Головуючий І інстанції: Сич С.С.
05 листопада 2024 р. Справа № 440/15513/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії, -
16.10.2023 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, пенсійний орган) № 163950025471 від 21.09.2023 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та виплатити їй з 14.09.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її загальний страховий стаж становить 29 років 3 місяці 7 днів, з яких 11 років 12 місяців фактична зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих і важких умовах по Списку № 2. 06.06.2021 вона досягла 50 річного віку та набула права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788-XII. 14.09.2023 вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак, рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області № 163950025471 від 21.09.2023 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 55 років.
У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ ПФУ в Чернігівській області, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IVпенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Як установлено у рішенні Головного управління страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці 7 днів. Пільговий стаж роботи по Списку № 2 становить 11 років 12 днів. Вік заявника становить 52 роки 3 місяці. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 28.02.1991 по 07.05.1991 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати довідки про відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум, довідку про реорганізацію.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 (розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження) частково задоволено адміністратвиний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області № 163950025471 від 21.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ..
Зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14.09.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 стягнуті судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Також суд зазначив, що станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 позивач досягла 50 років, мала стаж роботи не менше 20 років, з нього не менше 10 років на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Крім того, суд зазначив, що враховуючи місце проживання позивача, обов'язок щодо виплати пенсії позивачу після її призначення відповідачем ГУ ПФУ в Чернігівській області покладено на ГУ ПФУ в Полтавській області, яке не зазначено позивачем як відповідач та вимоги до якого позивачем у позові не звернуті. Відповідач ГУ ПФУ в Чернігівській області ще не ухвалював рішення щодо призначення пенсії на виконання цього рішення суду.
Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що після здійснення такого обчислення пенсії відповідний орган Пенсійного фонду України буде ухилятися від виплати позивачу пенсії.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Аргументи, наведені пенсійним органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В апеляційному порядку позивачкою судове рішення не оскаржено.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судовим рбозглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.09.2023 звернулась до Управління ПФУ в м. Кременчуці із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пакетом документів, перелік яких зазначено у розписці-повідомленні від 14.09.2023 за № 5136 (а.с. 30-31).
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 14.09.2023 розглянуто ГУ ПФУ у Чернігівській області та прийнято рішення від 21.09.2023 № 163950025471, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV у зв'язку із недосягненням пенсійного віку (а.с. 10).
Рішення вмотивоване тим, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Зниження пенсійного віку відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи за умови не менше половини стажу на зазначених роботах. Вік заявниці 52 роки 3 місяці. Страховий стаж становить 29 років 3 місяці 7 днів Пільговий стаж роботи по Списку № 2 становить 11 років 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 28.02.1991 по 07.05.1991 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати довідки про відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум, довідку про реорганізацію.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон № 1058-IV і Закон № 1788-ХІІ, які регулюють одні і ті ж правовідносини.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих
місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не
менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
09.07.2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту на пільгових умовах пенсія за віком призначається: … працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» щодо підвищення на 5 років стажу роботи, який дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) (далі Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.111991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне:
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
Судом встановлено, що датою народження позивача є 06.06.1971 року, відтак, станом на час подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 позивачу виповнилося 52 роки.
За таких обставин, враховуючи сформовану судову практику, доводи відповідача про те, що позивач не досягла віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не можна визнати обґрунтованими.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області № 163950025471 від 21.09.2023 року про відмову позивачу в призначенні пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 02.06.2023 року у справі № 160/13468/20.
Як зазначено у тексті спірного рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці 7 днів. Пільговий стаж роботи по Списку № 2 становить 11 років 12 днів. Вік заявника становить 52 роки 3 місяці.
Таким чином, станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 позивач досягла 50 років, мала стаж роботи не менше 20 років, з нього не менше 10 років на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, що надає останній право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону№ 1788-XII.
З урахуванням наведено вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Чернігівській області, та не вбачає підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.
Інші доводи та заеречення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України немає.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц