04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 463/11488/20
провадження № 51-3142 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 рокупро відмову у відкритті провадження за його заявою про перегляд ухвали Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року за нововиявленими обставинами,
встановив:
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою представника Фермерського господарства « ОСОБА_5 » - ОСОБА_4 про перегляд ухвали Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у перегляді за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, оскільки, на його переконання, рішення Конституційного суду України № 5-рп (11) 2024 від 10 квітня 2024 року є саме тією обставиною, яка дає підстави для відкриття апеляційного провадження про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Так, відповідно до частини 2 статті 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:
- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
У пунктах 4, 5 частини 2 статті 462 КПК України вказано, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Разом з цим, тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК України, має здійснюватися в системному зв'язку з іншими положеннями КПК України, у першу чергу зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які:
1) об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
За змістом статей 459 - 467 КПК України, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
За приписами статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, як слідує із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Праведная проти Росії» (заява № 69529/01, пункти 27-28) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (заява № 19960/04, пункт 46), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Як, неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини (рішення у справі «Брумареску проти Румунії», заява N 28342/95, пункт 61, рішення у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42, рішення у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, пункт 33), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Як слідує зі змісту оскаржуваного судового рішення, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Львівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02 червня 2020 року.
17 вересня 2020 року ухвалою Львівського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31 серпня 2020 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.
03 грудня 2020 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31 серпня 2020 року та Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року.
15 червня 2021 року ухвалою Львівського апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Не погодившись з ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з заявою про перегляд вказаної ухвали за нововиявленими обставинами, в якій, крім іншого, вказував, що обставинами, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі йому та суду під час судового розгляду, є ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 461/2373/21. Зокрема, в ухвалі Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі № 461/6954/20 встановлено, що «ухвала слідчого судді, про перегляд якої за нововиявленими обставинами йдеться у заяві представника ФГ « ОСОБА_4 » - ОСОБА_4 не відноситься до судових рішень, які можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами». Вказував, що наведене суперечить обставинам, встановленим в ухвалі Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, згідно якої Конституційний Суд у своєму рішенні зазначив, що оспорюваний припис ст. 459 КПК України не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких видів судових рішень, що набрали законної сили.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 15 червня 2021 року, Львівський апеляційний суд в ухвалі від 30 вересня 2024 року обґрунтовано зазначив, що Рішення Конституційного Суду № 5-рп (11) 2024 від 10 квітня 2024 року, яким встановлена конституційність статті 459 КПК України, не є нововиявленою обставиною відповідно до положень ч. 2 ст. 459 КПК України.
З урахуванням викладеного, на переконання Верховного Суду, апеляційний суд, проаналізувавши наведене в заяві ОСОБА_4 обґрунтування, дійшов належного висновку про відсутність обставин, які слугували б підставою для відкриття апеляційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2024 рокупро відмову у відкритті провадження за його заявою про перегляд ухвали Львівського апеляційного суду від 15 червня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3