грошова оцінка 1 га пасовищ станом на 01.01.2021 становить - 3499,62 грн/га, а нормативна грошова оцінка 1 кв.м під господарськими будівлями та дворами на території с. Олександрівка Фонтанської сільської ради Одеського району при застосуванні коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф = 3,0 (згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №162 від 27.03.2018 Кф = 3,0 - для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру), локальних коефіцієнтів та індексації станом на 01.01.2021 становить - 950,22 грн/кв.м.
Доводи апелянта про те, що позивачем в основу розрахунку заявленого до стягнення розміру шкоди безпідставно покладено завищені дані стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки згідно з листом Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №22-15-0.220-1275/410-21 від 01.07.2021 у зв'язку з відсутністю відомостей про відповідну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі надано інформацію щодо нормативно-грошової оцінки 1 кв.м земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів с. Олександрівка, с. Світле Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, затвердженої рішенням Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №589-VI від 21.01.2015, а саме: проінформовано Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про те, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки за адресою: Одеська область Одеський район, Фонтанської сільської ради, с. Олександрівка при застосуванні локальних коефіцієнту функціонального призначення Кф=3,0 та індексації станом на 01.01.2021 становить 950,22 грн.
За таких обставин, саме у зв'язку з тим, що забруднена земельна ділянка не сформована, внаслідок чого відомості про неї не включені до Державного земельного кадастру, колегія суддів наголошує на правомірності застосування позивачем при визначенні розміру шкоди наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області відомостей про те, що розмір нормативної грошової оцінки 1 кв.м земельної ділянки за адресою: Одеська область Одеський район, Фонтанської сільської ради, с. Олександрівка становить 950,22 грн, оскільки вказана обставина підтверджена документально належними доказами та, як наслідок, відповідний показник оцінки був обґрунтовано використаний при здійсненні розрахунку.
Отже, перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області, суд апеляційної інстанції встановив, що цей розрахунок методологічно виконаний відповідно до приписів Методики та арифметично правильно з урахуванням належних (документально підтверджених та обґрунтованих) вихідних даних.
Додатково колегія суддів зауважує на тому, що доводи Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про неправильність використаної позивачем під час проведення розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та про незгоду зі складом угідь відповідної земельної ділянки не були включені до відзиву на позовну заяву, між тим в силу приписів частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Між тим жодних доводів щодо неможливості викладення зазначених тверджень у відзиві на позовну заяву апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено, при цьому згідно з частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Крім того, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідач не зазначив у відзиві про намір звернутися до територіальних органів Держгеокадастру для отримання інформації та доказів, необхідних для підготовки заперечень проти позовних вимог, та, відповідно, в порушення приписів частини четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України не повідомив завчасно суд у письмовій формі про неможливість подання додаткових доказів, які планував отримати, у встановлений законом строк, хоча мав таку можливість та, діючи розумно і обачливо, повинен був розуміти наслідки такого неповідомлення та своєї пасивної поведінки.
Підсумовуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області, як орган місцевого самоврядування, допустила несанкціоноване сміттєзвалище на земельній ділянці комунальної форми власності і така поведінка останньої є протиправною, оскільки вона мала наслідком завдання шкоди навколишньому природному середовищу, при цьому відсутність своєї вини відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведена.
Таким чином, беручи до уваги доведеність позивачем наявності складу правопорушення, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у даній справі.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 27.06.2024 у справі №916/4732/23 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4732/23 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2024.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук