Справа №: 486/246/24 Провадження № 3/486/248/2024
05 листопада 2024 року м. Південноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №4 Миколаївськогорайонного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої економістом ВП «ПАЕС» АТ НАЕК «Енергоатом», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №581630 від 12 січня 2024 року, 12 січня 2024 року о 23:30 год. ОСОБА_1 по пр. Незалежності, 24, в м. Южноукраїнську, Миколаївської області керувала автомобілем «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилась, в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що вона 12 січня 2024 року навідувала свою подругу, залишила свій автомобіль і пішла до подруги, де вжила трохи вина розбавленого водою. Через деякий час вона повернулась до свого автомобіля, щоб забрати з авто ключі від квартири. Вона відкрила двері автомобіля, взяла ключі та пакети з речами, в цей момент підійшли поліцейські з якимись двома чоловіками у цивільному одязі і повідомили, що вона збиралась їхати, а також наявність в них підозри, що вона в стані алкогольного сп'яніння. Вона дуже злякалась, оскільки було вже дуже пізно, навколо було багато автомобілів, був якийсь ажіотаж, тому підписала протокол та погодилась з протоколом. В подальшому поїхала на швидку, де пройшла медичний огляд на стан сп'яніння.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної, дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В силу ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02).
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Тому відмова водія від проходження огляду на визначення перебування особи, яка керує транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння має бути зафіксована поліцейським за допомогою технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, що в даному випадку було дотримано.
Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. п. 6, 7 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 8 Порядку встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку доповнюють один одного і не суперечать один одному.
Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху зобов'язують водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних правил утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння або ж відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом частини 1 статті 130 КУпАП склад адміністративного порушення, в тому числі, складає сукупність фактів: керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння та відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду або на місці зупинки, або у відповідному медичному закладі.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17 Верховний Суд вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Під керуванням транспортним засобом розуміється технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі (рішення ВС/КАС від 20 лютого 2019 року справі №404/4467/16а).
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Тобто керування транспортним засобом є визначальним для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №5816304 від 12 січня 2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , вбачається, що остання керувала транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , визнавши, що дійсно випила трохи вина, заперечила той факт, що саме керувала транспортним засобом у такому стані.
З дослідженого в судовому засіданні диску, який містить лише один відеозапис, з відео під назвою «0-02-0а-8227dd79273115fa3d2e104eee1a75587f579d ceb9a88fc0ad53341a4b1f3c78_c99ee4eaa9bebba4», вбачається, що в темну пору доби по пр. Незалежності в м. Южноукраїнську Миколаївської області стоїть автомобіль «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_2 . Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 в присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», та в лікарні /тайм код 00:40, 00:49, 01:15, 03:46/, ОСОБА_1 відмовляється /тайм код 00:46, 00:53/. На запитання працівника поліції повідомила, що сьогодні вживала алкогольні напої, а саме випила 50 г вина, після чого керувала своїм транспортним засобом /тайм код 00:59, 01:04/. При цьому із відеозапису не вбачається млявої мови ОСОБА_1 , як зазначено в протоколі.
При цьому відеозапис зроблено на прилад, на який саме не можливо встановити, запис не містить часу та дати його створення.
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12 січня 2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану сп'яніння від 12 січня 2024 року, а також акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння від 12 січня 2024 року.
Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 12 січня 2024 року ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. На неодноразові виклики до суду свідки не з'явились.
Можливо 12 січня 2024 року ОСОБА_1 і мала ознаки алкогольного сп'яніння та відмовилась проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством України порядку.
Разом з тим, твердження ОСОБА_1 про те, що вона не керувала автомобілем не спростовуються відеозаписом, який є додатком до протоколу.
На відеозаписі немає зображення руху автомобілю «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_2 .
З відеозапису також вбачається, що автомобіль при зверненні до ОСОБА_1 працівників поліції, був із вимкнутим двигуном.
До іншого протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №581630 від 12 січня 2024 року містить виправлення в часі його складання.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали в сукупності не містять доказів того, що ОСОБА_1 саме керувала автомобілем. Свідки, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому спростувати твердження ОСОБА_1 поясненнями свідків, оголошеними в судовому засіданні не можливо.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту порушення ОСОБА_1 12 січня 2024 року п.2.5 Правил дорожнього руху України.
При цьому суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами особами у стані алкогольного сп'яніння, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких правопорушень.
Однак, вищевказане свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження.
За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Южноукраїнського міського суду Г. А. Далматова