04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 607/14984/22
провадження № 51-4965ск24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2024 року щодо нього,
установив:
Як убачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2024 року ОСОБА_4 засуджено до покарання:
-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначено за вироками Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2023 року та 19 травня 2023 року, більш суворим, що призначене за даним вироком, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяців.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 липня 2024 року вирок суду першої інстанції змінено в частині кваліфікації дій та призначення покарання.
Виключено з викладених у мотивувальній частині вказаного вироку обставин, які визнані судом доведеними, вказівку на ознаку повторності вчинення ОСОБА_4 крадіжки 13 лютого 2022 року і вважати ОСОБА_4 засудженим указаним вироком:
- за ч. 1 ст.185 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі;
- за ч. 4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
У відповідності до ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироками Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2023 року та 19 травня 2023 року, більш суворим, що призначене за даним вироком, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
У іншій частині цей вирок суду залишити без змін.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
До Верховного Суду 30 жовтня 2024 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , яка датована 29 липня 2024 року і відповідно до штемпелю АТ «Укрпошта» була направлена 03 серпня 2024 року. Отже з огляду на вище вказане колегія суду дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого подана з додержанням вимог ст. 426 КПК України.
Разом з тим, перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, Судом встановлено, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Втім у порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України засуджений не зазначає у чому саме, на його думку, полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК України і доводи на обґрунтування цього.
Також ОСОБА_4 слід урахувати, що обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Отже, засуджений має зазначити прохання щодо судових рішень з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК України.
Крім того, у порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК України до скарги не додано копії оскаржуваних судових рішень.
Наявність зазначених вище недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки суд касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.
Слід зазначити, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги або шляхом подання додаткових документів, якщо скаржник у порушення вимог КПК України, не надав усіх документів, які мають подаватися разом із касаційною скаргою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху.
Встановити ОСОБА_4 п'ятнадцятиденний строк для усунення зазначених недоліків з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3