П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 листопада 2024 р. Категорія 113070100м. ОдесаСправа № 521/13379/24
Перша інстанція: суддя Ганошенко С.А.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, мотивуючи його тим, що 14 квітня 2024 року о 10 год. 30 хв. на а/д М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» км. 12+125 м. по вул. Ангарській, буд. 4 в смт Авангард Одеського (колишня територія Овідіопольського району) району водій ОСОБА_2 не виконав законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади про забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт у вигляді створення перешкод у виконанні покладених на них обов'язків, оскільки відмовився проходити габаритно-ваговий контроль, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-57 КУпАП. Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.06.2024 року водія ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП та накладено на нього штраф 850 грн. та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, оскільки він у правовідносинах з перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної від 13 квітня 2024 року участі не брав, оскільки передав право керування ОСОБА_2 на законних підставах, а саме на підставі договору оренди транспортного засобу від 01.04.2024 року та акту приймання-передачі автомобіля від 01.04.2024 року, при тому залишаючись власником транспортного засобу та не знаходився у зоні габаритно-вагового контролю. Зазначив, що у зв'язку з наведеним, уповноважені особи відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області безпідставно застосували вимоги ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, що має наслідком безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції помилково дійшов висновків, що належним суб'єктом правопорушення відповідно до статті 14-3 КУпАП є фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, оскільки приписи згаданої статті підлягають застосуванню лише у разі, якщо правопорушення зафіксована за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі. Доказів фіксування вчиненого правопорушення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Крім того, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю було складено особами Укртрансбезпеки поза зоною габаритно-вагового контролю. До того ж, матеріали справи не свідчать, а відповідачем не доведено, того, що позивач знав про винесену відповідачем постанову.
Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що матеріали справи не містять доказів того, шо позивач вимагав вчинення дій щодо внесення відомостей про належного користувача від ОСОБА_2 , та не вчинив належні заходи задля врегулювання даного питання аби в подальшому не бути притягнутим до відповідальності за інкриміноване правопорушення.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що є власником транспортного засобу «Volvo» FH 440 д/н НОМЕР_1 з причепом «Trailer» д/н НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтв про державну реєстрацію НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . (а.с. 47-48).
14 квітня 2024 року уповноваженою особою відповідача відповідачем складено акт № 017467 про відмову водія ОСОБА_2 від проходження огляду габаритно-вагового контролю (а.с. 45).
14 квітня 2024 року уповноваженою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення № 0002989, відповідно до якого 14 квітня 2024 року о 10год.30хв. громадянин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volvo» FH 440 д/н НОМЕР_1 з причепом «Trailer» д/н НОМЕР_2 , на а/д М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» км. 12+125 м. по вул. Ангарській, буд. 4 в смт Авангард Одеського (колишня територія Овідіопольського району) району не виконав законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади про забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт у вигляді створення перешкод у виконанні покладених на них обов'язків, оскільки відмовився проходити габаритно-ваговий контроль, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-57 КУпАП. Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.06.2024 року водія ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП та накладено на нього штраф 850 грн. та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605, 60 грн (а.с. 14).
20 травня 2024 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Романенком В.В. була винесена постанова № ПС002897 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн. (а.с. 13).
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 14 квітня 2024 року водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Volvo» FH 440 д/н НОМЕР_1 з причепом «Trailer» д/н НОМЕР_2 , відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю чим порушив ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог зазначив, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення відносно позивача, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 20 травня 2024 року № ПС002897.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11 лютого 2015 №103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною другою статті 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.4-1 Правил дорожнього руху встановлено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил;
б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Підпунктом 4 п. 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 08 жовтня 2018 року №1145 встановлено, що належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 142 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
У разі невнесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, то особою, відповідальною за вчинення адміністративного правопорушення, є особа, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівник юридичної особи.
Частиною 1 ст. 14-3 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Частиною 3 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів контролю автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:
1) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135);
2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).
Пунктом 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 № 1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 21 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 року № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08 листопада 2006 року № 1567 встановлено, що за наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає безпідставними посилання апелянта на ту обставину, що він є неналежним суб'єктом правопорушення та у даному випадку правопорушення було зафіксовано не в автоматичному режимі, зважаючи на таке.
Відповідно до частини 1 статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене у тому числі частиною третьою статті 132-1 КУпАП, зафіксоване за допомогою відеозапису, несе особа за якою зареєстровано транспортний засіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22.12.2021 року у справі № 420/3371/21.
Судом встановлено, що власником транспортного засобу є позивач, а правопорушення зафіксоване за допомогою відеозапису.
Колегія суддів, також не приймає до уваги посилання апелянта, що акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю було складено особами Укртрансбезпеки поза зоною габаритно-вагового контролю, оскільки вказане спростовується переглянутим судом відеозаписом, наданим відповідачем, з якого вбачається, що відмова водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю мала місце безпосередньо у пункті габаритно-вагового контролю.
На підтвердження зазначеного також свідчить форма акту про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, з пункту 1 якого вбачається, що він складається на місці проведення габаритно-вагового контролю.
До того ж, на підтвердження наявності пункту габаритно-вагового контролю за адресою: М-15 Одеса-Рені-Бухарест 12км+125м відповідачем надано копію акту обстеження ділянки та графіку роботи пункту габаритно-вагового контролю.
Таким чином, суд вважає встановленим, що відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю мала місце в зоні габаритно-вагового контролю на автодорозі М-15 Одеса-Рені-Бухарест 12км+125м.
Доводи апелянта, що матеріали справи не свідчать, а відповідачем не доведено, того, що позивач знав про винесену відповідачем постанову є безпідставними з огляду на таке.
На адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення-запрошення про розгляд справи (від 16 квітня 2024 року), та відповідно до відомостей онлайн-трекінгу Укрпошти 6504600543920) було отримано позивачем у поштовому відділенні 03.05.2024 року (а.с. 42-44).
На адресу ОСОБА_1 направлено оскаржувану постанову, але поштове відправлення повернулося у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 39-41).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) перевіряла правомірність звільнення прокурора, який посилався на те, що не був належно повідомлений про розгляд дисциплінарної справи щодо нього, оскільки листи від дисциплінарного органу повернулися «за закінченням терміну зберігання». Суд зазначає у постанові від 25.04.2018, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв в межах норм законодавства та на підставі встановлених обставин справи.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року по справі № 521/13379/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький