Справа № 309/4604/24
Провадження № 2-о/309/435/24
06 листопада 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді: Піцура Я.Я.
за участю секретаря: Росоха Д.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Хустська міська рада, про встановлення факту постійного проживання, -
ОСОБА_1 звернулася до Хустського районного суду із заявою про встановлення факту проживання разом із ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Заповіту вона не залишила, оскільки ще за життя розпорядилася своїм майном подарувавши заявнику будинок, а земельну ділянку, і з цих причин вона не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак наразі у документах вона знайшла державний акт ІІІ-ЗК №029608, і бажає оформити спадщину на дане майно. Звернувшись до нотаріуса вона отримала відмову, на її пояснення, що вона проживала разом з матір'ю нотаріус повідомив, що необхідні документи щодо реєстрації місця проживання з померлою. Вона проживала з матір'ю на час відкриття спадщини, однак місце її проживання зареєстроване за іншою адресою. Ще у 2008 році вона переселилася до матері у село, яка за станом здоров'я потребувала допомоги, вони жили разом та вели господарство. З матір'ю вона проживала до самої смерті. Враховуючи, що вона спільно проживала з померлим, однак реєстрація її місця проживання за іншою адресою перешкоджає їй оформити спадкові права. А тому з метою оформлення спадщини їй потрібно встановити факт спільного проживання.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заяву та просила її задовольнити. Вказує, що коли померла мати, то звернулася щодо оформлення спадщини, однак їй відмовили, бо були зареєстровані за різними адресами. Хоча вона проживала з матір'ю і наразі там проживає.
Представник заінтересованої особи Хустської міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся через систему «Електронний суд».
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд, приходить до висновку, що заяву слід задоволити частково з наступних підстав.
Частиною 3 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Пунктами 1-9 частини 1 статті 315 ЦПК України визначено факти, справи про встановлення яких розглядаються судом, зокрема, пунктом 5 ч.1.ст.315 цього Кодексу - про проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Заявник, ОСОБА_1 є дочкою померлою, а отже спадкоємцем першої черги після її смерті (а.с.6, 7).
З копії паспорта гр.України убачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 (а.с.8, 9).
Натомість місце проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 , що відображено у різних документах (а.с.10, 12, 13, 18).
Згідно довідки Боронявського старостинстького округу Хустської міської ради від 20.06.2024 за №173/02-22 на день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , спільно з нею проживала її донька ОСОБА_1 (а.с.16).
Також убачається, що вказаною адресою, 23.07.2012 ОСОБА_1 , як споживач, укладала угоду з Хустським РЕМ про користування електричною енергією (а.с.17).
Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
Поняття "проживання однією сім'єю" та "член сім'ї" не є тотожними.
Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Так, судом встановлено факт проживання заявника ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім'єю до її смерті, що підтверджується належними доказами зазначеними вище.
Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що факт, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки, від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, діючим законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, воно не пов'язано з наступним вирішенням спору про право і встановити його іншим шляхом неможливо, у зв'язку із чим, заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст., ст.263 - 265, 293, 294, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_2 , на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний тексту рішення суду складено 06 листопада 2024 року.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.