з питань встановлення судового контролю
30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/9414/23 пров. № А/857/11434/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
ОСОБА_1 (надалі - позивач, заявник) вернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 22.02.2023.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 позов задоволено частково : визнано протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати з 10.03.2023 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ; зобов'язано здійснити з 10.03.2023 нарахування та виплату доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 у справі № 460/9414/23 скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.03.2023; зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, з 10.03.2023 і в подальшому до дня настання змін у законодавстві щодо визначення розміру такого підвищення. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач звернувся до апеляційного суду із заявою про встановлення судового контролю за зазначеною вище постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 у справі №460/9414/23.
Заява мотивована тим, що виконуючи вказану постанову відповідач зобов'язаний застосовувати розмір доплати - дві мінімальні заробітні плати.
У рішенні суду міститься вимога щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ саме у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати установлюється відповідним законом на наступний рік із зазначенням змін такого розміру протягом такого року:
з 01.01.2021 по 30.11.2021 - 6000,00 грн (6000,00 х 2 = 12000,00 грн);
з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 6500,00 грн (6500,00 х 2 = 13000,00 грн).
Враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. При цьому, такий обов'язок виникає також у випадку, коли протягом відповідного календарного року згідно законодавства змінюється розмір мінімальної заробітної плати.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 у справі №460/9414/23, ГУ ПФУ у Львівській області здійснило позивачу доплату, застосувавши розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду в сумі 1600 грн.
Станом на день звернення до суду із цією заявою судове рішення не виконане у повному обсязі без поважних причин та протягом тривалого часу.
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили незважаючи на те, чи погоджується учасник справи з висновками суду викладеними в цьому рішенні, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, указаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана правова норма має на меті забезпечити належне виконання судового рішення, і підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи.
Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку ст. 382 КАС України є наявність у суду об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Водночас, крім зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Так, ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (ст. 382 КАС України); обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (ст. 383 КАС України).
Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.
При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю позивач просить встановити відповідачу строк для подачі звіту про виконання постанови від 10 січня 2024, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області здійснило позивачу доплату, застосувавши розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду в сумі 1600 грн. відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024».
Із поданої заяви вбачається, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 виконується, однак, позивач не погоджується із визначенням розміру мінімальної заробітної плати, яка враховується при нарахуванні підвищення до пенсії.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначене є підставою для звернення ОСОБА_1 із заявою, яку слід подавати в порядку ст. 383 КАС України, а не в порядку ст. 382 КАС України.
Таким чином, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 у справі №460/9414/23 відсутні.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 460/9414/23 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 05.11.2024.