05 листопада 2024 р.Справа № 520/2192/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24.01.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, пенсійний орган) про відмову у призначенні пенсії по інвалідності від 25.08.2023 року за № 204850007297;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) від 21.10.2020 року № 5438;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити призначення та виплату йому пенсії по інвалідності, починаючи з моменту першої відмови пенсійного органу 21.10.2020 року, зарахувавши до загального стажу роботи період працевлаштування з 01.09.1996 року по березень 1998 року на підставі архівної довідки за № Б-9 від 28.02.2023 року та з 15.12.1991 року по 31.08.1996 року на підставі довідки з підприємства «Джерело» за № 89 від 31.08.1996 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року, - без змін.
25.09.2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Багмет К.Е. подала заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 520/2192/24 в якій просила: у резолютивній частині рішення зазначити про зарахування йому на підставі довідки з підприємства «Джерело» № 89 від 31.08.1996 року та архівної довідки № Б-9 від 28.02.2023 року, період роботи з 15.12.1991 року по 31.08.1996 року (4 роки 8 місяців 17 днів) та з 01.09.1996 року по березень 1998 року (1 рік 6 місяців 15 днів) до страхового стажу 6 років 3 місяці 2 дні, що станом на 18.08.2023 року у сукупності становить 11 років 3 місяці 27 днів, та зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області внести відповідні зміни до офіційного реєстру щодо зарахування відповідного страхового стажу.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що фактично існує розбіжність між мотивувальною та резолютивною частиною рішення, оскільки колегія суддів фактично погодилась із апелянтом, вважаючи за необхідне зарахувати ОСОБА_1 на підставі довідки з підприємства «Джерело» № 89 від 31.08.1996 року та архівної довідки № Б-9 від 28.02.2023 року, період роботи з 15.12.1991 року по 31.08.1996 року (4 роки 8 місяців 17 днів) та з 01.09.1996 року по березень 1998 року (1 рік 6 місяців 15 днів) до страхового стажу 6 років 3 місяці 2 дні, що станом на 18.08.2023 року у сукупності становить 11 років 3 місяці 27 днів. Однак, у резолютивній частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 суд зазначив, що залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.4.2024 року без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заява про прийняття додаткової постанови підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо :
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною другою статті 252 КАС України визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (скаржника в адміністративному процесі), наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 16.01.2023 року у справі № 140/9483/21, від 30.01.2023 року у справі № 803/63/16.
Таким чином, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
При цьому, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.
Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору, а так само, які вирішені не так, як вважає за потрібне сторона по справі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах від 09.02.2023 року у справі № 160/6209/21 та в ухвалі від 03.04.2023 року у справі № 640/2656/21.
Представник позивача у заяві про прийняття додатково рішення по даній справі зазначив, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 року фактично підтверджено, що ОСОБА_1 мали бути зараховані періоди роботи з 15.12.1991 року по 31.08.1996 року (4 роки 8 місяців 17 днів) та з 01.09.1996 року по березень 1998 року (1 рік 6 місяців 15 днів) до страхового стажу 6 років 3 місяці 2 дні, що станом на 18.08.2023 року у сукупності становить 11 років 3 місяці 27 днів. Однак, у резолютивній частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 суд зазначив, що залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року без змін.
Представник позивача вказує на те, що фактично існує розбіжність між мотивувальною та резолютивною частиною рішення.
Колегія суддів зазначає, що при прийнятті постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 року у справі № 520/2192/24 суд вирішив питання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, питання щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області внести відповідні зміни до офіційного реєстру щодо зарахування відповідного страхового стажу ОСОБА_1 не було предметом спору у справі № 520/2192/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки протилежні, прийнятому судовому рішенню, а суд не наділений повноваженнями змінювати суть прийнятої раніше постанови шляхом прийняття додаткової постанови.
Перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, визначений статтею 252 КАС України є вичерпним, при цьому, доводи заявника не свідчать про існування жодної з них для можливості ухвалення судом додаткового судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Багмет К.Е. про ухвалення додаткового судового рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 252, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Багмет Катерини Едуардівни про ухвалення додаткового судового рішення залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Русанова В.Б. Бегунц А.О.