Ухвала від 28.10.2024 по справі 761/15213/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження заапеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 149 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ з Київського СІЗО),

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 січня 2013 року за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого відвідбуванн покарання на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком, тривалістю 3 роки,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності; за ч. 1 ст. 260 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності; за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України у виді 12 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_7 за цим вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 січня 2013 року за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 190, ч.4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України та остаточно призначено до відбуття ОСОБА_7 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного на праві власності.

Постановлено початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обраховувати з 09 листопада 2021 року та на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк призначеного покарання строк перебування під вартою з 09 листпада 2021 року по дату набуття вироком законної сили включно, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та виправдано, у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Цим же вироком стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 400000 гривень та на користь ОСОБА_12 95 000 гривень на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 вчинив злочини за таких обставин.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі в тексті Вироку - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі в тексті Вироку - РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени вказаної організації утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21.12.1965 №2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету; від 24.10.1970 №2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосується дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; та від 14.12.1974 №3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що свідченням акту агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН.

Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії, зокрема:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам.

Жодні міркування будь-якого характеру з політичних, економічних, військових чи інших причин, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному Акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі (далі в тексті Вироку - НБСС) від 01.08.1975, який підписаний Союзом Радянських Соціалістичних Республік (далі в тексті Вироку - СРСР), правонаступником якого є РФ.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18.10.1907, яка вступила в дію 26.01.1910 та 07.03.1955 визнана СРСР, правонаступником якого є РФ, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатись без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про стан війни без уповільнення повинно бути оповіщено нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі в тексті Вироку - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність! у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з вказаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

Згідно з п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акту НБСС від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до п. п. 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав (далі в тексті Вироку - СНД) від 10.02.1995, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна і РФ, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного і зобов'язались виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати усі суперечки тільки мирними засобами. Держави також зобов'язались не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних і інших зв'язків, не допускати використання ними територій і комунікацій держав - учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

31.05.1997, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту НБСЄ, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98 та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 №42 ФЗ). Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною;' правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність -, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 і 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 3 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Згідно ч. 1 ст. 4 даної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Згідно зі ст. 13 вказаної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.

Згідно зі ст.ст. 27, 29 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ. Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Відповідно до ст.ст. 31-33 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.

Згідно вимог ст. 147 Конвенції серйозні порушення, охоплюють такі дії, якщо ЇХ здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, захоплення полонених.

Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.

Так, згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 вказаного Протоколу цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 зазначеного Протоколу заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема катування всіх видів - фізичні чи психічні, тілесні покарання - знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Статтею 1 Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, затвердженого Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1975 №3452 (XXX) визначено, що катування означає будь-яку дію, за допомогою якої людині навмисно заподіюється сильний біль або страждання, фізичне чи розумове, з боку офіційної особи або за її підбурюванням з метою отримання від неї або від третьої особи інформації або зізнань, покарання її за дії, які вона скоїла або в скоєнні яких підозрюється, або залякування її або інших осіб. В це тлумачення не включаються біль або страждання, які виникають лише через законне позбавлення волі, з огляду на стан, властивий цьому або внаслідок цього, в тій мірі, наскільки це сумісно з Мінімальними стандартними правилами поводження з ув'язненими.

Крім цього, статтею 2 Декларації визначено, що будь-яка дія, що представляє собою тортури або інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність види поводження і покарання, є образою людської гідності і повинно бути засуджене як порушення цілей Статуту Організації Об'єднаних Націй та порушення прав людини і основних свобод, проголошених у Загальній декларації прав людини.

Статтею 3 вищевказаного міжнародно-правового акту визначено, що жодна держава не може дозволяти або терпимо ставитися до катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання. Виняткові обставини, такі, як стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням для тортур або інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Упродовж 2013 року в окремих представників влади та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі в тексті Вироку - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополь .

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та службових осіб Збройних Сил Російської Федерації вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополь , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому, вказані особи - співучасники злочину усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали та прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу, впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ (досудові розслідування та судові розгляди щодо яких здійснюються в інших кримінальних провадженнях) розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і жителями південно-східних регіонів України злочинних діянь направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та ЗС РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій на Євромайдані , вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому, шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ місцевих жителів південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, що насправді відбувались в Україні, представники опозиційних та тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники крайніх націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою ЗМІ здійснювалось спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», котрі мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населення України.

Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя , усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2,3 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимоги частини 4 статті 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), від 24 жовтня 1970 року №2625 (XXV), від 14 грудня 1974 року №3314 (XXIX), ст. ст. 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави України, а саме АР Крим і м. Севастополь здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.

У подальшому військовослужбовці ЧФ РФ у взаємодії з підрозділами спеціальних військ ЗС РФ та із залученням представників військових козацьких товариств РФ продовжили реалізацію спільного умислу, спрямованого на військову окупацію частини території України та анексію АР Крим та м. Севастополя .

Таким чином, з 20 лютого 2014 року представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Виконання вищевказаних дій надало можливість представникам влади та службовим особам з числа керівництва ЗС РФ забезпечити військову окупацію території АР Крим та м. Севастополя , проведення диверсій, блокування військових частин, установ та органів військового управління ЗС України та інших військових формувань, державних органів і органів місцевого самоврядування, ведення підривної діяльності, організацію проведення на території АР Крим та м. Севастополя 16 березня 2014 року незаконного сепаратистського референдуму, направленого на порушення територіальної цілісності України, проголошення так званої «Республіки Крим» суверенною державою та подальшого звернення нелегітимного парламенту АР Крим до Російської Федерації із пропозицією про прийняття «республіки Крим» до складу РФ як нового суб'єкта федерації, підписання «Договору про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб'єктів», його ратифікацію Радою Федерації Федеральних зборів РФ та прийняття Федерального конституційного закону про утворення в РФ двох нових суб'єктів - «республіки Крим» і «міста федерального значення Севастополя».

Відповідно до звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй; Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національний парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради від 27.01.2015 № 129-УІІІ, парламентом України визнано РФ державою-агресором та констатовано факт початку збройного конфлікту, спричиненого російською агресією з 20.02.2014.

Надалі, представниками РФ у продовження злочину агресії проти України та подальшої реалізації злочинного плану щодо зміни меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, з використанням прибічників ідеї відокремлення Донецької області від України 07 квітня 2014 року у м. Донецьку Донецької області створено квазідержавне утворення - «Донецкая народная республика», що відповідно до абз. 19 ст. 1 України «Про боротьбу з тероризмом» має ознаки терористичної організації, зокрема включає не передбачені законом воєнізовані формування. Одночасно видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11 травня 2014 року так званого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «Донецкой народной республики» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «Донецкой народной республики».

За таких обставин, 11 травня 2014 року в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так званий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12 травня 2014 року проголошено про суверенітет «Донецкой народной республики» (далі «ДНР») на території Донецької області.

