Справа № 308/17911/24
06 листопада 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Маняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федорчак Микола Богдановича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича про усунення перешкод у користуванні майном,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федорчак М.Б., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р.М., в якому просить суд:
-усунути перешкоди в користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-усунути перешкоди в користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом надання доступу до квартири та передачі ключі від квартири власнику або його представнику.
Одночасно із подачею позовної заяви позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федорчак М.Б., подано заяву про забезпечення позову, у якій просить суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та іншим третім особам: вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та зокрема відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм, інші правочини) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №340721097 від 27.07.2023, ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа P.M. перебуває виконавче провадження №72152217 з виконання виконавчого листа №712/9792/12 від 28.05.2014 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 752 897,97 грн. на користь ПАТ «ОТП Банк».
03.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Романом Р.М. в рамках ВП №72152217 при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м., що належить ОСОБА_1 та встановлено обмеження права користування майном в частині розпорядження та відчуження. Зазначене майно було передано на зберігання ОСОБА_2
09.08.2024 року було здійснено виїзд за вищевказаною адресою, де з'ясувалось, що там проживає (користується майном) невідома особа та поміняно замок на вхідних дверях.
Після цього було звернення до органів Національної поліції України за номерам 102. Прибув наряд поліції та встановив, що за вказаною адресою проживає особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як з'ясувалось, зберігач ОСОБА_2 передав в користування (оренду) вищевказану квартиру ОСОБА_3 , який немає відношення до даної квартири.
За результатами перевірки, ОСОБА_3 пояснив, що близько місяця тому заселився до вищевказаної квартири, оголошення про здачу якої побачив на платформі «Квартири Ужгород». Номер телефону, куди він телефонував відсутній, особа повідомила, що з документами все в порядку та потрібно здійснити оплату за перший місяць в сумі 3000,00 грн. та за останній близько 3 000,00 грн., після чого вказана особа повідомила йому адресу та зустрітись, щоб передати ключі від квартири, а він в свою чергу передав грошові кошти. Особа повідомила, що власник квартири повідомлений та не заперечує, щоб він там проживав.
Зазначає, що позивач згоду не давав та останньому не було відомо про вищевказані дії осіб.
Окрім самого права власності на житло, у квартирі є всі предмети домашнього вжитку, в тому числі меблі, побутова техніка, предмети домашньої обстановки, що є власністю позивача.
Проживання даної особи у квартирі порушують законні права власника, завдають матеріальні збитки, зокрема, зношування меблів та побутової техніки, псування майна, несплата комунальних послуг, що і стало підставою звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.
Квартирою, яка належить на праві власності позивачу, користуються невідомі особи без законних на те підстав, існує реальна загроза її відчуження/передачі в користування третім особам, що спричинить матеріальні збитки (знищення/пошкодження майна, несплата комунальних послуг та ін.) власнику.
Вказує, що якщо невжити заходів щодо забезпечення позову, у такому випадку це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Такі вищезазначені дії осіб (відповідачів) є незаконними, метою яких є відчужити/передати в користування третім особам, що спричинить матеріальні збитки (знищення/пошкодження майна, несплата комунальних послуг та ін. власнику.
Разом з тим, вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не спричинить шкоди сторонам (враховуючи те, що власник даної квартири є позивач), оскільки арешт та заборона вчиняти певні дії щодо нерухомого майна, тимчасово перешкоджає вчиняти дій щодо нього до винесення судового рішення.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Так, суть заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог зводиться до усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - квартирою.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту та забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Суд враховує, що між сторонами по справі відсутній спір про право власності на квартиру, а вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, шляхом заборони відповідачу та іншим третім особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та, зокрема, відчуження квартири, не відповідає позовним вимогам про усунення перешкод у користуванні належним позивачу нерухомим майном шляхом виселення ОСОБА_3 та шляхом надання доступу до квартири та передачі ключі від квартири власнику або його представнику.
До того ж, суд звертає увагу позивача як власника нерухомого майна, що законодавством також передбачено право безпосередньо власником нерухомого майна подати державному реєстратору заяву про заборону вчинення реєстраційної дії.
Щодо запропонованого позивачем заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм, інші правочини) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
З тексту позовної заяви та матеріалів, доданої до такої, вбачається, що виконавець Роман Р. передав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт, на зберігання відповідачу ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у 8 ст. 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Згідно п. 13 розділу УІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затв. наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 передбачено, що виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна. Зберігачами можуть бути боржник, члени його сім'ї або інші особи,
Зберігач зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання майна відповідно до властивостей такого майна, торговельно-технологічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм, його демонстрацію та передачу переможцю електронних торгів (торгів за фіксованою ціною). Зберігач забезпечує демонстрацію майна протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення від зацікавленої особи.
Пунктом 14 розділу УІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що виявивши розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або встановивши інші незаконні дії з цим майном, виконавець складає про це акт і звертається з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої ст. 388 КК України.
Отже, розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна або інші незаконні дії з цим майном заборонені в силу закону, а отже вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти незаконні дії з майном суд вважає невиправданим.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Федорчак Микола Богдановича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олена ГОЛЯНА