Справа № 461/7536/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1002/24 Доповідач: ОСОБА_2
05 листопада 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 16.09.2024 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишнівчик Перемишлянського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, засудженого вироком Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
встановила:
цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вироком суду обвинувачений визнаний винним у тому, що він 19 липня 2024 року о 19:00 год, перебуваючи в центральній частині міста Львова, а саме навпроти будинку, розташованого на АДРЕСА_3 , поблизу приміщення кав'ярні «CoffeLab», та на ґрунті неприязних відносин розпочав словесну суперечку з ОСОБА_9 . У подальшому, ОСОБА_7 умисно, усвідомлюючи значення своїх дій та їх наслідків, з метою завдання фізичного болю, наніс ОСОБА_9 один удар лівою ногою в грудну клітку останнього, внаслідок чого потерпілий впав на землю. Своїми протиправними діями ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю і не спричинив при цьому тілесних ушкоджень.
Прокурор у апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за попереднім вироком Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції невірно призначив покарання обвинуваченому, зазначивши в мотивувальній частині вироку про самостійне виконання вироку Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024. Зазначає, що суд, призначаючи покарання, не врахував вирок Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 та безпідставно не призначив покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що не суперечить вимогам закону.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення, а також про розмір призначеного за цим вироком покарання відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні остаточного покарання обвинуваченому.
На переконання суду апеляційної інстанції, обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Поряд з цим, судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений раніше судимий вироком Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та що йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а лише зазначено в мотивувальній частині вироку про самостійне виконання вироку Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024.
Непризначення судом першої інстанції обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на наступне.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеного у постанові від 01.06.2020 року у справі №766/39/17, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів); б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Положеннями ч. 3 ст. 72 КК України визначено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Отже, норми ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Як передбачено п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо. Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК України. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове.
Так, встановлено, що ОСОБА_10 06.06.2024 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, та 30.07.2024 Галицьким районним судом міста Львова був засуджений до покарання у виді штрафу розміром 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Оскаржуваним вироком Галицького районного суду м. Львова від 16.09.2024 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, який останній вчинив 19 липня 2024 року, тобто до постановлення попереднього вироку.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що покарання, призначене вироком Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу розміром 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та покарання, призначене за даним вироком у виді штрафу розміром 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є однаковими за видом, але різними за розміром, а відтак можуть поглинатися між собою, оскільки кримінальним законом передбачено можливість поглинення меншого за видом або розміром покарання більшим.
З огляду на викладене, суд при визначенні покарання ОСОБА_11 за сукупністю кримінальних правопорушень мав би застосувати норми, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню.
Таким чином, з огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_11 за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, слід враховувати вирок Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 року.
При визначенні способу призначенння покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення кримінального проступку, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та перебуває на обліку у лікаря психіатра, зокрема, згідно з висновком судово-психіатричного експерта №1119 від 02.09.2024, ОСОБА_7 в період інкримінованих йому дій за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, його вік, сімейний стан, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що відносно обвинуваченого ОСОБА_12 необхідно обрати остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 року більш суворим покаранням за вироком Галицького районного суду м. Львова від 16.09.2024 року та призначити ОСОБА_11 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, що буде необхідним й достатнім для досягнення мети покарання щодо виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на це, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, вирок Галицького районного суду м. Львова від 16.09.2024 року підлягає зміні в частині призначеного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 16.09.2024 року відносно ОСОБА_12 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_12 засудженим за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, до призначеного покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Галицького районного суду міста Львова від 30.07.2024 року більш суворим покаранням за вироком Галицького районного суду м. Львова від 16.09.2024 року, призначити ОСОБА_11 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
В решті вирок суду залишити без змін.
На вирок суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4