Надалі представниками «ДНР» за підтримки РФ з числа місцевого населення Донецької області та окремих громадян інших держав сформовано політичний та силовий блоки зі стабільними складами лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, забезпечуючи центральне підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації; також розроблено план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Так, на учасників політичного блоку «ДНР» покладаються обов'язки:

- створення так званих «органів державної влади ДНР» та організація їх діяльності;

- видача документів, які мають ознаки нормативно-правових актів, від імені нелегітимних «органів державної влади «ДНР»;

- організація та проведення незаконних референдумів та виборів на території Донецької області, підконтрольній «ДНР»;

- проведення агітаційної роботи серед місцевого населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до діяльності останньої, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з терористичною організацією «Луганська народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу і зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам антитерористичної операції/операції Об'єднаних сил;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності офіційних органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення операції об'єднаних сил (до 30.04.2018 - антитерористичної операції) та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

При цьому подальше вторгнення та утримання території Донецької області відбувалось за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони РФ, підрозділів та спеціальних формувань підпорядкованих іншим силовим відомствам РФ, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних не передбачених законом збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ.

Учасниками силового блоку «ДНР» підтримка збройної агресії РФ проти України здійснюється шляхом:

- створення та забезпечення діяльності не передбачених законом збройних формувань;

- систематичної організації та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил антитерористичної операції/операції Об'єднаних сил, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції/операції Об'єднаних сил;

- вербування нових учасників до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області;

- вчинення терористичних актів та диверсій та інших території України;

- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво інженерних укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення операції об'єднаних сил (до 30 квітня 2018 року - антитерористичної операції) та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації тощо.

Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників окупаційної адміністрації РФ в особі представників терористичної організації «ДНР» та відповідно до постанови Верховної Ради України № 254-УІІІ від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-УІІІ від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статус тимчасово окупованої території.

Визнання «ДНР» терористичною організацією та численних злочинів вчинених її представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1596-УІІ, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного РФ міжнародного тероризму», схваленій Постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1597-УІІ, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від № 106- VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій Постановою Верховної Ради України від № 337- VIII.

Крім того, 15.01.2015 Європейський парламент затвердив Резолюцію щодо України, в якій рішуче засудив агресивну та експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України, неоголошену гібридну війну проти України, яка у тому числі включає в себе використання регулярних і нерегулярних сил; закликав Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських воєнізованих формувань.

Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25.06.2015 визнано, що військові дії на частині територій Донецької і Луганської областей є агресією зі сторони РФ.

Пунктом 2 Резолюції ПАРЄ № 2133 (2016) від 12.10.2016 визначено, що ПАРЄ підтверджує свою позицію про те, що анексія Криму Російською Федерацією і військове втручання російських військ на сході України порушують міжнародне право і принципи, підтримані Радою Європи. У п. 5 вказаної резолюції вказано, що відносно «ДНР» та «ЛНР» підтверджується ефективний контроль РФ, що ґрунтується на важливій і добре документованій ролі російських військовослужбовців в прийнятті на себе і утримання влади в цих регіонах, незважаючи на рішучий опір законної української влади, а також на повній залежності цих регіонів від Росії в матеріально-технічних, фінансових та адміністративних питаннях.

Генеральною Асамблеєю ООН 19.12.2016 прийнято резолюцію по Україні, згідно з якою Росію визнано державою-агресором.

З огляду на викладене, в розумінні положень ст. 2 Женевських конвенцій від 12.08.1949, ратифікованих Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між державами РФ та Україна з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Одним з не передбачених законами України воєнізованих формувань терористичної організації «ДНР», яка діє під ефективним контролем РФ, є так зване «министерство государственной безопасности ДНР» (далі в тексі Вироку - «МДБ ДНР»), створене у липні 2014 року невстановленими особами з числа представників окупаційної адміністрації РФ для силового забезпечення утримання окупованої території Донецької області, залякування населення, протидії правоохоронним органам України та військовим формуванням, задіяним в антитерористичній операції (далі в тексті Вироку - АТО) / операції Об'єднаних сил (далі в тексті Вироку - ООС), вчинення терористичних актів як на окупованій території Донецької області з метою провокації, так і на території, підконтрольній українській владі, для залякування та ускладнення конфлікту.

Для маскування своєї протиправної діяльності керівниками терористичної організації «ДНР» вчинено дії, направлені на легалізацію вказаної організації шляхом видачі так званих нормативних документів, які начебто регулюють діяльність «МДБ ДНР», але які Є нелегітимними, та з точки зору українського та міжнародного законодавства нікчемними] Основним місцем дислокації «МДБ ДНР» є незаконно зайнята будівля за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченко, 26 . При цьому за рішенням керівників терористичної організації «ДНР» вся власність, нерухомість, територія, архіви та інші ресурси Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, управління державної охорони України, Державної прикордонної служби, які залишились на тимчасово окупованій території Донецької області, захоплено та незаконно передано до відання «МДБ ДНР».

Організаційну структуру воєнізованого формування «МДБ ДНР» складають підрозділи, зокрема у формі окремих організованих груп, злочинних організації тощо, а саме: «управление», не менше шести «отделов» (зокрема «следственные отделы»), «служба пограничной охраны МДБ ДНР», « служба специальных операций МДБ ДНР », територіальні підрозділи «МДБ ДНР» у містах Горлівці, Новоазовську, Макіївці, Торезі, тощо із загальним кількісним складом не менше 700 осіб, які самовільно та незаконно наділили себе правом носіння та використання зброї й спеціальних засобів, та всупереч діючого законодавства України, перебрали на себе окремі функції з:

- проведення так званої «контрразведывательной деятельности», зокрема спрямованої на переслідування цивільних осіб, які не підтримують ідеї відокремлення Донецької області від України та створення так званої «Донецької народної республіки», та інших осіб, які так чи інакше неугодні керівництву терористичної організації «ДНР»; протидію підрозділам Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших формувань, залучених до проведення АТО/ООС на території Донецької області;

- проведення так званої «разведывательной деятельности», зокрема спрямованої на протидію підрозділам Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших формувань, залучених до проведення АТО/ООС на території Донецької області;

- так званої «пограничной деятельности», спрямованої на забезпечення пропускного режиму на ділянках кордону, що підконтрольні представникам терористичної організації «ДНР», тощо.

09 червня 2014 року приблизно о 08 год. 00 хв. групою озброєних осіб з числа представників не передбаченого законами України воєнізованих формувань терористичної організації «ДНР» (досудове розслідування відносно яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях), які діяли від імені та в інтересах держави окупанта, захоплено територію Приватного акціонерного товариства «Ізоляція» (далі в тексті Вироку - ПрАТ «Ізоляція»), яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого Путі, 3 , та усі розміщені на ній будівлі та споруди, з метою облаштування однієї із в'язниць терористичної організації «ДНР», а також подальшої дислокації «МДБ ДНР», де вчиняється серія тяжких та особливо тяжких злочинів відносно незаконно позбавлених волі цивільних осіб та полонених військовослужбовців ЗС України і інших військових формувань, задіяних у проведенні АТО/ООС.

Метою створення зазначеної в'язниці було незаконне утримання військовополонених та цивільних осіб, вчинення вбивств, тортур, тілесних покарань, завдання каліцтва зазначеним особам з метою отримання показань про начебто вчинення ними злочинів, а також здійснення психологічного тиску, щоб зумовити деморалізацію затриманих і їх залякування.

Зокрема встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.

Так, влітку 2014 року, однак не пізніше 08 серпня 2014 року, у громадянина України ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на активну участь у діяльності терористичної організації «ДНР», в тому числі не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» - один із підрозділів якого знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого Путі, 3 . При цьому ОСОБА_7 розумів, що як «ДНР», так і «МДБ ДНР» функціонують на території України незаконно, їх діяльність призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, направлена на протистояння ЗС України, правоохоронним органам, органам державної влади України у захисті ними державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України.

Реалізуючи злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свої дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 , керуючись мотивом непогодження з євроінтеграційним курсом розвитку України, переслідуючи мету порушити суверенітет і територіальну цілісність України, змінити межі її території і державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, перебуваючи 21 серпня 2014 року в м. Донецьк, який був окупований РФ з використанням терористичної організації «ДНР», незаконних збройних формувань, озброєних банд, груп найманців, у тому числі засланих в Україну з РФ, добровільно вступив до лав терористичної організації «ДНР», в тому числі не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» - один із підрозділів якого знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого Путі, З та 21 серпня 2014 року наказом № 5 був призначений на посаду «контролера відділення охорони Центру спеціальних операцій «МДБ ДНР».

У подальшому, у жовтні 2014 року, однак не раніше 28 жовтня 2014 року Особою 1 - учасником не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні), ОСОБА_7 , який діяв умисно у складі терористичної організації «ДНР», в тому числі воєнізованого формування «МДБ ДНР», призначено начальником ІТТ «Ізоляція», так звана в'язниця терористичної організації «ДНР», яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого Путі, 3 та обіймав цю посаду до лютого 2018 року.

До обов'язків ОСОБА_7 , як начальника ІТТ «Ізоляція», входило: організація незаконного утримання проукраїнських налаштованих громадян, з числа місцевих жителів, які потрапляли у полон до учасників «ДНР» і «МДБ ДНР» та отримання від них, із застосуванням та погрозою застосування фізичного і психологічного насильств інформації, необхідної для забезпечення діяльності «ДНР» і «МДБ ДНР», та сприяння веденню агресивної війни проти України; організації незаконного утримання полонених військовослужбовців ЗС України, правоохоронних органів, використовуючи при цьому заходи фізичного та психологічного впливів, тощо.

Крім того, ОСОБА_7 будучи начальником ІТТ «Ізоляція» віддавав накази щодо конвоювання та охорони осіб, незаконно позбавлених волі, а також їх незаконного залучення до виконання примусових робіт.

Тоді ж ОСОБА_7 отримав від Особи 1 позивні «ОСОБА_51», «ОСОБА_55» та «ОСОБА_56».

Вступаючи до складу терористичної організації «ДНР», в тому числі не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», ОСОБА_7 був достовірно обізнаним, що вказане воєнізоване формування має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими особами здійснюється єдине керівництво зазначеними воєнізованим формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів, та має для цього відповідні матеріальні засоби.

Крім того, ОСОБА_7 усвідомлював, що зазначений підрозділ («МДБ ДНР») силового блоку терористичної організації «ДНР» не відноситься до воєнізованих формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування воєнізованих та збройних формувань України.

Крім того, ОСОБА_7 вчинив злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за наступних обставин.

03 лютого 2017 року в денний час доби невстановлені співробітники так званої «поліції «ДНР», перебуваючи за адресою: м. Донецьк, вул. Челюскінців, а саме біля будинку № 121 , одягнули металеві кайданки на руки та, незаконно позбавивши волі громадянку України ОСОБА_14 , відвезли останню до «Ворошилівського відділу поліції «ДНР» для проведення так званих «слідчих дій». Після проведення «допиту», потерпілу передали невстановленим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», які в свою чергу доставили її до приміщення « МДБ ДНР » за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченко, будинок 26 , та повідомили, що потерпілу затримано за співпрацю з правоохоронними органами України і шпигунство на території, підконтрольні учасникам «ДНР».

Наступного дня, тобто 04 лютого 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_14 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останню до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, Будьонівський район, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 , з метою сприяння їх діяльності в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненої та відсутністю у неї можливості до самозахисту, у порушений вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілої ОСОБА_14 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілої, у період з 04 лютого 2017 року по 21 березня 2017 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Також за вищенаведених обставин, в період з 04 лютого 2017 року по 21 березня 2017 року ОСОБА_7 , будучи начальником ІТТ «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_14 до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме прибирання території та приміщень будівель.

25 липня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_15 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР» розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_15 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 22 липня 2017 року по лютий 2018 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Більше того, приблизно в серпні 2017 року (точна дата не встановлена), ОСОБА_7 та інші підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», перемістили ОСОБА_15 у підвальне приміщення п'ятиповерхової будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», що за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , та з метою отримати від потерпілого зізнання у шпигунстві, примотали його до металевого столу обличчям донизу, при цьому одягли на пальці рук та ніг електричні дроти, через які періодично, упродовж 4 годин подавали струм та обливали потерпілого водою, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

Також за вищенаведених обставин, в період з 22 липня 2017 року до лютого 2018 року, ОСОБА_7 , будучи начальником ІТТ «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_15 до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: розвантаження та завантаження зброї та боєприпасів, прибирання території, виконання ремонтно-будівельних робіт.

25 липня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_16 , використовуючи невстановлений транспортний засіб перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 , з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_16 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 25 липня 2017 року по лютий 2018 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, Будьонівський район, вул. Світлого шляху, 3 ; чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами: згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

08 серпня 2017 року з метою залякування ОСОБА_16 , пригнічення його волі; вчинення насильства над психологічним станом потерпілого, ОСОБА_7 , перебуваючи на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , здійснив імітацію розстрілу потерпілого ОСОБА_16 , чим завдано потерпілому моральних страждань.

Також за вищенаведених обставин, в період з 25 липня 2017 року по лютий 2018 року, ОСОБА_7 , будучи начальником ІТТ «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_16 до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: розвантаження та завантаження бочок із паливно-мастильними матеріалами, фасування продуктів харчування та догляду за тваринами.

27 вересня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_17 , використовуючи транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_17 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 27 вересня 2017 року по 26 листопада 2017 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, З, чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Також за вищенаведених обставин, в період з 27 вересня 2017 року по 26 листопада 2017 року ОСОБА_7 , будучи начальником ІТТ «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_17 до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: Донецька область м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: розвантаження та завантаження бочок із паливно мастильними матеріалами, збирання металобрухту, прибирання території, виконання ремонтно- будівельних робіт.

