Справа № 826/9445/17
Провадження № 2-а/761/122/2024
15 липня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення,
28.04.2022 р. на адресу суду від Верховного Суду після скасування рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22.03.2018 р. та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 р. надійшла на новий розгляд справа за адміністративним позовом ТОВ «Споживчий центр» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, у якому позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 349-1 від 21.06.2017 р.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним вчинено всі передбачені законодавством дії для отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, однак від відповідача на його адресу не надходило ні дозвільних документів, ні відмови у їх видачі. Позивач вважає, що у даному випадку має право здійснював передбачену законом господарську діяльність та розміщувати зовнішню рекламу на належних йому рекламних засобах без дозвільних документів за принципом мовчазної згоди. 21.06.2017 р. відповідач прийняв рішення № 349-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами», яким зобов'язав позивача провести демонтаж засобів зовнішньої реклами, розміщених без відповідних дозволів, а у разі невиконання позивачем цього рішення провести демонтаж вказаних засобів зовнішньої реклами. Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що рішенням відповідача порушуються його права, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 02.05.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 26.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшов його відзив на позовну заяву та письмова заява, зі змісту яких вбачається, що останній проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні, а також розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 26.08.2016 р. ТОВ «Споживчий центр» подано до виконавчого комітету Луцької міської ради заяви №№ 458, 459, 460, 461, 462 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами в м.Луцьку: вул.Кравчука, район будинку № 44-А, вул.Сенаторки Левчанівської, район будинку № 13 , разом з доданими до них документами.
31.08.2016 р. вказані заяви отримано Центром адміністративних послуг у м.Луцьку, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач зауважує, що відсутність з боку відповідача жодного реагування на вищенаведені заяви, автоматично (за принципом мовчазної згоди) надало йому право на розміщення рекламних послуг без дозвільного документа (позивач зазначає, що строк для прийняття та направлення дозвільного документу та/або рішення про відмову у його видачі сплив 10.10.2017 р.).
У зв'язку із зазначеним, ТОВ «Споживчий центр» додатково направило дозвільному органу - Управлінню розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради повідомлення від 04.11.2016 р. № 618 та повідомлення від 14.11.2016 р. за №№ 646, 647, 648, 649 про початок застосування права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, отримане за принципом мовчазної згоди.
26.04.2016 р. інспектором відділу контролю за розміщенням зовнішньої реклами у м.Луцьку КП «Луцькреклама» Подзюбанчук М.І. та інспектором відділу контролю Цицюра А.Є. виявлено порушення порядку розміщення зовнішньої реклами по вул.Сенаторки Левчанівської, 13 та вул.Кравчука, 33-А, про що складений акт № 34 та акт № 71.
07.10.2016 р., на підставі виявлених фактів правопорушення та не усунення у встановлені строки самостійно ТОВ «Споживчий центр» засобів зовнішньої реклами, Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення № 623-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами».
24.10.2016 р. був здійснений демонтаж засобів зовнішньої реклами по вул.Кравчука, 33-А та вул.Сенаторки Левчанівської, 13-А у м.Луцьку, про що складені акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 24.10.2016 р.
15.05.2017 р. інспектором КП «Луцькреклама» виявлено порушення порядку розміщення зовнішньої реклами по вул.Сенаторки Левчанівської, 13-А в м.Луцьку, про що складений акт № 80.
24.05.2017 р. уповноваженою особою виконкому Луцької міської ради була винесена вимога № 58 про усунення порушень порядку розміщення ранішньої реклами по вул.Сенаторки Левчанівської, 13-А та вимога № 65а від 12.06.2017 р. про усунення порушень порядку розміщення ранішньої реклами по вул.Кравчука, 33-А.
21.06.2017 р. виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення № 349-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами», яким на ТОВ «Споживчий центр» покладено зобов'язання провести демонтаж засобів зовнішньої реклами - двох рекламних конструкцій (штендерів) розмірами 0,7 м. Х 1,0 м., двох рекламних щитів на фасаді будинку розмірами 0,5 м. Х 12,0 м. та 3,0 м. Х 3,5 м., а також кронштейна розміром 0,3 м. Х 1,0 м. та, розміщених, як вказано в рішенні, без відповідних дозволів, на вул.Сенаторки Левчанівської, 13, та вул. Кравчука, 33-А, протягом 14 днів з дати ухвалення рішення.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач зазначає, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради про демонтаж засобів зовнішньої реклами від 21.06.2017 р. № 349-1 прийняте всупереч застосуванню принципу мовчазної згоди, яке виникло в нього за наявності вищенаведених обставин, а отже підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.
Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Стаття 1 Закону № 270/96-ВР містить визначення термінів, зокрема:
зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розміщення зовнішньої реклами регламентовано, зокрема, положеннями статті 16 Закону № 270/96-ВР та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 (далі - Типові правила № 2067).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типові правила № 2067 регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Відповідно до пункту 2 Типових правил № 2067 дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 Типових правил № 2067, видача (відмова у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України від 06.09.2005 р. № 2806-ІV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 2806-ІV).
Пунктом 5 передбачено, що для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
Згідно з пунктів 6,9 Типових правил до повноважень робочого органу належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів; прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради; ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів; подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами; підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.
Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
За наявності документів, передбачених пунктом 9 цих Правил, відомості про заяву у той же день вносяться робочим органом до внутрішнього реєстру заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (журналу), який ведеться у довільній формі.
Робочий орган протягом двох робочих днів з дня реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу за формою згідно з додатком 3.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу робочий орган надсилає заявникові вмотивовану відповідь із зазначенням підстав, передбачених законом.
Строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів. (пункти 9, 10 Типових правил № 2067)
Відповідно до статті 1 Закону № 2806-ІV дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.
Дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.
Стаття 4-1 Закону № 2806-ІV визначає, що порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, відповідно до положень указаної статті, підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.
Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.
Порядок розміщення зовнішньої реклами у м.Луцьку (далі - Порядок) та Порядок проведення демонтажу, обліку, зберігання і реалізації засобів зовнішньої реклами, затверджені рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 03.11.2011 р. № 770-1.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку за наявності всіх документів, передбачених пунктом 9 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, робочий орган протягом п'яти днів з дати реєстрації заяви перевіряє заявлене місце для розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, стосовно наявності на це місце пріоритету іншого замовника або діючого дозволу, після чого керівник робочого органу приймає рішення про встановлення пріоритету або про відмову.
Пунктом 2.11 Порядку визначено, що у разі прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради про надання дозволу керівник робочого органу протягом п'яти робочих днів підписує два примірники дозволу та скріплює їх печаткою робочого органу.
Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних із розташуванням рекламного засобу (пункт 2.12 Порядку).
Так, аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що визначеною законом підставою набуття суб'єктом господарювання (розповсюджувачем зовнішньої реклами) права на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці є дозвіл на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, виданий на підставі рішення робочого органу. Суб'єкт господарювання вправі здійснювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами на рекламних засобах лише після отримання дозволу безпосередньо на кожний об'єкт зовнішньої реклами.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Управління розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради, яке виконує функцію робочого органу для регулювання зовнішньої реклами, від 13.09.2016 р. № 22.2-2/251-255, позивачу за результатами розгляду поданих ним документів відмовлено у встановленні пріоритету, з підстав невідповідності розміщення виносних засобів зовнішньої реклами вимогам п.3.2 Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами та вивісок у м.Луцьку.
При цьому, позивачем під час розгляду справи жодним чином не спростовано підстав для вказаної відмови, зокрема факту неможливості відображення інформації стаціонарними засобами зовнішньої реклами, що надало б право використовувати виносні засоби зовнішньої реклами.
Отже, за встановлених обставин суд приходить до висновку, що подані позивачем документи на надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами не відповідали вимогам законодавства.
У відповідності до постанови Верховного Суду від 23.02.2022 р. у справі № 826/9445/17, рішення про надання дозволу дозвільним органом ухвалюється лише у разі, якщо заявнику було попередньо встановлено пріоритет. Пропозиції та проєкт відповідного розпорядження подається робочим органом, за умови відповідності поданих заявником документів вимогам законодавства та відсутності рішень про відмову у встановленні пріоритету місця розташування. Робочий орган, що вивчає усі документи та готує проєкт рішення, формує попередню позицію виконавчого органу ради. Неприйняття рішення про відмову у наданні дозволу належним дозвільним органом свідчить про протиправну його бездіяльність. Водночас сама лише бездіяльність (не прийняття рішення у встановлений строк) не є достатньою підставою для застосування принципу мовчазної згоди. Принцип мовчазної згоди може бути застосовано за умови, якщо суб'єктом господарювання дотримані всі вимоги законодавства, а у суб'єкта владних повноважень відсутня альтернатива у прийнятті або не прийнятті позитивного рішення за зверненням такого суб'єкта господарювання.
Оскільки подані позивачем документи не відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави вважати, що позивач набув право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру відповідно до принципу мовчазної згоди.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що рішення № 349-1 від 21.06.2017 р. про демонтаж засобів зовнішньої реклами позивача прийнято уповноваженим органом та відповідає вимогам закону, при цьому будь-яких неправомірних дій з боку відповідача при прийнятті вказаного рішення відносно позивача судом не встановлено, а тому суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в задоволенні адміністративного позову до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: