печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46692/23-ц
пр. 2-4307/24
16 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судового засідання - Андрієнко І.І.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк»), в якому просить зобов'язати відповідача надати позивачу належну та повну письмову відповідь на заяву останньої від 14.08.2023 року, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», та стягнути з відповідача на користь позивача понесенні судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 073,60 грн. та правничої допомоги у розмірі 5 120,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.08.2021 року отримала від відповідача повідомлення від 31.05.2021 року «Про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговувані шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку». 22.02.2023 року позивач звернулася у відділення АТ КБ «Приватбанк» із заявою про закриття рахунку і перерахування залишків коштів на рахунок відкритий на її ім'я в іншій банківській установі. Під час прийняття вказаної заяви, уповноваженою особою Банку була надана обіцянка відправити на адресу позивача виписки по рахунках останньої. 14.08.2023 року ОСОБА_1 засобами пошитого зв'язку звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із заявою, в якій просила надати письмову відповідь на її звернення та надіслати на її адресу виписки по рахункам, які були відкриті на її ім'я в АТ КБ «Приватбанк» і емітованими по них карткам з 31.05.2020 року по час закриття рахунків. Вказує, що 25.09.2023 року отримала від АТ КБ «Приватбанк» два листи від 30.08.2023 року та від 12.09.2023 року з повідомленнями, які на думку відповідача є відповіддю на її письмову заяву від 14.08.2023 року. ОСОБА_1 посилається на те, що вказані листи відповідача за своїм змістом грубо порушують вимоги Закону України «Про звернення громадян» через їх неповноту та необґрунтованість, у зв'язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з метою захисту своїх порушених прав та законом охоронюваних інтересів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
19.03.2024 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку передано головуючому судді 25.03.2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити певні дії, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.06.2024 року.
17.06.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Хитрової Л.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 17.06.2024 року, без фіксування технічними засобами, тв якому остання також просить відкласти розгляд справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2024 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача - адвоката Хитрової Л.В., на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 16.09.2024 року.
12.09.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Хитрової Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачу було надано дві відповіді на її звернення, одна від 30.08.2023 року та друга від 12.09.2023 року. При цьому, відповіді позивачу були надані у передбачені законом строки. Незгода позивача зі змістом наданої її відповіді, яка має інформаційний характер, не свідчить про порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян» та втручанням у права чи законні інтереси позивача. Таким чином, зважаючи на відсутність порушених прав чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, відсутні підстави для задоволення позову. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного понесення нею цих витрат.
12.09.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Хитрової Л.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому остання зазначила, що предметом позову є зобов'язання відповідача надати позивачу письмову відповідь на заяву останньої від 14.08.2023 року, а, оскільки відповідач надав позивачу дві письмові відповіді від 30.08.2023 року та від 12.09.2023 року, то відсутній предмет спору, відтак, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі слід закрити.
В судове засідання 16.09.2024 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач в позовній заяві просила суд розглядати справу у її відсутність.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2024 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що АТ КБ «Приватбанк» у листі від 31.05.2021 року № 20.1.0.0.0/7-20210531/3636 повідомило ОСОБА_1 про те, що Банк прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговувані шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення неналежної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк (а. с. 5).
22.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до відділення АТ КБ «Приватбанк» із заявою про закриття рахунків та перерахування залишків коштів на рахунок, відкритий на її ім'я в іншій банківській установі. (а. с. 6-7).
14.08.2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до АТ КБ «Приватбанк» із письмовою заявою в якій просила: надати письмову відповідь на її звернення та надіслати на її адресу виписки по рахункам, відкритих на її ім'я в АТ КБ «Приватбанк» і емітованими по них карткам з 31.05.2020 року по час закриття рахунків; надати окрему виписку про надходження на рахунок ОСОБА_1 згідно платіжних доручень № 17810 та № 17809 від 28.10.2021 року в сумі 1 300,00 грн. та 13 530,55 грн. (а. с. 8).
АТ КБ «Приватбанк» у відповіді від 30.08.2023 року № 20.1.0.0.0/7-230818/19298 повідомило позивача про те, що остання може отримати безкоштовну виписку через канал 3700 або на сайті https://next.privat24.ua обравши - допомога online (а.с. 15).
Також, АТ КБ «Приватбанк» у відповіді від 12.09.2023 року № 20.1.0.0.0/7-230818/19298 просить ОСОБА_1 зачекати з відповіддю на запит, та вказує, що спеціалісти Головного офісу АТ КБ «Приватбанк» шукають необхідну інформацію в архівах і програмних комплексах Банку та проводять перевірку даних (а. с. 16).
Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими ст. 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно абз. 7 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення
Термін розгляду звернень громадян врегульовано ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», згідно ч. 1, 2 якої звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що органи, до яких направлені звернення, зобов'язані об'єктивно і своєчасно їх розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їхнє виконання, повідомляти осіб про наслідки розгляду заяв.
Також Законом України «По звернення громадян» встановлено обов'язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду з доведенням змісту відповіді до заявника.
Отже, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.
У спірних правовідносинах обов'язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику).
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 року у справі № 826/11164/16 (провадження № К/9901/46334/18).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що 14.08.2023 року засобами поштового зв'язку звернулася до відповідача зі зверненням, та отримала від останнього два листи від 30.08.2023 року та від 12.09.2023 року, які є неповними та необґрунтованими, а тому вважає, що відповідь на своє звернення так і не отримала.
Отже, в межах встановленого законом строку відповідачем було надано відповідь на звернення позивача, яка не порушує права позивача.
Відтак, обов'язок банку надати відповідь позивачеві, який є заявником у розумінні положень Закону України «Про звернення громадян», АТ КБ «Приватбанк» виконано та про результат розгляду звернення повідомлено позивача, тобто вимоги Закону України «Про звернення громадян» відповідачем не порушено.
При цьому, жодна норма закону не зобов'язує відповідача надати таку відповідь, яку саме бажає отримати позивач.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд відмовляє в задоволені позову, правові підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 3, 5, 7, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 2, 11 Закону України «Про захист персональних даних», ст. ст. 11, 15, 16, Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 16.09.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко