Справа № 577/1856/24
Провадження № 2-о/577/151/24
06 листопада 2024 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі :
головуючого Гетьмана В.В.,
присяжних Лютого І.П., Клименко С.М.,
при секретарі Лиховоз Л.І.,
адвоката Рудейчук Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області про визнання особи недієздатною та призначення опіки,-
Заявник звернувся до суду із даною заявою та просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною і призначити його опікуном. Вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 є його донькою, яка проживає разом з ним та дружиною. Донька тривалий час страждає на стійкий хронічний психічний розлад здоров'я, через що з 2008 р. перебуває пд наглядом лікаря-психіатра КНП КМР “Конотопська ЦРЛ ім.ак.М.Давидова». Але з часом її стан погіршився. Донька не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, в результаті чого агресивно себе поводить, не здатна самостійно себе обслуговувати, відвідувати лікаря, розпоряджатися коштами, перебувати на вулиці, тощо. Результатом її дій є потреба у госпіталізації до спеціалізованої психіатричної лікарні. Дружина є інвалідом ІІ гр., тому стримувати агресію доньки та опікуватися нею вона не здатна. Фактично сам здійснює догляд та забезпечує всім необхідним хвору доньку, стримує її агресію. Є пенсіонером, тому може виконувати обов'язки опікуна, що і змусило звернутися із заявою до суду.
ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити, пояснив, що донька 08.05.2024 р. покинула місце проживання і місце її знаходження не відоме.
Адвокат Рудейчук Я.В. вважає, що заява не підлягає задоволенню.
ОСОБА_2 підтримує заяву, просить задовольнити.
Представник органу опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської обл. Ільїнська Л.В. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.
Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ч.2 п.1 ст.293 ЦПК України).
Глава 2 ЦПК України врегульовано саме порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Положеннями ст.296 ЦПК України визначено, що перелік осіб, які можуть бути заявниками:
-заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом (ч.3).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9), згідно довідки КНП КМР “Конотопська ЦРЛ ім. ак.М.Давидова» перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 2008 р. з приводу хронічного психічного розладу (а.с.11).
Відповідно до ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цивільним кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров'я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Ст. 1 зазначеного Закону визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку. При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (ч. 1 ст. 7 Закону).
Згідно ст.298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.
09.04.2024 р. ухвалою суду призначено судово-психіатричну експертиизу ОСОБА_3 (а.с.17), 17.09.2024 р. від начальника Сумської філії судових експертиз ДУ “Інститут судової психіатрії МОЗ України» надійшло повідомлення про невиконання ухвали суду через неявку досліджуваної до експертної установи (а.с.46). Тобто, заявником ОСОБА_1 не забезпечено супроводження хворої особи ОСОБА_3 до експертної установи для проведення обстеження.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо застосовується при розгляді справ у судах України.
Відповідні положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналогічним чином висновки Європейського суду з прав людини також враховуються при розгляді будь-яких судових справ в національній системі правосуддя.
У справі Вінтерверп проти Нідерландів (1979) Суд сформулював три критерії, які дозволяють точніше визначити поняття «психічно хворий» в рамках підпункту пункту 1 статті 5, а саме: держава має використовувати об'єктивні медичні стандарти при вирішенні питання про те, чи може особа вважатись «психічно хворою»; характер або ступінь психічної хвороби мають бути достатньо гострими, щоб виправдати примусову госпіталізацію; держава має право утримувати хворого в лікарні лише протягом часу загострення психічного розладу, а тому хворий, який примусово утримується в лікарні через «психічне захворювання», має право на здійснення періодичного огляду: примусове утримання в лікарні не може тривати протягом невизначеного періоду.
Таким чином, аналіз практики Європейського суду свідчить про те, що необґрунтоване визнання особи недієздатною або визнання її психічно хворим - є порушення його прав.
Згідно із ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатною, оскільки заявником не доведено, а судом не встановлено, що остання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Вимога про позбавлення її цивільної дієздатності та похідні від неї вимоги про встановлення опіки та призначення опікуна є необґрунтованими. А тому, розглядаючи заяву на підставі наданих заявником доказів, у відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, з'ясувавши мету звернення заявника до суду та юридичну природу виниклих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 39, 60 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-
Відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП не надано .
Представник особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_4 , місцезнаходження АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа орган піки та піклування Конотопської міської ради Сумської області, юридична адреса м.Конотоп Сумської області, пр.Мира, 6.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП не надано .
Повний текст рішення складено 06 листопада 2024 року.
Суддя Гетьман В. В.
Присяжні Лютий І.П.
Клименко С.М.