30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 174/143/21
провадження № 51-2811 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покотилове Новоархангельського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Змістоскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 2 ст. 125 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
2. Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
3. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 29 лютого 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
4. ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, та умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
5. За обставин, детально викладених у вироку, 23 січня 2021 року близько 22:30, більш точний час під час досудового розслідування встановити не вдалось, ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , прийшов до кв. АДРЕСА_2 , де в цей час відбувалося святкування дня народження сина ОСОБА_9 та де перебували остання, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , батьки ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , щоб забрати додому молодшого сина останньої ОСОБА_12 . Двері квартири ОСОБА_7 відчинив раніше знайомий йому ОСОБА_10 , однак в ході розмови між ними виник словесний конфлікт, який переріс у штовханину. Підійшовши до дверей квартири, ОСОБА_11 приєднався до конфлікту та вступив у словесну суперечку із ОСОБА_7 , у результаті чого в останнього на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисного тілесного ушкодження ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . ОСОБА_8 , побачивши сутичку, побігла на кухню, щоб покликати власницю квартири.
6. У цей час ОСОБА_11 , бажаючи припинити сварку, потягнув ОСОБА_10 та ОСОБА_7 до приміщення передпокою квартири, але останні перечепилися і впали на підлогу, де продовжили боротися між собою. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисного тілесного ушкодження, у ході боротьби, лежачи на спині, ОСОБА_7 , діючи умисно, тримаючи в правій руці ніж, який він заздалегідь приніс з собою, умисно завдав ОСОБА_10 одного удару в ділянку грудної клітки зліва, у результаті чого заподіяв йому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
7. Після цього, близько 22:35 ОСОБА_7 , побачивши як ОСОБА_11 нахилився до нього і ОСОБА_10 намагаючись їх розборонити, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, лежачи на спині, утримуючи у правій руці ніж, завдав одного удару ОСОБА_11 у живіт ліворуч в ділянку життєво важливих органів, у результаті чого заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, після чого ОСОБА_11 втік до кімнати.
8. Приблизно о 22:40 до передпокою квартири повернулася ОСОБА_8 та, побачивши ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , які продовжували боротися на підлозі, намагалася їх розборонити, відтягуючи за одяг, унаслідок цього у ОСОБА_7 раптово виник умисел, спрямований на заподіяння умисного тілесного ушкодження ОСОБА_8 . Реалізуючи цей умисел, діючи умисно, перебуваючи на підлозі, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, утримуючи в правій руці ніж, ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 одного удару в ділянку грудної клітини, внаслідок чого заподіяв непроникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки, тобто легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
9. Далі ОСОБА_7 підвівся на ноги, однак власниця квартири ОСОБА_9 виштовхнула його з квартири і зачинила двері з середини.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити його від покарання за ч. 2 ст. 125 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
11. При цьому прокурор вказує, що на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК, оскільки кримінальне правопорушення було вчинене 23 січня 2021 року, а отже, він підлягав звільненню від кримінальної відповідальності чи від покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Однак ця обставина залишилася поза увагою суду апеляційної інстанції.
12. Також прокурор просить виключити посилання на призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК.
13. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
14. Прокурор просила задовольнити касаційну скаргу, захисник не заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
15. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
16. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
17. Згідно з положеннями ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
18. Як визначено ст. 370 КПК, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
19. Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 і ч. 2 ст. 125 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
20. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.
21. за змістом ст. 285 КПК обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, роз'яснюється право та підстави такого звільнення, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений заперечує, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
22. У такому випадку особа звільняється від покарання на підставі ст. 49 КК, у визначеному ч. 5 ст. 74 цього Кодексу порядку.
23. Як убачається з матеріалів кримінального провадження 23 січня 2021 року ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 125 і ч. 1 ст. 121 КК, які відповідно до ст. 12 цього кодексу є кримінальним проступком і тяжким злочином, відповідно.
24. На час постановлення ухвали апеляційного суду 29 лютого 2024 року строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, а саме 3 роки, минув.
25. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 заперечував вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, клопотань у порядку ч. 4 ст. 286 КПК до суду не надходило, а тому суд апеляційної інстанції мав ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК за правилами ч. 5 ст. 74 цього Кодексу, однак цього не зробив, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню.
26. Враховуючи, що до суду касаційної інстанції будь-яких клопотань про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК не надходило, колегія суддів дійшла висновку, що він підлягає звільненню від призначеного за ч. 2 ст. 125 КК покарання на підставах, передбачених ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК.
27. Також із судових рішень необхідно виключити посилання на призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК.
28. З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_7 підлягають зміні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 125 КК, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
Виключити із вказаних судових рішень посилання на призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3