Справа №636/7111/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1808/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
Іменем України
21 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадженняза апеляційною скаргою прокурора зі зміненими доводами на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 04.06.2024 року стосовно ОСОБА_7 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Прилуки Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, неповнолітніх дітей на утриманні не має, непрацюючий, на території України не зареєстрований, фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий:
- вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
засуджений зач. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за цим вироком та вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2023 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, згідно Указу Президента України № 64/2022 - у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" на території України, в тому числі Харківської області введено військовий стан, який введено із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, Указом від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ, Указом від 06 лютого 2023 року, затвердженим Законом України від 14 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом від 01 травня 2023 року, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №3057-ІХ, затвердженим Законом України від 26 липня 2023 року № 451/2023), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
10 серпня 2023 року ОСОБА_7 у темну пору доби, точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалося можливим, в період дії в Україні воєнного стану, прийшов до домоволодіння яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зруйнував дерев'яний паркан і проник на територію вищезазначеного домоволодіння, де шляхом розбиття скла у вікні проник всередину гаражу, виявив 3 електромотори та мідні дроти, після цього, ОСОБА_7 взяв один електромотор в руки, і з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку експертизи від 18.10.2023 № СЕ-19/121 -23/23408-ТВ майнову шкоду на загальну суму 620,83 гривень.
Крім того, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , 11 серпня 2023 року у темну пору доби, точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалося можливим, проник на територію домоволодіння, через заздалегідь частково зруйнований паркан, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та проник до гаражу, через завчасно пошкоджене вікно, де взяв один електромотор в руки після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 , згідно висновку експертизи від 18.10.2023 № СЕ-19/121-23/23408-ТВ майнову шкоду на загальну суму 496,66 гривень.
Крім того, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , 12 серпня 2023 року приблизно 07 год 30 хв, точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалося можливим, проник на територію домоволодіння, шляхом заздалегідь частково зруйнованого паркану, яке розташоване за адресою; АДРЕСА_2 та проник до гаражу, через завчасно пошкоджене вікно, та поклав у поліетиленовий мішок білого кольору один електромотор та мідні дроти. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_8 , згідно висновку експертизи від 18.10.2023 № СЕ-19/121-23/23408-ТВ майнову шкоду на загальну суму 620,83 гривень.
В апеляційній скарзі зі зміненим доводами прокурор просить вирок змінити, та перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України. Призначити ОСОБА_7 за скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України призначити остаточну міру покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбуванням призначеного покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку на 3 роки. В іншій частині вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 04 червня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу зі зміненими доводами, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібної крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, вартість майна якої на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становить 2684 гривень, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян складає 1342 гривень на 2023 рік, а два неоподаткованих мінімумів (ч. 2 ст. 51 КУпАП) становить 2684 гривень.
Таким чином, з 09 серпня 2024 року кримінальна відповідальність за скоєння крадіжки, вчиненої у 2023 році, настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, встановлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 гривні.
Згідно зі сформульованим судом першої інстанції обвинуваченням, року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні 10, 11, 11 серпня 2023 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно в умовах воєнного стану. Своїми діями обвинувачений завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 375 гривень.
Таким чином, вартість викраденого ОСОБА_7 майна становила 1738 гривень 32 копійок, тобто є меншою за розміром, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положення Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, тому його дії на даний час не утворюють кримінально-караного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку із декриміналізацією діяння.
Разом із цим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки за вищезазначеним епізодом, а саме вчинення її з проникненням до житла, колегія суддів вважає доводи прокурора про необхідність кваліфікації вищевказаних дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України обґрунтованими, з наступних підстав.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікації дій за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки та/або переоцінки доказів.
Судом першої інстанції було встановлено, що 10 серпня 2023 ОСОБА_7 у темну пору доби, точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалося можливим, в період дії в Україні воєнного стану, прийшов до домоволодіння яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зруйнував дерев'яний паркан і проник на територію вищезазначеного домоволодіння, де шляхом розбиття скла у вікні проник всередину гаражу, виявив 3 електромотори та мідні дроти, після цього, ОСОБА_7 взяв один електромотор в руки.
Крім того, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , 11 серпня 2023 у темну пору доби, точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалося можливим, проник на територію домоволодіння, через заздалегідь частково зруйнований паркан, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та проник до гаражу, через завчасно пошкоджене вікно, де взяв один електромотор в руки.
Крім того, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , 12 серпня 2023 приблизно 07 год 30 хв, точного часу під час досудового розслідування встановити не вдалося можливим, проник на територію домоволодіння, шляхом заздалегідь частково зруйнованого паркану, яке розташоване за адресою; АДРЕСА_2 та проник до гаражу, через завчасно пошкоджене вікно, та поклав у поліетиленовий мішок білого кольору один електромотор та мідні дроти.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_7 визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення і не заперечував факту проникнення в житло з метою заволодіння майном, інакше кажучи, усвідомлював, що житло, до якого він проник, перебуває у користуванні чужої особи.
У зв'язку з викладеним, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за епізодами крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_8 , з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
У пункті 4 ч. 1 ст. 408 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо це не погіршує становище обвинуваченого.
При призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, має незадовільний стан здоров'я, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, колегія суддів визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, з урахуванням вимог статей 50, 65 КК України та фактичних обставин вчинення кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі.
У решті вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 04.06.2024 року стосовно ОСОБА_7 слід залишити без змін.
Оскільки в решті вирок суду першої інстанції залишається без змін, у тому числі в частині призначення покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 185 КК України, остаточне покарання ОСОБА_7 належить призначити за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Саме таке покарання, на думку колегії, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та, у відповідності до ст. 65 КК України, достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого ч. 3 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України і призначити покарання в межах санкції цієї частини статті Кодексу у виді обмеження волі на строк 2 роки із застосуванням ст. 75, 76 КК України, яке буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Отже, апеляційна скарга прокурора з внесеними змінами підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 04.06.2024 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України 2 роки обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 06 жовтня 2023 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 роки.
У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді