Справа № 463/9585/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1379/24 Доповідач: ОСОБА_2
04 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши в м. Львові у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року відмову у задоволенні скарги -
з участю заявниці: ОСОБА_6
заявниця ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою, у якій просила зобов'язати службову особу, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення ТУ ДБР внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_6 від 07 жовтня 2024 року, розпочати досудове розслідування та надати ОСОБА_6 витяг з ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року у задоволенні такої скарги відмовлено.
Слідчий суддя своє рішення мотивує тим, що уповноважені особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, отримавши заяву ОСОБА_6 від 07.10.2024 року дотрималися вимог чинного законодавства України, перевірили її та встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, зазначених заявником
На таку ухвалу слідчого судді ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою зобовязати слідчого внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_6 від 07 жовтня 2024 року в ЄРДР згідно п.1 ст.214 КПК України.
В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що слідчий суддя не відновив її порушене право, в оскаржуваній ухвалі не послався на будь-який документ, який свідчив би про перевірку фактів, викладених у заяві від 07 жовтня 2024 року про кримінальне правопорушення та про результати розгляду такої заяви. Наголошує про те, що у поданій заяві про кримінальне правопорушення дотримано вимог ст.214 КПК України.
Заслухавши доповідача, виступ заявниці ОСОБА_6 , яка повністю підтримала вимоги апеляційної скарги, та просила їх задоволити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали дотримався в повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Разом з тим, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Тобто, з врахуванням вищенаведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
У межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як вбачається з матеріалів провадження, 07 жовтня 2024 року ОСОБА_6 звернулася до ТУ ДБР у м.Львові щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.162 КК України.
Відмовляючи у задоволенні такої скарги слідчий суддя дійшов до вірного висновку про те, що не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. У поданій ОСОБА_6 заяві від 07 жовтня 2024 року не зазначено об'єктивних даних та обставин, які могли б свідчити про вчинення зазначеними в заяві особами кримінально-караного діяння та не надано жодних доказів на підтвердження такого. Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
Тому правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.162 КК України.- відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що заявниця ОСОБА_6 звернулася до ТУ ДБР у м. Львові 07 жовтня 2024 року щодо подій, які мали місце 28 серпня 2024 року, тобто із спливом значного часу. Аналогічну заяву про вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 30 вересня 2024 року скерувала до ГУПП у Львівській області вх..№П-2538. Згадану заяву було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за №19544 і повідомлено заявницю, що вона вправі звернутися до органу поліції за результатами розгляду такої заяви. Разом з тим 07 жовтня 2024 року ОСОБА_6 звернулася із заявою до ТУ ДБР у м. Львові по цьому самому ж факту.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя місцевого суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_6 щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_6 від 07 жовтня 2024 року про вчинення щодо неї кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.162 КК України така заява не містить фактичних даних, які б вказували на наявність у діях осіб ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.162 КК України
Істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року відмову у задоволенні скарги на невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4