25 грудня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_18 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_18 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 25 грудня 2017 року по 23 січня 2018 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Більш того, 22 січня 2018 року ОСОБА_7 та інші підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», перемістили ОСОБА_18 у підвальне приміщення п'ятиповерхової будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , та з метою отримати від потерпілого зізнання у шпигунстві^ примотали його до металевого столу обличчям донизу, при цьому одягли на пальці рук та ніг електричні дроти, через які періодично, упродовж 2 годин, подавали струм та обливала потерпілого водою, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

09 серпня 2014 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_19 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 .

12 серпня 2014 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , з метою залякування потерпілого ОСОБА_19 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, перебуваючи в підвальному приміщенні наведеної будівлі, ОСОБА_7 безпричинно наніс цивільній особі ОСОБА_19 численні удари прикладом автомата по голові та обличчю, в результаті чого вибив потерпілому 3 зуби, унаслідок чого заподіяв останньому сильний фізичний біль та страждання.

У подальшому, у період із 22-26 серпня 2014 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , з метою залякування потерпілого ОСОБА_19 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, перебуваючи в підвальному приміщенні наведеної будівлі, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_19 численні удари кулаками по голові та обличчю, коли останній повідомив ОСОБА_7 , що йому не відомо про складські приміщення в м. Донецьк де можна було б зберігати металобрухт, унаслідок чого заподіяв потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

12 червня 2015 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_20 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останню до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненої та відсутністю у неї можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілої ОСОБА_20 , яке виразилось у незаконному утриманні потерпілої, у період з 12 червня 2015 року по серпень 2015 року (більш точного часу не встановлено), у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція)) терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, З, чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Більше того, 13 травня 2016 року ОСОБА_7 та інші підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», перемістили ОСОБА_20 на подвір'я території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , та з метою отримати від потерпілої зізнання у шпигунстві, наносили потерпілій численні удари металевою трубою в ділянку попереку та нижніх кінцівок, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілій сильний фізичний біль та страждання.

Окрім цього, у період з 12 червня 2015 року по серпень 2015 року (більш точного часу не встановлено), з метою залякування ОСОБА_20 , пригнічення її волі, вчинення насильства над психологічним станом потерпілої, ОСОБА_7 , перебуваючи на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, здійснив імітацію розстрілу потерпілої ОСОБА_20 , чим завдав потерпілій моральних страждань.

Крім того, ОСОБА_7 , у період з 12 червня 2015 року по серпень 2015 року (більш точного часу не встановлено), перебуваючи у вищезазначеному місці, користуючись беззахисним станом полоненої та відсутністю у неї можливості до самозахисту, неодноразово погрожував ОСОБА_20 сексуальним насиллям, унаслідок чого потерпілій завдано моральних страждань.

Також за вищенаведених обставин, у період з 12 червня 2015 по серпень 2015 року (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_7 , будучи начальником ІТТ «Ізоляція» діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_20 до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: прибирання території та приміщень.

26 квітня 2016 року учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_21 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_21 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 26 квітня 2016 року по 30 жовтня 2016 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Більше того, 26-27 квітня 2016 року, ОСОБА_7 та інші підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР»; неодноразово заводили ОСОБА_21 у підвальне приміщення двоповерхової будівлі; розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , та, з метою отримати від потерпілого зізнання у замаху на вбивство ОСОБА_22 , примотували його до металевого столу обличчям донизу, при цьому одягали на пальці рук та ніг електричні дроти, через які періодично, упродовж декількох годин, подавали струм та обливали потерпілого водою, били гумовими палицями по стопам, чим вчиняли жорстоке поводження з полоненим та заподіювали потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

02 червня 2016 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_23 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останню до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненої та відсутністю у неї можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілої ОСОБА_23 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілої, у період з 02 червня 2016 року по 29 серпня 2017 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

28 червня 2016 року, на виконання наказу ОСОБА_7 , підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», помістили ОСОБА_23 у підвальне приміщення будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , та, з метою отримати від потерпілої зізнання у шпигунстві, зв'язавши руки за спину, посадивши її на стілець та примотавши ноги до ніжок стільця, одягнули на пальці ніг електричні дроти, через які періодично, упродовж тривалого часу і подавали струм та обливали потерпілу водою, в результаті чого потерпіла двічі втрачала свідомість, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілій сильний фізичний біль та страждання. Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_23 систематично принижував та ображав потерпілу за її проукраїнську позицію, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого ОСОБА_23 завдано моральних страждань.

05 лютого 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_24 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_24 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 05 лютого 2017 року по лютий 2018 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

У березні 2017 року (більш точного часу не встановлено) на виконання наказу ОСОБА_7 , підпорядкований йому учасник не передбаченого законами Україні воєнізованого формування «МДБ ДНР» (позивний « Вулкан »), з метою отримання показань про начебто вчинення ним злочинів та залякування ОСОБА_24 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, у приміщенні будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , наніс потерпілому сильний удар кулаком в область грудної клітини, спричинивши тим самим перелом ребра, унаслідок чого ОСОБА_24 заподіяно сильний фізичний біль та страждання.

У подальшому, у кінці серпня 2017 року (більш точного часу не встановлено) з метою залякування ОСОБА_24 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання; приниження честі та гідності, перебуваючи в камерному приміщенні № 5, так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння безпричинно наніс потерпілому сильний удар кулаком в область грудної клітини, унаслідок чого ОСОБА_24 заподіяно сильний фізичний біль та страждання.

Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_24 систематично принижував та ображав потерпілого, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого потерпілому завдано моральних страждань.

28 червня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_26 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ITT «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_26 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 28 червня 2017 року по лютий 2018 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_26 систематично принижував та ображав потерпілого за його проукраїнську позицію, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого ОСОБА_26 завдано моральних страждань.

У березні 2017 року (більш точну дату та час не встановлено) невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_27 , використовуючи невстановлений в ході досудового розслідування транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ITT «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненої та відсутністю у неї можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_27 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з березня 2017 по лютий 2018 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

У кінці березня 2017 року (більш точного часу не встановлено) з метою залякування ОСОБА_27 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, перебуваючи в камерному приміщенні № 5, так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, З, ОСОБА_7 , безпричинно наніс потерпілому не менше 10 сильних ударів кулаками по всьому тілу. Побиття потерпілого супроводжувалось нецензурною лайкою з боку ОСОБА_7 , унаслідок чого потерпілому заподіяно сильний фізичний біль та страждання. Наступного дня, на виконання наказу ОСОБА_7 та з участі останнього, підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», помістили ОСОБА_27 у підвальне приміщення будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», та з метою отримати від потерпілого зізнання про співпрацю із співробітниками СБ України, зв'язавши руки, посадивши його на стілець та примотавши ноги до ніжок стільця, одягли на пальці ніг і рук, а також геніталії, електричні дроти, через які періодично, упродовж тривалого часу, подавали струм та обливали потерпілого водою, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

17 жовтня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_12 , використовуючи невстановлений транспортний засіб; перемістили останню до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненої та відсутністю у неї можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілої ОСОБА_12 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілої, у період з 17 жовтня 2017 року по лютий 2018 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР»5 розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Також за вищенаведених обставин, в кінці жовтня 2017 року, ОСОБА_7 будучи начальником ІТТ «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_12 , до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: виконання ремонтних робіт приміщень та прибирання території.

