5 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 761/37898/24
провадження № 51-4975впс24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянула клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про направлення кримінального провадження № 42020000000002261 стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з одного суду до іншого і
встановила:
До Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) у порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення згаданого провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Печерського районного суду м Києва або до Глухівського міськрайонного суду Сумської області.
Суть доводів у клопотанні зводиться до того, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020000000002261 надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва без додержання правил територіальної підсудності. За твердженням захисника, імовірним місцем вчинення кримінальних правопорушень є митний пункт пропуску «Троєбор'є» Брянської митниці (п/п Бачівськ Сумської митниці), який за територіальною підсудністю відноситься до Глухівського міськрайонного суду Сумської області. Водночас сторона захисту вважає, що це провадження також може бути скеровано до Печерського районного суду м. Києва, тобто за місцем розташування Верховної Ради України, де здійснювали свою діяльність ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Також зазначає, що на стадії досудового розслідування вказаний суд неодноразово приймав рішення у цьому провадженні. Крім того, на переконання автора клопотання, у Шевченківському районному суді м. Києва склад суду для розгляду справи (№ 761/37898/24) був визначений із порушенням закону.
Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про час та місце розгляду клопотання, звернень про відкладення розгляду до Верховного Суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, котрі підтримали подане клопотання, думку прокурорів, які заперечили обґрунтованість вимог, заявлених у клопотанні, перевіривши наведені у ньому доводи та наявні у Верховному Суді матеріали, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з приписами ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Як убачається з наявних у Суді даних, до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням: ОСОБА_9 - за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_13 , ОСОБА_10 - за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 111 КК, ОСОБА_11 - за ч. 1 ст. 255 КК, ОСОБА_12 - за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК. Судовий розгляд кримінального провадження у Шевченківському районному суді м. Києва не розпочався.
Згідно зі ст. 19 Конституції України Суд діє виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого. Отже, у розумінні закону Суд вирішує питання про направлення справи з одного суду до іншого конкретного суду в межах подання чи клопотання сторін або ж потерпілого. Проте у клопотанні захисника відображено альтернативні позиції й не визначено до котрого саме із указаних у зверненні судів, належить передати справу (№ 761/37898/24).
Крім того, за положеннями ч. 3 згаданої статті Верховний Суд уповноважений вирішувати питання про направлення справи за підсудністю з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також з одного суду апеляційної інстанції до іншого. Нормами вказаного Кодексу не передбачено процесуального права Суду визначати територіальну підсудність у межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції. Такі питання вирішуються за правилами ч. 2 ст. 34 КПК відповідним апеляційним судом.
Отже, у силу закону Суд не уповноважений вирішувати заявлену в клопотанні вимогу про направлення кримінального провадженняз Шевченківського районного суду м. Києва до Печерського районного суду м. Києва, що в межах юрисдикції Київського апеляційного суду.
Згідно з абз. 6 ч. 1 ст. 34 КПК до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім тих, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях).
Однак у своєму клопотанні захисник не навів окреслених відомостей, які би свідчили про те, що більшість учасників провадження проживають у Глухівському районі Сумської області, або ж про неможливість здійснення правосуддя Шевченківським районним судом м. Києва у кримінальному провадженні № 42020000000002261.
Доводи про ймовірне місце вчинення кримінального правопорушення - митний пункт пропуску Брянської митниці є неприйнятними, адже саме припущення ще не створює підстави для направлення провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Що стосується посилань на незаконне формування складу суду та неправомірні дії працівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва, то таке не належить до компетенції Суду в розрізі ст. 34 КПК.
З огляду на викладене не вбачається правових підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 .
Керуючись статтями 32, 34 КПК, колегія суддів
постановила:
Клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про направлення кримінального провадження № 42020000000002261 стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з одного суду до іншого залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3