Справа № 128/3951/24
Провадження № 2-з/135/13/24
іменем України
06.11.2024 м. Ладижин Вінницька область
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Кривешко І.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Федяєв С.В., про забезпечення позову, -
До суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Федяєв С.В., до ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Дана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Федяєв С.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зв'язку з цим, з метою подальшого виконання рішення за рахунок майна відповідача, просить накласти арешт на майно останнього, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 0510600000:07:012:0142; нежитлове приміщення, виробничий будинок станції технічного обслуговування, об'єкт житлової нерухомості, опис об'єкта: загальна площа 325,9 кв.м, матеріал стін: цегла, опис: нежитлове приміщення складається з: майстерні площею 114,3 кв.м, приміщення площею 18,6 кв.м, коридор площею 9,5 кв.м, побутова площа 15,7 кв.м, веранда - 2,7 кв.м, душ - 2,6 кв.м, коридор - 3,1 кв.м, склад - 19,3 кв.м, кабінет - 9,0 кв.м, коридор - 2,5 кв.м, приміщення підсобки - 1,9 кв.м, приміщення 9,1 кв.м, майстерні - 45,1 кв.м, майстерні - 38,1 кв.м, приміщення - 22,6 кв.м, компресорна - 11,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд дійшов наступного.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Позивач, звертаючись із позовною заявою, вказує, що відповідачем, не виконано умови кредитного договору №1764816 від 08.01.2020, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 23469,60 гривень. Також позивач просить стягнути інфляційні витрати, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України. Тобто між сторонами виник спір з приводу виконання грошових зобов'язань. Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує, що на його думку невжиття обраних ним заходів забезпечення позову, унеможливить виконання рішення суду, оскільки до ухвалення відповідного судового рішення майно, що є предметом даного спору, може бути відчужено.
Суд зауважує, що майно, на яке просить накласти арешт позивач, не є предметом даного спору.
Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів того,що відповідачем вчиняються будь-які дії, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.
Таким чином, суд не вбачає ані наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом вимоги, зокрема ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення, а тому у забезпеченні позову належить відмовити. Інших обставин, які б вбачались з матеріалів справи та надавали обґрунтовані підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову, які були б передбачені нормами ЦПК та не суперечили їм, заявник не зазначив.
При цьому, суд зауважує, що особа не позбавлена можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 258-261, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Федяєв С.В., про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Кривешко Ірина Володимирівна