17 жовтня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_28 , використовуючи невстановлений транспортний засіб; перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР»; розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичній організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_28 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 17 жовтня 2017 року по лютий 2018 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

17 жовтня 2017 року з метою отримати від потерпілого зізнання про співпрацю із співробітниками СБ України, залякування ОСОБА_28 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, перебуваючи в камерному приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , ОСОБА_7 , наніс потерпілому не менше 10 сильних ударів кулаками по всьому тілу, унаслідок чого потерпілому заподіяно сильний фізичний біль та страждання.

Також за вищенаведених обставин, у період з 17 жовтня 2017 року по лютий 2018 року ОСОБА_7 , будучи начальником ІТТ «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_28 , до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: прибирання території та приміщень, виконання ремонтних робіт приміщень, збирання металобрухту.

12 листопада 2016 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_29 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_29 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 12 листопада 2016 року по лютий 2018 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

12 листопада 2016 року з метою отримати від потерпілого зізнання про співпрацю із співробітниками СБ України, залякування ОСОБА_29 , пригнічення його волі, завданні останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, на виконання наказу ОСОБА_7 та за участі останнього, підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», помістили ОСОБА_29 у підвальне приміщення будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , зв'язавши руки, посадивши його на стілець та примотавши ноги до ніжок стільця, при цьому одягли на пальці ніг і рук електричні дроти, через які періодично, упродовж тривалого часу, подавали струм та обливали потерпілого водою, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

У подальшому, 13 листопада 2016 року ОСОБА_7 у приміщенні будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР»; розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , безпричинно наніс потерпілому сильний удар кулаком в область грудної клітини, спричинивши тим самим перелом ребра, унаслідок чого ОСОБА_29 заподіяно сильний фізичний біль та страждання. Упродовж 13-14' листопада 2016 року ОСОБА_7 здійснював систематичне катування потерпілого ОСОБА_29 шляхом нанесення численних ударів кулаками в область грудної клітини.

Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_29 систематично принижував та ображав потерпілого за його проукраїнську позицію, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого потерпілому завдано моральних страждань.

26 жовтня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_30 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР» розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_30 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 26 жовтня 2017 року по лютий 2018 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_30 систематично принижував та ображав потерпілого за його проукраїнську позицію, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого потерпілому завдано моральних страждань.

Також за вищенаведених обставин, у період з 26 жовтня 2017 року по лютий 2018 року, ОСОБА_7 , будучи начальником ITT «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_30 , до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: прибирання території та приміщень, миття автомобілів, розвантаження та завантаження зброї й боєприпасів.

27 жовтня 2016 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_31 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Будьонівський район, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ITT «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_31 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 27 жовтня 2016 року по 24 листопада 2016 року у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

24 квітня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_32 , використовуючи невстановлений в ході досудового розслідування транспортний засіб, перемістили останню до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ITT «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненої та відсутністю у неї можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілої ОСОБА_32 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілої, у період з 24 квітня 2017 року по лютий 2018 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_33 ; систематично принижував та ображав потерпілу за її проукраїнську позицію, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого потерпілій завдано моральних страждань.

12 червня 2016 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_34 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: Донецька область, м. Донецьк, Будьонівський район, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_34 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 12 червня 2016 року по лютий 2018 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

12 червня 2016 року на виконання наказу ОСОБА_7 , підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», помістили ОСОБА_35 у підвальне приміщення будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк; вул. Світлого шляху, 3 , та з метою отримати від потерпілого зізнання у шпигунстві, співпрацю із СБ України, в присутності ОСОБА_7 примотали потерпілого до металевого столу обличчям донизу, одягли на пальці його ніг та рук, а також геніталії електричні дроти, через які періодично, протягом декількох годин, подавали електричний струм та обливали водою, в результаті чого потерпілий втратив свідомість, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання. Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_35 систематично вчиняв жорстоке поводження з полоненим, яке виражалось у систематичному побитті потерпілого, принижував та ображав потерпілого за його проукраїнську позицію, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого ОСОБА_36 завдано моральних страждань.

23 лютого 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_37 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_37 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 23 лютого 2017 по 24 квітня 2017 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР»| розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

У період із 23-25 лютого 2017 року з метою залякування ОСОБА_38 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, перебуваючи в камерному приміщенні № 4, так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , ОСОБА_7 , наніс потерпілому не менше 8 сильних ударів кулаками по всьому тілу, унаслідок чого потерпілому заподіяно сильний фізичний біль та страждання.

Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_38 систематично вчиняв жорстоке поводження з полоненим, яке виражалось у неодноразовому нанесенні сильних ударів кулаками по всьому тілу, нанесенні в область голови удари прикладом автомата, принижував та ображав потерпілого, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого ОСОБА_39 завдано моральних страждань.

Також за вищенаведених обставин, у період з 23 лютого 2017 року по 24 квітня 2017 року ОСОБА_7 , будучи начальником ІТТ «Ізоляція», діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення ОСОБА_37 до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: прибирання території та приміщень, розвантаження та завантаження зброї й боєприпасів, виконання ремонтних робіт приміщень.

01 липня 2017 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_40 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_40 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 01 липня 2017 року по лютий 2018 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

В середині липня 2017 року (точної дати не встановлено) з метою отримати від потерпілого зізнання про співпрацю із співробітниками СБ України, залякування ОСОБА_40 пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, на виконання наказу ОСОБА_7 та за участі останнього, підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», помістили ОСОБА_40 у підвальне приміщення будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 та в присутності ОСОБА_7 примотали потерпілого до металевого столу обличчям донизу, одягли на пальці його ніг та рук, а також геніталії електричні дроти, через які періодично, протягом декількох годин, подавали електричний струм та обливали водою, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

31 травня 2016 року невстановлені особи з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», діючи умисно, незаконно, всупереч волі цивільної особи ОСОБА_41 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, перемістили останнього до так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , де передали під охорону ОСОБА_7 , як начальнику ІТТ «Ізоляція».

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, як учасника терористичної організації, учасника не передбаченого законами України воєнізованого формування, ОСОБА_7 з метою сприяння їх діяльності, в частині незаконного утримання цивільного населення та його катування з метою отримання від них необхідних свідчень, діючи умисно, користуючись беззахисним станом полоненого та відсутністю у нього можливості до самозахисту, у порушення вищезазначених вимог закону, організував обмеження свободи потерпілого ОСОБА_41 , яке виразилось в незаконному утриманні потерпілого, у період з 31 травня 2016 року по серпень 2017 року, у приміщенні так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , чим здійснив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме вимоги ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.

