Справа № 274/8321/24 Провадження № 1-в/0274/1250/24
05.11.2024 м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за клопотанням про приведення вироку у відповідність до закону щодо засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав до засудження за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,
до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 , який відбуває покарання у державній установі "Райківська виправна колонія (№ 73)" про приведення вироків, за якими він відбуває покарання, у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд клопотання без його участі.
Установа виконання покарань звернулася до суду із заявою про проведення судового засідання без участі представника установи.
Прокурор у письмовій заяві просив проводити судове засідання без його участі та не заперечив проти задоволення клопотання.
Суд не визнає явку засудженого, представника установи виконання покарань та прокурора в судове засідання обов'язковою та вважає за можливе розглянути клопотання без їх участі.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши доводи клопотання та додані до нього матеріали, суд доходить таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2021 ОСОБА_3 призначено покарання:
- у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, тобто за закінчений замах на викрадення чужого майна (крадіжку).
Вирок набрав законної сили 02.12.2021.
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27.05.2022 ОСОБА_3 призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту на строк 01 місяць.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01.11.2021, з урахуванням положень ст. 72 КК України, і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 10 (десять) днів.
Вирок набрав законної сили 30.06.2022.
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 06.09.2022 ОСОБА_3 призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1(один) рік.
На підставі вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01.11.2021 та за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено до відбуття ОСОБА_3 - 01 (один) рік 10 (десять) днів обмеження волі.
Вирок набрав законної сили 07.10.2022.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 19.06.2023 ОСОБА_3 призначено покарання:
- у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану;
- у виді 2 (двох) років позбавлення волі за ч. 2 ст. 309 КК України .
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 , остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, тобто з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06.09.2022, більш суворим покаранням за даним вироком, призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, тобто з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту, до покарання, призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2022, та остаточно призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 24.06.2024.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Частиною 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлена відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2021 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив у 2021 році, а саме:
- 14.03.2021, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 499 грн 17 коп.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн, а 50 відсотків від його розміру становили відповідно 1135 грн.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1135 грн х 2 = 2270 грн) станом на 1 січня звітного року, у якому були скоєні злочини, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2021.
Зі змісту вироку Деснянського районного суду міста Києва від 19.06.2023 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 вчинив у 2022 році, а саме:
- 05.06.2022, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 603 грн 33 коп.;
- 18.08.2022, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 643 грн 01 коп.;
- 19.08.2022, вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, становить 297 грн 98 коп.;
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили відповідно 1240,50 грн.
Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кожного з кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 185 КК України, вчинених ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1240,50 грн х 2 = 2481 грн) станом на 1 січня звітного року, у якому були скоєні злочини, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 19.06.2023.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 слід визначити відповідно до резолютивної частини вироку Деснянського районного суду міста Києва від 19.06.2023 на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України та з врахуванням положень ст. 72 КК України.
Керуючись ст.ст. 5, 70, 71, 72, 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,
клопотання засудженого ОСОБА_3 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 01.11.2021 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27.05.2022 на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутого покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від01.11.2021, остаточного покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 10 (десять) днів
Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27.05.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 01 (один) місяць.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Дарницького районного суду міста Києва від 06.09.2022 на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01.11.2021, остаточного покарання у виді 01 (одного) року 10 (десяти) днів обмеження волі.
Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Дарницького районного суду міста Києва від 06.09.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням законом караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 19.06.2023 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Деснянського районного суду міста Києва від 19.06.2023 :
- за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі,
- на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06.09.2022, більш суворим покаранням за цим вироком, до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2022, до остаточного покарання у виді 2 (двох) років 20 (двадцяти) днів позбавлення волі.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1