04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 464/7111/14-к
провадження № 51-3242ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року,
встановив:
Зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року щодо нього.
У поданій касаційній скарзі засуджений стверджує про незаконність, невмотивованість та необґрунтованість оскарженого судового рішення.
В обґрунтування вимог про скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за заявою про перегляд ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами, не врахував правового висновку Верховного Суду, відображеного в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 761/25093/16, де йдеться про те, що процесуальним законом не передбачено можливості відмовити у відкритті провадження за заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Наголошує, що Главою 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) також не передбачено можливості відмовити у відкритті провадження за заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, як не передбачено й окремого розгляду клопотання про поновлення строку на подання такої заяви, що судом апеляційної інстанції не враховано. Також указує, що апеляційний суд не перевірив і не взяв до уваги обставин, які, на його переконання, свідчать про штучне створення або підроблення висновків експертизи № 243/14 від 05 червня 2014 року, про які засуджений зазначав у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Перевіривши викладені у касаційній скарзі доводи, надану копію оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд виходив з того, що жодної підстави чи обставини, з огляду на приписи п. 5-2 ч. 2 ст. 462 КПК у взаємозв'язку зі ст. 117 цього Кодексу, для поновлення процесуального строку засуджений не зазначив.
Суд встановив, що засуджений ОСОБА_4 указував в заяві про те, що 27 квітня 2024 року йому стало відомо, що висновок судово-медичної експертизи № 243/14 від 05 червня 2014 року щодо потерпілого розпочато та закінчено в один день і на час проведення експертизи хворий був відсутній в відділенні і в палаті.
Натомість вказаний висновок, як зауважив апеляційний суд, був безпосередньо досліджений судом першої інстанції при розгляді справи по суті, крім того з клопотання засудженого жодним чином не зрозуміло, які саме факти щодо цього висновку не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і як саме вони доводять неправильність ухвали, що, на думку засудженого, належить переглянути. Колегія суддів дійшла переконання, що засуджений ОСОБА_4 не зазначив жодних обґрунтованих та поважних підстав та причин, які йому об'єктивно перешкодили подати заяву про перегляд рішення суду раніше, а не по спливу більше ніж три роки.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та доходить переконання, що оскаржена ухвала Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року є належно умотивованою та обґрунтованою, за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив, та положення закону, якими він керувався під час постановлення ухвали.
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості відмовити у відкритті провадження за заявою про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, як не передбачено й окремого розгляду клопотання про поновлення строку на подання такої заяви, є безпідставними.
Приписами п. 5-2 ч. 2 ст. 462 КПК передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначається клопотання про поновлення строку подання заяви.
Отже, суд апеляційної інстанції небезпідставно керувався положеннями вищезазначеної статті у взаємозв'язку з приписами ст. 117 КПК.
Колегія суддів касаційного суду додатково звертає увагу засудженого, що відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Тобто, Кримінальним процесуальним кодексом передбачено порядок розгляду та вирішення клопотання про поновлення строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Посилання засудженого на правовий висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 761/25093/16, згідно з яким у КПК відсутня норма, яка надає судді апеляційного суду право відмовити у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є безпідставними, оскільки об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду постановою від 03 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17 відступила від зазначеного вище висновку Верховного Суду у справі № 761/25093/16, де констатувала, що вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є підстави для відкриття провадження і таке формулювання дає судді повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Що стосується доводів про те, що апеляційний суд не перевірив і не взяв до уваги обставин, які, на переконання засудженого, свідчать про штучне створення або підроблення висновків експертизи № 243/14 від 05 червня 2014 року, про які засуджений зазначав у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, то зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що аналогічні доводи тим, що відображені в касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в контексті вирішення заяви про поновлення процесуального строку, й на них судом надані обґрунтовані відповіді.
Таким чином, порушення вимог КПК, які би перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в аспекті приписів ст. 412 цього Кодексу, колегією суддів Верховного Суду не встановлено.
Обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги, доданої до неї копії судового рішення та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому колегія судів касаційного суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
У прохальній частині касаційної скарги відображена вимога про зміну ухвали Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід і недовіру суддям Львівського апеляційного суду, заперечення на яку також долучено до касаційної скарги, проте зазначене судове рішення, з огляду на приписи ч. 2 ст. 424 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3