31 травня 2016 року з метою отримати від потерпілого зізнання про співпрацю із співробітниками СБ України, залякування ОСОБА_41 , пригнічення його волі, завдання останньому фізичного страждання, приниження честі та гідності, на виконання наказу ОСОБА_7 та з участі останнього, підпорядковані йому учасники не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», помістили ОСОБА_41 у підвальне приміщення будівлі, розташованої на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, та в присутності ОСОБА_7 примотали потерпілого до металевого столу обличчям вниз, одягли на пальці його ніг та рук, а також геніталії електричні дроти, через які періодично; протягом декількох годин, подавали електричний струм та обливали водою, чим вчинили жорстоке поводження з полоненим та заподіяли потерпілому сильний фізичний біль та страждання.

Крім того, ОСОБА_7 упродовж незаконного утримання ОСОБА_41 систематично принижував та ображав потерпілого за його проукраїнську позицію, що супроводжувалось нецензурною лайкою, унаслідок чого потерпілому завдано моральних страждань.

Крім того, за наведених обставин, ОСОБА_7 будучи начальником ІТТ «Ізоляція», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , діючи умисно, маючи на меті трудову експлуатацію осіб, незаконно позбавлених волі, неодноразово надавав вказівки іншим учасникам не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР» щодо примусового залучення цивільних осіб - ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3.

Зокрема, в період з 04 лютого 2017 року по 21 березня 2017 року ОСОБА_14 була примусово залучена до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, З , а саме: прибирання території та приміщень будівель.

Окрім цього, в період з 22 липня 2017 року до лютого 2018 року, ОСОБА_15 був примусово залучений до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 ; а саме: розвантаження та завантаження зброї та боєприпасів, прибирання території, виконаний ремонтно-будівельних робіт, фасування продуктів харчування.

Також, в період з 25 липня 2017 року по лютий 2018 року, ОСОБА_16 був примусово залучений до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: розвантаження та завантаження бочок із паливно-мастильними матеріалами, фасування продуктів харчування та здійснював догляд за тваринами.

В період з 27 вересня 2017 року по 26 листопада 2017 року ОСОБА_17 був примусово залучений до виконання робіт на території так званої в'язниці «Ізоляція» терористичної організації «ДНР», розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Світлого шляху, 3 , а саме: розвантаження та завантаження бочок із паливно-мастильними матеріалами, збирання металобрухту, прибирання території, виконання ремонтно-будівельних робіт.

Таким чином, ОСОБА_7 , одержавши від невстановлених осіб з числа учасників не передбаченого законами України воєнізованого формування «МДБ ДНР», цивільних осіб; ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 для подальшого незаконного утримування, зокрема з метою подальшої трудової експлуатації та одержання інформації щодо їх діяльності на користь України, переховував вказаних осіб від міжнародних організацій, які діяли на момент вчинення кримінального правопорушення у м. Донецьку (Місія Міжнародного комітету Червоного Хреста, ОБСЄ, ООН, тощо).

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставнам кримінального провадження, недоведеність винуватості та неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 січня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати.

Винести стосовно ОСОБА_7 виправдувальний вирок за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, оскільки в ході судового розгляду встановлено підстави для закриття кримінального провадження стосовно нього за цією статею кримінального закону, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Кримінальне провадження, за яким ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 258-3 КК України за підставами ч. 2 ст. 258-3 КК України та за ч. 1 ст. 260 КК України - на підставі ч. 6 ст. 260 КК України

Кримінальні провадження, у яких ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України та ч. 1 ст. 260 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Окрім того, в апеляції захисник просить, у разі залишення вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 03 січня 2024 року без змін в частині визнання ОСОБА_7 винним у будь-якому з інкримінованих кримінальних правопорушень,зарахувати до строку покарання один день попереднього ув'язнення (перебування під вартою) ОСОБА_7 за два дні позбавлення волі при обчисленні судом строку покарання з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 при перетині державного кордону України 23 квітня 2019 року.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 січня 2024 року в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 149 КК України у зв'язку із недоведеністю наявності складу кримінального правопорушення в апеляції захисника не оскаржується.

В апеляції захисника заперечується правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України з огляду на те, що ОСОБА_7 не є комбатантом, тобто особою, яка входила до складу збройних сил країн, які перебувають у стані військового конфлікту, і має право безпосередньо брати участь у військових діях,

Захисник вказує, що ОСОБА_7 сам перебував на території в'язниці «Ізоляція» в якості ув'язненого та був примушений до праці. Він є громадянином України, який мешкав на тимчасово окупованій території України та працював охоронцем в незаконній в'язниці «Ізоляція», розташоваій на території ДНР.

Статтею 438 КК України не передбачені діяння, що вчиняються щодо цивільного населення чи військовослужбовців власної сторони, тобто громадянином України стосовно цивільного населення України та військоволсужбовців України.

На думку сторони захисту, за встановлених в судовому засіданні обставин, дії ОСОБА_7 повинні були бути кваліфіковані за відповідною частиною ст. ст. 126, 127 КК України, проте, стороною обвинувачення цього зроблено не було, а склад злочину, передбаченого ст. 438 КК України, в діях ОСОБА_7 відсутній, оскільки він не є комбатантом та визначені в обвинуваченні дії вчинялись ним стосовно громадян своєї держави.

Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, то ОСОБА_7 , на думку захисмника, має бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі частини другої цієї статті, якою передбачено звільнення від кримінальної відповідальності особи, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_7 не є організатором або керівником терористичної групи чи терористичної організації, згідно з відомостями Державної прикордонної служби України він добровільно 23 квітня 2019 року, достовірно знаючи про факт перебування в розшуку, перетнув державний кордон України в пункті пропуску Мілове Луганської області, не був затриманий та з моменту перетину кордону співпрацював з працівниками ГУР МО та СБУ.

Таким чином, ОСОБА_7 сприяв припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, тобто терористичної ДНР.

Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 260 КК України, то ОСОБА_7 має бути звільненим від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 260 КК України, згідно з якою звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

При цьому захисник також посилається на факт перетину ОСОБА_7 державного кордону України 23 квітня 2019 року, співпрацю з працівниками ГУР МО і СБУ, сприяння припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю терористичної ДНР, а також вихід з терористичної ДНР та повідомлення про її існування органам державної влади України.

В апеляційній скарзі захисника наведені пояснення ОСОБА_7 щодо його перебування на території заводу «Ізоляція», починаючи з 10 серпня 2014 року, співпрацю з працівниками контррозвідки ГУР, починаючи з 2015 року, обставини перетину державного кордону України 23 квітня 2019 року та перебування в подальшому під контролем працівників ГУР і СБУ, яким суд першої інстанції не надав жодної оцінки при винесенні вироку.

Також захисник вказує на те, що суд не дав оцінки показанням ОСОБА_7 про те, що він не причетний особисто до жодних катувань та не віддавав наказів з цього приводу, а в основу вироку покладено тільки свідчення потерпілих та свідків.

Водночас показання ОСОБА_7 повністю підтверджено фактом його перетинання кордону України 23 квітня 2019 року через офіційний пункт пропуску під час перебування в розшуку і його «не затриманням» до листопада 2021 року.

Також, на думку сторони захисту, судом першої інстанції безпідставно частково задоволено позовну заяву потерпілої ОСОБА_12 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті кримінального правопорушення з ціною позову 95000 грн. з обвинуваченого, оскільки позов взагалі не містить відомостей щодо конкретних дій ОСОБА_7 , спрямованих на спричинення моральної шкоди або іншої шкоди ОСОБА_12 , а також будь-яких відомостей, які б підтверджували психологічний стан позивача на момент подання заяви (висновок експерта, лікарська довідка або інше).

Окрім того, захисник вважає, що судом безпідставно частково задоволено позовну заяву потерпілого ОСОБА_28 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті кримінального правопорушення з ціною позову 400000 грн. до ОСОБА_7 , оскільки вирок взагалі не містить відомостей щодо конкретних дій ОСОБА_7 спрямованих на спричинення будь-якої шкоди ОСОБА_42 , а також будь-яких відомостей, які б підтверджували психологічний стан позивача на момент подання заяви (висновок експерта, лікарська довідка або інше).

Щодо неповноти судового розгляду захисник вказує на те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання та наполягання сторони захисту про виклик та допит в судовому засіданні конкретних працівників СБУ, які з 23 квітня 2019 року до моменту затримання перебували разом з ОСОБА_7 , забезпечували та контролювали його місцеперебування, спосіб життя та переміщення по території України.

Така неповнота не надала можливості суду чітко встановити момент затримання ОСОБА_7 та, як наслідок, вірно визначитись із фактичним перебуванням під вартою (затриманням) та покаранням.

Окрім того, апелянт вкаує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке полягало у тому, що під час підготовчого судового засідання не було задоволено клопотання сторони захисту і безпосередньо ОСОБА_7 про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргадо задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів правопорушення при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показаннями потерпілих ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_43 , ОСОБА_12 , ОСОБА_44 , ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_21 , ОСОБА_34 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_15 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_19 ; показаннями свідків ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 ; даними протоколів про впізнання за фотознімками, згідно з якимим потерпілі впізнали ОСОБА_7 як особу - учасника НЗФ «ДНР» з позивним « ОСОБА_51 »; даними протоколів огляду публікацій в мережі Інтернет щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень у в'язниці «МГБ ДНР» «Ізоляція»; даними виконання доручень слідчих щодо встановлення посад, які займав ОСОБА_7 в ІТТ «Ізоляція» та його дій у вказаному закладі; даними виконання доручень слідчих щодо розшуку ОСОБА_7 на території так званої «ДНР», перетину державного кордону України та перебування на підконтрольній Україні території.

Зокрема, всі допитані потерпілі та свідки вказували на ОСОБА_7 , як на особу, яка вчиняла щодо потерпілих насильницькі дії в ІТТ «Ізоляція», викладені в описовій частині вироку.

Усім доказам, наведеним у вироку, суд першої інстанції дав оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Оскільки наведеними у вироку доказами в їх сукупності спростовуються пояснення ОСОБА_7 про його непричетність до вчинення злочинів, то суд обґрунтовано не взяв до уваги такі показання обвинуваченого, вмотивувавши свій висновок з посиланням на конкретні докази.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд не дав оцінки показанням ОСОБА_7 про його непричетність до жодних катувань та про те, що він не віддавав наказів з цього приводу, а посилання захисника на те, що показання ОСОБА_7 повністю підтверджуються фактом перетинання ним кордону України 23 квітня 2019 року через офіційний пункт пропуску під час перебування в розшуку та тим, що він не був затриманим до листопада 2021 року є неспроможними.

Дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 260, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України кваліфіковані правильно.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, суд першої інстанції зазначив, що вказана норма є бланкетною, та послався на правила і звичаї війни, передбачені, зокрема, у ст. 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 3 липня 1954 року, порушення якої інкримінувалось обвинуваченому.

Також суд обґрунтував висновок про наявність існування міжнародного збройного конфлікту та участі обвинуваченого ОСОБА_7 у військовій агресії проти України, посилаючись на показання потерпілих та свідків про те, що обвинувачений носив військову форму та мав при собі зброю.

Стверджуючи в апеляції про те, що ОСОБА_7 не був комбатантом, захисник вказав на те, що в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_7 сам перебував на території в'язниці «Ізоляція» в якості ув'язненого та був примушений до праці, він є громадянином України, який мешкав на тимчасово окупованій території України, та працював охоронцем в незаконній в'язниці «Ізоляція», розташованій на території ДНР.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, на які послався у цьому випадку захисник, щодо перебування обвинуваченого у в'язниці «Ізоляція» були зазначені лише у поясненнях самого обвинуваченого ОСОБА_7 та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Натомість, численні показання потерпілих і свідків про те, що ОСОБА_7 носив військову форму, мав при собі зброю, а також вчиняв примусові дії фізичного і морального порядку відносно потерпілих, матеріали публікацій в мережі Інтернет щодо діяльності ОСОБА_7 , яка порушувала норми міжнародного гуманітарного права, в сукупності підтверджують вчинення обвинуваченим жорстокого поводження з цивільним населенням, вчинене групою осіб, та порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про те, що ст. 438 КК України не передбачені діяння, що вчиняються щодо цивільного населення чи військовослужбовців власної сторони, тобто громадянином України стосовно цивільного населення України та військовослужбовців України та про те, що дії Куликовського ДП., який є громадянином України, мали були бути кваліфіковані за відповідною частиною ст. ст. 126, 127 КК України.

Таке твердження захисника не ґрунтується на фактичних обставинах провадження та не відповідає вимогам закону.

Так, судом встановлено, що в умовах міжнародного збройного конфлікту ОСОБА_7 брав участь у терористичній організації «ДНР» та брав участь у воєнізованому формуванні громадян, не передбаченого законами України, - «МБД ДНР», які діяли на окупованій території України, зокрема в м. Донецьк, де були вчинені злочини проти громадян України, які перебували під владою окупаційної держави.

Колегія суддів відмічає, що в апеляції захисника не заперечується доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_52 за ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 260 КК України, тобто участь обвинуваченого у терористичній організації та воєнізованому формуваннігромадян, не передбаченого законами України.

Отже, ОСОБА_7 у своїй діяльності, як учасник, зокрема, воєнізованого формування мав дотримуватись вимог Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, проте він порушив вимоги ст. 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, а тому його дії підлягають кваліфікації за відповідною частиною статті 438 КК України, а не за ст. ст.126, 127 КК України, як це вважає захисник.

При цьому та обставина, що ОСОБА_7 є громадянином України, не може вплинути на кваліфікацію його дій за ст. 438 КК України, оскільки обвинувачений, будучи громадянином України, брав участь у воєнізованому формуванні громадян, яке діяло на окупованій території України, вчиняв злочинні дії щодо громадян України, які перебуваючи під владою окупаційної держави та підлягали захисту згідно з Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо неправильного застосування ст. 438 КК України є необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, є безпідставними.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 260 КК України згідно з вимогами, передбаченими відповідно, ч. 2 ст. 258-3 та ч. 6 ст. 260 КК України.

В обох випадках законом передбачено звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка добровільно припинила участь у терористичній організації чи не передбаченому законом воєнізованому або збройному формуванні, повідомила про існування таких організацій і формувань відповідні правоохоронні органи,органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а також сприяла припиненню терористичної організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації.

Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив будь-яку дію, передбачену ч. 2 ст. 258-3 чи ч. 6 ст. 260 КК України, що давало б підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 260 КК України.

Зокрема, матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_7 добровільно вийшов з терористичної організації та не передбаченого законами України воєнізованого формування.

Обвинувачений не повідомляв про існування терористичної організації та не передбаченого законами України воєнізованого формування правоохоронні органи, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування України.

Також матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про те, що ОСОБА_7 сприяв припиненню терористичної організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації.

Посилання в апеляції захисника на те, що ОСОБА_7 добровільно, достовірно знаючи про факт перебування в розшуку, 23 квітня 2019 року перетнув державний кордон України в пункті пропуску Мілове Луганської області, не був затриманий та з моменту перетину кордону співпрацював з працівниками ГУР МО та СБУ не може свідчити про наявність умов, передбачених у ч. 2 ст. 258-3 та ч. 6 ст. 260 КК України, з огляду на таке.

Так, станом на 23 квітня 2019 року ОСОБА_7 не міг перебувати у розшуку, оскільки обвинувачений був оголошений у розшук постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області від 05 листопада 2020 року, тобто вже після того, як він перетнув державний кордон України.

Добровільне перетинання державного кордону України, само по собі не свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_7 добровільно вийшов з терористичної організації та не передбаченого законами України воєнізованого формування.

Та обставина, що ОСОБА_7 не був затриманий при перетині кордону 23 квітня 2019 року також не може свідчити про добровільність його виходу з терористичної організації та не передбаченого законами України воєнізованого формування.

Посилання захисника на те, що після перетину кордону 23 квітня 2019 року ОСОБА_7 співпрацював з працівниками ГУР МО та СБУ та був під опікою вказаних органів є голосівним.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 був оголошений у розшук постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області від 05 листопада 2020 року, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 листопада 2020 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_7 та 09 листопада 2021 року обвинувачений був затриманий.

Отже, після перетину державного кордону України 23 квітня 2019 року ОСОБА_7 переховувався від органів досудового розслідування та до моменту його затримання 09 листопада 2021 року не звертався до правоохоронних органів, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування України з повідомленнями про діяльність терористичної організації «ДНР» та її військових формувань.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_53 , не визнаючи своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, заперечував свою причетність до вчинення злочинів, у тому числі участь у терористичній організації «ДНР» та її збройному формуванні «МДБ ДНР», а тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений добровільно вийшов з терористичної організації та сприяв припиненню терористичної організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації є безпідставними.

Колегія суддів вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді провадження щодо ОСОБА_7 .

Так, захисник вказує на неповноту судового розгляду, яка полягала у тому, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання захисту про виклик та допит в судовому засіданні працівників СБУ, які, за твердженням захисника, з 23 квітня 2019 року до моменту затримання перебували разом з ОСОБА_7 , забезпечували та контролювали його місцеперебування, спосіб життя та переміщення по території України.

Колегія суддів відмічає, що клопотання захисту про допит працівників СБУ не містило обґрунтування щодо відомих їм обставин, викладених в обвинуваченні, пред'явленому ОСОБА_7 , тобто обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

Колегія суддів не погоджується з твердженням захисника про те, що відмова у задоволенні клопотання сторони захисту про допит працівників СБУ не дала можливості суду чітко встановити момент затримання ОСОБА_7 , оскільки обставини щодо затримання обвинуваченого, у тому числі дата затримання, були з'ясовані на підставі документів, якими засвідчено процес оголошення в розшук та, власне, затримання ОСОБА_7 (постанови слідчого, ухвали слідчих суддів, протокол затримання).

Окрім того, неповнота судового розгляду, на яку посилається в апеляції захисник, могла б бути усунута в суді апеляційної інстанції у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, проте таке клопотання учасниками судового провадження не заявлялось.

Доводи апеляційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке полягало у тому, що під час підготовчого судового засідання не було задоволено клопотання сторони захисту і безпосередньо ОСОБА_7 про розгляд кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів спростовуються даними журналу судового засідання від 16 серпня 2022 року та технічним записом перебігу вказаного судового засідання, з яких убачається, що обвинуваченому було роз'яснена право на розгляд провадження у складі трьох суддів, проте відповідне клопотання не заявлялось (т. 1, а.п. 169, 205).

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та призначив обвинуваченому покарання в межах санкцій статей КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Також суд правильно призначив ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ст. 70 КК України та за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України.

Колегія суддів не може задовольнити прохання захисника про зарахування до строку покарання, призначеного ОСОБА_7 оскаржуваним вироком, попереднього ув'язнення з розрахунку один день перебування під вартою за два дні позбавлення волі, починаючи з 23 квітня 2019 року, оскільки суд першої інстанції правильно визначив період зарахування попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з моменту його фактичного затримання у цьому кримінальному провадженні 09 листопада 2021 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про безпідставність часткового задоволення позовів потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_28 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті кримінального правопорушення, оскільки у вироку суд, з посиланням на вимоги закону та конкретні обставини провадження щодо кожного з потерпілих, вмотивував висновки щодо підстав та розміру задоволення цивільних позовів.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_42 злочинними діями ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер вчинених відносно потерпілих злочинних дій, глибину фізичних та душевних страждань, які зазнали потерпілі, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, та визначив розмір цивільних позовів, які підлягали до задоволенням, виходячи з принципу розумності і справедливості.

В апеляційній скарзі захисника не наведено обґрунтованих доводів на спростування висновків суду щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих, а тому колегія суддів не убачає підстав для зміни чи скасування вироку у частині вирішення цивільних позовів.

Таким чином, колегія суддів, вважаючи вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 законним, обґрунтованим і вмотивованим, не убачає підстав для його скасування та закриття кримінального провадження, а також для зміни вироку, як про це прохав в апеляційній скарзі захисник.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 03 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №761/15213/22

Провадження № 11-кп/824/2982/2024

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_54

Доповідач ОСОБА_1