05 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 207/5833/21
провадження № 51-4630 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Захисник звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанцій щодо засудженого.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року касаційну скаргу захисника залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю ст. 427 КПК України, оскільки наведене обґрунтування вимог захисником було викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України. При цьому захисник в обгрунтування невинуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вказував про однобічність та неповноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам кримінального провадження та доказам у кримінальному провадженні просив дати іншу оцінку, ніж її дав цей суд, що згідно ст. 438 КПК України, не є підставою для скасування судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції. Крім того, захисник не зазначав, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції і не конкретизував, у чому саме ці порушення полягали,які доводи апеляційних скарг сторони захисту цей суд належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив. Також у прохальній частині захисник просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 виправдати за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи, що не відповідає повноваженням суду відповідно до вимог ст. 436 КПК України.
Також захиснику було роз'яснено, що у разі неусунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, така скарга повертається особі, яка її подала.
На виконання вимог ухвали від 10 жовтня 2024 року, захисник звернувся з уточненою касаційною скаргою, в якій просить перевірити рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудженого ОСОБА_5 .
Проте, як убачається зі змісту уточненої касаційної скарги, вимог ст. 427 КПК України захисником не дотримано, вказані в ухвалі недоліки не усунуто.
У касаційній скарзі захисник так і не вказує на конкретні порушення закону, з урахуванням положень ст. 438 КПК України, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні судових рішень та які б були підставами для їх скасування, та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку районного суду та ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Натомість, захисник повторно вказує на невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, а саме, показанням свідка ОСОБА_6 , висновкам судово-медичних експертиз, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
При цьому захисник не вказує, в чому незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом, та які доводи апеляційних скарг сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
Таким чином, у касаційній скарзі не міститься мотивування необхідності скасування судових рішень з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, а саме: 1) істотного порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Тобто, захисником так і не наведено обґрунтування, як саме такі порушення, на його думку, вплинули на правильність доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також на прийняття судами першої та апеляційної інстанцій законних та обґрунтованих рішень в цілому.
Тому конкретні порушення закону, які б були допущені судами та, які б були підставами відповідно до ст. 438 КПК України для скасування вказаних судових рішень, захисник не наводить.
Згідно ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Проте, у прохальній частині касаційної скарги захисник ставить вимогу про скасування вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року, ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року та ухвалення нового вироку про закриття справи, що знову не відповідає вимогам ст. 436 КПК України.
Таким чином, захисником не усунуто в установлений строк недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Оскільки в установлений строк захисником не усунуто недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, то його скарга підлягає поверненню.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання нової касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2024 року, з усіма доданими до неї матеріалами, повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3