Справа № 500/3649/24
31 жовтня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.05.2024 року в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 066866, якою на позивача накладено штраф в розмірі 17000 грн. на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону».
Постанова мотивована тим, що 12 березня 2024 року під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на ділянці автодороги М-06 Київ - Чоп 267 км+100м перевізник не забезпечив у водія транспортного засобу RENAULT днз. НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 ) та встановлено відсутність реєстраційних листків режиму праці та відпочинку (тахокарти) водія ОСОБА_2 за 04 березня 2024 рік, 05 березня 2024 рік, або бланк підтвердження діяльності водія.
Не погоджуючись з винесеною постановою позивачем в адміністративному порядку була подана скарга, яка 28.05.2024 р. Державною службою України з безпеки на транспорті була залишена без задоволення, а оскаржувана постанова без змін.
Ухвалою суду від 12.06.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 20.06.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевірено наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та дотримання режимів праці та відпочинку водія, відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція №385).
Під час перевірки встановлено:
- транспортний засіб марки RENAULT н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 , відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повна маса транспортного засобу становить 7500 кг, обладнаний аналоговим тахографом;
- автомобільний перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: на момент перевірки мають бути в наявності записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахогафом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія) або бланк підтвердження діяльності водія.
На час проведення перевірки відсутні записи роботи тахографа за 04.03.2024 та 05.03.2024, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія.
Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР022248 від 12.03.2024.
В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
Пунктом 22 Порядку №1567 визначено, що у разі відмови водія від підписання акту рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Водій ознайомився з актом та підписав його, будь яких зауважень чи заперечень, пояснень не надав.
Враховуючи зафіксовані порушення законодавства, 07.05.2024 було винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме за відсутність заповнених тахокарт у кількості, що передбачає ЄУТР або бланку підтвердження діяльності водія під час перевезення вантажу.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 17.07.2024 року ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 27.08.2024 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкладено розгляд справи на 02.10.2024 року о 10:00 год.
Ухвалою суду від 10.04.2024, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 10.10.2024 о 11:30 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
Ухвалою суду від 10.10.2024 року відкладено розгляд справи на 31.10.2024 року о 11:00 год.
Представником позивача 30.10.2024 року через електронний суд надіслано заяву про уточнення позовних вимог, де зазначено, що в позовній заяві позивачем було вказано про те, що під час зупинки транспортного засобу водієм на вимогу уповноваженої особи було надано відповідний бланк підтвердження діяльності за формою №4. В ньому була відображена інформація про те, що в період з 07.00 год. 06.02.2024 р. по 07.00 год. 12.03.2024 року водій ОСОБА_2 перевезення пасажирів/вантажів не здійснював, що засвідчено підписами власника ТЗ та водія ОСОБА_2 . Факт надання відповідного документу уповноваженій особі зафіксований за допомогою портативного відеореєстратора посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті. Проте, викликає нерозуміння той факт, що уповноважена особа отримавши вищевказаний бланк, де був вказаний повний період, який охоплював 04.03.2024 р. та 05.03.2024 р., все ж таки притягнула до адміністративної відповідальності. Якщо даний бланк не був наданий водієм, то уповноважена особа повинна була вказати відсутність у водія бланку підтвердження діяльності водія за весь період, а не лише за 2 дні. Тобто, бланк водієм надавався, але у ньому не були вказані лише 2 (два) дні.
Учасники справи 31.10.2024 подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому враховуючи положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 08.03.2024 та направлення на рейдову перевірку №015772 від 08.03.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. М-06, 267 км+100м.
12.03.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки RENAULT н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 (копії свідоцтва реєстрації транспортного засобу та посвідчення водія додаються).
Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну від 14.03.2024, відповідно до як автомобільним перевізником є ОСОБА_1 . Власником вище згаданого транспортного засобу є також ОСОБА_1 .
Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевірено наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та дотримання режимів праці та відпочинку водія, відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція №385).
Під час перевірки встановлено:
- транспортний засіб марки RENAULT н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 , відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повна маса транспортного засобу становить 7500 кг, обладнаний аналоговим тахографом;
- автомобільний перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: на момент перевірки мають бути в наявності записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахогафом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія) або бланк підтвердження діяльності водія.
На час проведення перевірки відсутні записи роботи тахографа за 04.03.2024 та 05.03.2024, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія.
Водій ознайомився з актом та підписав його, будь яких зауважень чи заперечень, пояснень не надав.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР022248 від 12.03.2024 було призначено на 07.05.2024, повідомлення про розгляд ФОП ОСОБА_1 отримав особисто, про що ним зроблено відмітку.
Розгляд справи проведено за участю позивача.
Враховуючи зафіксовані порушення законодавства, 07.05.2024 було винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме за відсутність заповнених тахокарт у кількості, що передбачає ЄУТР або бланку підтвердження діяльності водія під час перевезення вантажу.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ066866 від 07.05.2024 була направлена позивачу супровідним листом від 08.05.2024. Копію постанови ФОП ОСОБА_1 отримав особисто 20.05.2024, про що ним зроблено відмітку.
Не погоджуючись з винесеною постановою відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
У відповідності до абзацу 1 пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.
З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок №1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пункт 15 Порядку №1567 визначає, що одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340.
Пунктом 1.3 Положення визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пунктом 6.1. Положення передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (п. 6.4. Положення).
Форма такого бланку передбачена додатком 4 до Положення. Із примітки «*» слідує, що бланк заповнюють перевізник і водій. Окрім того, вказаний бланк містить реквізити підпису водія, який власним підписом засвідчує правдивість даних, що містяться у відповідному бланку.
На виконання вимог чинного законодавства водієм транспортного засобу під час здійснення перевірки законодавства про автомобільний транспорт та на вимогу уповноважених осіб було надано відповідний бланк підтвердження діяльності за формою № 4 до Положення, за інформацією, відображеною, в якому слідувало, що з 07 год. 06.02.24 до 07 год. 12.03.24 водій ОСОБА_2 перевезення пасажирів/вантажів не здійснював, що засвідчено підписами власника ТЗ та водія ОСОБА_2 .
Факт надання відповідного документу уповноваженим особам зафіксований за допомогою портативного відеореєстратора, відповідно до вимог Порядку застосування засобів фото- і відео фіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 09 серпня 2022 року № 590, згідно з яким посадова особа Укртрансбезпеки зобов'язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами.
Відповідний запис портативного відео реєстратора наявний в розпорядженні Відповідача.
Таким чином, твердження Відповідача, що йому не надано документу, який би підтверджував інформацію про режим праці та відпочинку водія за 04 березня 2024 року та 05 березня 2024 року не відповідають дійсності, оскільки ці дати охоплюються періодом, який відображений в Бланку підтвердження діяльності як періоди відпочинку водія ОСОБА_2 .
Відповідно до статті першої вказаного Закону, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів (стаття 34 Закону).
Відтак, суд вважає, що позивачем виконано всі вимоги чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, серед іншого, на професійну правничу допомогу.
Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною 1-2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частинах першій, третій статті 139 КАС України, відповідно до яких:
при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа;
при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Щодо порядку обчислення гонорару, то згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), акт наданих послуг (виконаних робіт), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду копію договору про надання правової допомоги від 06.06.2024, в якому адвокат зобов'язується вести справу клієнта в суді. В договорі за надання правничої допомоги визначений розрахунок фактичних витрат необхідних для виконання договору. За яким визначені фактичні витрати необхідні для виконання договору, а саме: надання юридичних послуг в межах договору про надання правничої допомоги в розмірі 3300, 00 грн.
Заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 3300,00 грн є співрозмірним з наданим обсягом послуг.
Також суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, адміністративними судами вирішено значну кількість подібних спорів та у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення у таких справах, на які й посилається представник позивача у позові, а тому адвокат був обізнаним щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. Зміст позову свідчить, що його написання не потребувало додаткових зусиль та знань, як наслідок сума витрат на її написання є співмірною.
Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а також враховуючи задоволення позову, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу на користь позивача необхідно стягнути в сумі 3300,00 грн.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3028.00 грн. згідно квитанції від 07.06.2024.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.05.2024 року № 066866, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17000 грн. на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 300 (три тисячі триста) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845).
Головуючий суддя Подлісна І.М.