29 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 754/5625/23
провадження № 22-ц/818/2319/24
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Тичкової О.Ю.
Суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 ,
третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 24 квітня 2024 року у складі судді Гуменного З.І.,-
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитей з нею у країні її проживання - Німеччині.
21.03.2024 року ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом визначення порядку спілкування на території України матері - ОСОБА_2 із синами: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку кожного дня з понеділка по п'ятницю з 19-00 по 20-00 год., у суботу та неділю - з 09.00 по 10.00 год. з урахування графіку та режиму дня дітей; дозволити ОСОБА_2 забирати дітей по закінченню учбового процесу в учбовому закладі та спілкуватися з синами протягом 3-х годин без присутності батька в парках та розважальних центрах; проводить з синами час з 10.00 до 16.00 год.; забирати дітей на період літніх канікул на територію держави її перебування; та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та вихованні дітей.
Заява обґрунтована тим, що мати позбавлена можливості спілкуватись з дітьми. Діти проживають з відповідачем, який чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з ними.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24 квітня 2024 року клопотання третьої особи та представника позивача задоволено.
Залучено до участі у справі третю особу - Орган опіки та піклування в особі Вишгородської міської ради.
Заяву представника позивача - адвоката Крициної Ю.О. про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов шляхом визначення часу спілкування неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 згідно визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили, а саме: шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку кожного дня з понеділка по п'ятницю з 19-00 по 20-00 год., у суботу та неділю - з 09.00 по 10.00 год. з урахування графіку та режиму дня дітей;
з 27.04.2024 з 14.00 год. по 28.04.2024 до 14.00 год. - перебувати з дітьми без присутності батька за місцем проживання ОСОБА_2 або в парках та розважальних центрах;
з 29.04.2024 по 03.05.2024 забирати дітей по закінченню учбового процесу в учбовому закладі та спілкування з дітьми протягом 3-х годин без присутності батька в парках та розважальних центрах;
з 04.05.2024, 05.05.2024 проводити з синами час з 10.00 до 16.00 год.;
забирати дітей на період літніх канікул на територію держави її перебування.
Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила ухвалу в частині застосування заходів забезпечення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву залишити без задоволення. В іншій частині ухвала не осткаржується.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заходи забезпечення позову є фактично задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 , що є порушенням матеріального права. Визначений судом спосіб забесзпечення позову без зазначення строку перебування на території де проживає мати, порушує права батька, оскільки мати може забрати дітей та не повернути їх до країни місця проживання, а батько як чоловік віком від 18 до 60 років не зможе перетнути кордон щоб повернути дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, посянення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову судом першої інстанції виходив із необхідності запобігання втрати емоційного контакту матері з дітьми та запобігання погіршення психоемоційного характеру відносин між ними та дійшов до висновку про наявність підстав для забезпеченння позову на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дітей.
Згідно матеріалів справи предметом позову по справі є визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що вона не має іншої можливості окрім суду захистити свої права та права дітей на вільне спілкування. Зазначає, що батько постійно свідомо чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми. Як вбачається з матеріалів справи поновлення права позивача у разі не вжиття заходів забезпечення позову буде або неможливо, або істотно ускладнено тим, що діти втратять емоційний та психологічний зв'язок із матір'ю. При цьому, вважає обраний позивачем захід забезпечення позову є адекватним та ефективним.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 2 - 4, 10 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; інші заходи у випадках, передбачені законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Як вбачається з роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.
Із пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […]
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору і як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення способу у вихованні дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування забезпечення позову, встановлено, що між батьками склалися стосунки, які позбавляють можливості ОСОБА_2 регулярно спілкуватися з дітьми, чим і було обумовлено її звернення до суду з зустрічним пзовом.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що будь хто з батьків, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їх спілкуванню та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що оби два із батьків звернулись до суду з позовами про встановлення місця проживання дітей з кожним із них.
Тому визначений судом спосіб забезпечення позову у вигляді можливості забирати дітей на період літніх канікул на територію держави перебування ОСОБА_2 та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є неспівмірним із заявленими ОСОБА_2 вимогами та фактично є вирішенням спору по суті позовних вимог.
Таким чином, оскільки вимоги про проживання дітей заявлені як матір'ю так і батьком, з урахуванням не допущення порушення прав обох батьків на спілкування з дітьми та враховуючи найкращі інтереси дітей, судова колегія доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Ухвала суду в частині надання ОСОБА_2 права забирати дітей на період літніх канікул на територію держави її перебування та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає скасуванню та у задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в зазначеній частині належить відмовити.
В іншій частині ухвала суду підляає залишенню без змін, оскільки сприятиме забезпеченню зв'язку дітей з тим із батьків з яким вони проживають окремо та забезпечить майбутнє виконання рішення суду.
Оскільки доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, скаргу належить задовольнити частково, ухвалу суду - скасуванню в частині застосування заходів забезпечення позову у вигляді можливості забирати дітей на період літніх канікул на територію держави перебування ОСОБА_2 та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. У задоволенні заяви ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову в зазначеній частині належить відмовити.
Керуючись ст. 251, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 24 квітня 2024 року в частині застосування заходів забезпечення позову у вигляді можливості забирати дітей на період літніх канікул на територію держави перебування ОСОБА_2 та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом визначення порядку спілкування на території України матері ОСОБА_2 із синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 25.08.2024 - ОСОБА_2 забирає дітей на період літніх канікул на територію держави її перебування та про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дітей - відмовити.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
«Стягувачем» є ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
«Боржником» є ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Строк пред'явлення до виконання по 29 жовтня 2027 року».
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук
Повний текст судового рішення складено 05.11.2024