печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15428/24-ц
Пр. № 2-5846/24
16 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (далі - позивач, ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди у розмірі 54 111,76 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02.02.2022 року між ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 017885, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 19.02.2022 року о 20:31 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus RX 200T», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на мосту Патона в напрямку правого берега у м. Києві, під час маневру перестроювання, змінюючи напрямок руху, не впевнилася в безпечності, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого залишила місце пригоди, чим порушила вимоги п. 2.10 (а), 10.1, 10.3 ПДР України. Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталась з вини відповідача, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року у справі № 757/1083/23-п. Внаслідок вказаної ДТП, застрахованому транспортному засобу «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень, внаслідок чого ОСОБА_2 зазнав матеріальних збитків. На момент вчинення ДТП, власник транспортного засобу «Lexus RX 200T», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала відповідач, не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 27.05.2022 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/1091-22, у зв'язку з ДПТ, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування. 06.06.2022 року було складено страховий акт № 13292, на підставі якого 07.06.2022 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 54 111,76 грн. За таких обставин позивач вважає, що сплачені кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
08.04.2024 року отримано відповідь з Єдиного демографічного реєстру № 532589 щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.06.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2024 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 16.09.2024 року.
16.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача Гречкосій А.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності в якій вона також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання 16.09.2024 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 16.09.2024 року просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить направлення останній копій позовної заяви з додатками та ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останньої, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляла, то суд вважає, що ухвала суду відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подала, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві від 16.09.2024 року.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 7).
02.02.2022 року між ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 017885, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 3-6).
Відповідно до довідки № 3022052614111780 про дорожньо-транспортну пригоду від 19.02.2022 року, 19.02.2022 року о 20:31 год. на мосту Патона в напрямку правого берега у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Lexus RX 200T», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а. с. 10-11).
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року у справі № 757/1083/23-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а. с. 12).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
27.05.2022 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/1091-22, у зв'язку з ДТП (а. с. 16).
Відповідно до рахунку ТОВ «ВІДІ-СКАЙ» № СКмС-0006657 від 27.05.2022 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 54 111,76 грн. (а. с. 14).
Згідно страхового акту № 13292 від 06.06.2022 року, розмір страхового відшкодування становить 54 111,76 грн. (а. с. 17) та було перерахувано ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на рахунок ТОВ «ВІДІ-СКАЙ» 07.06.2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1345 від 07.06.2022 року 54 111, 76 грн. (а. с. 15).
22.12.2022 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» надіслало ОСОБА_1 вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, вих. № 15/04/8/2/1374-22, яка повернулася з відміткою поштового відділення «за закінчення терміну зберігання» (а. с. 19).
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки ТОВ «Експрес Страхування» відшкодувало власнику транспортного засобу «Mazda CX-5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдану ОСОБА_1 внаслідок ДТП шкоду в розмірі 54 111,76 грн., то до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, тобто до ОСОБА_1 відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», в порядку суброгації.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат відповідач не надала.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 , у розмірі 54 111,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 582 від 09.02.2024 року (а.с 22).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 028,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 204, 629, 993, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 27 Закону України «Про страхування», ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 82, 133-141, 200, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» 54 111 (п'ятдесят чотири тисячі сто одинадцять) грн. 76 коп. у відшкодування завданої шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ», 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 16.09.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко