Справа № 948/848/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/2276/24 Доповідач: ОСОБА_2
04 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022220000000194 від 03.04.2022 за частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 28 пунктами 1, 9, 12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28 частиною 2 статті 194, частиною 3 статті 28 частиною 1 статті 263 КК України, -
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.12.2024 включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду від 07.10.2024 скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, у зв'язку із істотним порушенням порядку звернення до суду із таким клопотанням.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що обвинувачений перебуває під вартою вже 2 роки 8 місяців. Судом під час розгляду клопотання прокурора не було забезпечено право мати достатній час для підготовки до захисту. Клопотання прокурора обвинувачений взагалі не отримував перед початком судового засідання, про що заявив у судовому засіданні, проте суд проігнорував вказаний факт, не відклав розгляд справи, чим порушив право обвинуваченого на захист та належну правову процедуру. Клопотання про продовження строку тримання під вартою захисник обвинуваченого отримала після того, як суд видалився до нарадчої кімнати, про що також було заявлено у суді. Суд без належних доказів погодився із тим, що таке клопотання було надіслане до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» шляхом надіслання на електронну пошту, як зазначила прокурор. Жодних доказів такого направлення суду та сторонам, надано не було. Таким чином, прокурором порушено порядок звернення до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Судом не досліджено жодного доказу, який би обгрунтовував клопотання. Жоден із свідків не вказав на те, що побоюється впливу зі сторони обвинуваченого. Фактично продовження строку тримання під вартою обгрунтовується тяжкістю інкримінованих злочинів. Захисник вважає, що суд формально підійшов до вирішення питання щодо можливості визначення більш м'якого запобіжного заходу, не врахував, що обвинувачений раніше не був судимий, має середню освіту, до затримання був офіційно працевлаштований, перебував у фактичних шлюбних відносинах.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції встановлені ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, які продовжують існувати, враховано стадію судового провадження та обставини інкримінованих злочинів, у зв'язку із чим, суд першої інстанції не встановив достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав вважати такі висновки суду першої інстанції необгрунтованими, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 28 пунктами 1, 9, 12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28 частиною 2 статті 194, частиною 3 статті 28 частиною 1 статті 263 КК України, які є тяжкими та особливо тяжкими, за одне з яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Серйозність покарання, яке може загрожувати особі, у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочинів, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що відповідно до обвинувального акта, вчинення вищенаведених злочинів, внаслідок яких настала смерть трьох осіб, інкриміновано і іншим особам, які є обвинуваченими в даному кримінальному провадженні, що суттєво підвищує суспільну небезпечність вчиненого. Судове провадження в суді першої інстанції триває, як вбачається з журналу судового засідання від 07.10.2024 судом проводився допит свідків, планується дослідження доказів. Як зазначається в оскаржуваній ухвалі суду, докази сторони захисту та сторони обвинувачення не досліджені. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що ризики, встановлені судом першої інстанції, продовжують існувати та апеляційні доводи захисника обвинуваченого їх не спростовують. Посилання сторони захисту на соціальні зв'язки обвинуваченого в даному випадку не є достатньою гарантією дотримання ним процесуальних обов'язків у випадку застосування іншого запобіжного заходу. Захисник звертає увагу на процесуальні порушення зі сторони обвинувачення, а саме на невручення прокурором стороні захисту клопотання про продовження строку тримання під вартою. Відповідно до частини 2 статті 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Захисник стверджує, що копія клопотання прокурора не була вручена ані обвинуваченому, ані їй як захиснику, у зв'язку із чим адвокат ОСОБА_7 направила до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» адвокатський запит про надання інформації щодо надходження до установи та вручення обвинуваченому ОСОБА_6 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. У відповідь на адвокатський запит захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 начальником ДУ «Харківський слідчий ізолятор» повідомлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою від 04.10.2024 для вручення ОСОБА_6 надійшло з Харківської обласної прокуратури до установи 07.10.2024 та цього ж дня о 14.30 годині, під розписку було вручене ОСОБА_6 . Як вбачається із журналу судового засідання від 07.10.2024, судове засідання у суді першої інстанції було розпочато о 13.42 годині, о 14:30:59 годині прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених. Обвинувачений ОСОБА_6 , надаючи пояснення, вказав, що копії клопотання про продовження строку тримання під вартою не отримав, захисник ОСОБА_7 також пояснила, що копії клопотання не отримала, однак заперечувала проти його задоволення з посиланням на дані, що характеризують обвинуваченого, про що відмічено в журналі судового засідання. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку вказаним доводам захисника, вважає, що вони заслуговують на увагу, однак не є тими істотними порушеннями, які впливають на обгрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення, оскільки судом першої інстанції встановлені достатні правові підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , з якими погоджується і суд апеляційної інстанції. Невчасне вручення обвинуваченому ОСОБА_6 клопотання про продовження строку тримання під вартою не спростовує висновків суду першої інстанції щодо існування ризиків та неможливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу. Крім того, з огляду на зміст відповіді начальника ДУ «Харківський слідчий ізолятор» щодо часу отримання обвинуваченим клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_6 отримав вказане клопотання під час судового розгляду 07.10.2024. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом апеляційної інстанції не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам. Враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України, судом першої інстанції небезпідставно не визначено розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу при продовженні тримання під вартою. У зв'язку із наведеним, порушень кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з огляду на час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків судового розгляду, відповідно до статті 28 КПК України, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків судового розгляду, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: