23 жовтня 2024 року справа № 580/6049/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/6049/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / листування: АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 / листування: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
17.06.2024 вх.№29867/24 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження служби з 01.03.2022 до 31.03.2022 в ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби з 01.03.2022 до 31.03.2022 в ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 13546.15 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімям під час дії воєнного стану» у сумі 100000 грн за лютий, березень, квітень, травень 2022 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімям під час дії воєнного стану» у сумі 100000 грн за період з 24.02.2022 до 14.05.2022 у сумі 272695.84 грн.
Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою суду від 06.09.2024 здійснений перехід від спрощеного до загального провадження, 27.09.2024 закрите підготовче судове засідання, розгляд справи по суті призначений на 03.10.2024, 23.10.2024. Сторони звернулись до суду із заявами про розгляд адміністративної справи без їх участі. Згідно із частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що отримавши довідку про доходи від 09.11.2023 №795 встановив, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 31.05.2024 склала 84520,40 грн (ПДФО - 15213,67 грн), за січень 2022 - 19041,12 грн, за лютий 2022- 20760,35 грн, за квітень - 28350,17 грн, за травень 2022 - 16386,76 грн, проте грошове забезпечення за березень 2022 року не нараховане. Відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 (із змінами) «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» набув право на отримання додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за лютий, березень, квітень, травень 2022 року.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДА
Відповідач позовні вимоги не визнає, 16.07.2024 вх.№34524/24 наданий до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач 14.05.2022 отримав грошовий атестат під час виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 , проте вчасно не звернувся до суду з вимогами про зобов'язання військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ти доплату грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що грошове забезпечення за березень 2022 нараховане у квітні 2022 та виплачене ОСОБА_1 роботодавцем повністю 17.04.2022. 10.03.2022 позивач самовільно залишив район виконання бойових завдань, тому позовні вимоги щодо додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за лютий, березень, квітень, травень 2022 року необгрунтовані. Відповідач - військова частина НОМЕР_4 вважає, що позов задоволенню не належить.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30.09.2021 до 14.05.2022 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 . Виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.05.2022 №72-ОС та вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 14.05.2022.
09.11.2023 №795 позивач отримав довідку про доходи з січня 2022 року по травень 2022 року (84 520,40 грн ПДФО - 15213,67 грн), січень 2022 - 19 041,12 грн, лютий - 20 760,35 грн, квітень - 28 350,17 грн, травень - 16 368,76 грн.
Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України військової частини НОМЕР_2 , в якому просив надати інформацію про суми нарахувань ОСОБА_1 - суми грошового забезпечення за період проходження служби з 01.03.2022 до 31.03.2022 в ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ; надати документ про нарахування ОСОБА_1 , суми грошового забезпечення за період проходження служби з 01.03.2022 до 31.03.2022 в ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 .
02.06.2024 №08-5490-24 відповідач надав відповідь на адвокатський запит та зазначив, що грошове забезпечення за березень 2022 нараховане в квітні 2022 (17.04.2024); інформація щодо перебування ОСОБА_1 у період з 28.02.2022 до 09.03.2022 в оточенні у м. Волновасі Донецької області відсутня.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232).
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232 порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Початком проходження військової служби згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №2232 вважається: день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №2232 гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2232 здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011). Відповідно до ст. 12 Закону №2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з абз. першим ст. 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 23 Закону №2011 фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася (для спірних правовідносин вона діє у редакції з 19.07.2022 та 30.09.2022).
Відповідно до пункту першого Постанови №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 серпня 2022 року, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 серпня 2022 року №188).
Суд зазначає, що наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» до спірних правовідносин не застосовується, позаяк на дату виникнення спірних правовідносин з метою реалізації Постанови №168 Адміністрація Державної прикордонної служби України виданий наказ від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ (далі - Наказ №392), яким урегульований порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час воєнного стану. Згідно з пунктом 1 Наказу №392 передбачений загальний розмір доплати до 30000 грн та до 100000 грн - за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період зазначених заходів. У пунктах 2-3 окреслені заходи, що враховуються для виплати до 100000 грн.
Згідно із п.4 Наказу №392 підтвердженням бойової участі військовослужбовців у бойових діях і заходах, передбачених у згаданому п.2, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційного-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких заходах. Відповідно до абзацу першого п.5 Наказу №392 для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у п.4, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених у п.2, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
VI. ОЦІНКА СУДУ
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Верховний Суд у справі №640/16224/19 зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
14.05.2022 позивач вибув для проходження служби до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, позивач під час переміщення з військової частини НОМЕР_2 до іншого місця служби отримав грошовий атестат про складові його грошового забезпечення та розмір прожиткового мінімуму, що застосовується для обчислення, проте дій щодо оскарження індивідуальних актів позивач не вчинив.
Верховний Суд у справі №560/3153/23 зазначив: порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду. Підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Військова частина НОМЕР_2 є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, являється бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Основні фонди, обігові кошти військової частини НОМЕР_2 є державною власністю, перебувають у сфері управління Адміністрації Державної прикордонної служби України і закріплені за відповідачем на праві повного господарського відання.
Оцінюючи позовну вимогу щодо виплати ненарахованого грошового забезпечення з одночасним виконанням роботодавцем обовязку страхувальника і податкового агента за період проходження служби з 01.03.2022 до 31.03.2022, суд зазначає про таке.
Військова частина НОМЕР_2 є бюджетною установою, без власного прибутку, розпорядником коштів III класу, тобто кошти використовуються лише за призначенням і в конкретно встановлених межах, що виділяються з Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджет це - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідно до п. 2 розділу І якої грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Суд встановив, що відповідно до довідки про доходи від 09.11.2023 №795 ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення за січень 2022 - 19 041,12 грн, лютий - 20 760,35 грн, квітень - 28 350,17 грн, травень - 16 368,76 грн, відповідач у відзиві зазначив, що грошове забезпечення за березень 2022 нараховане в квітні 2022 та виплачене ОСОБА_1 17.04.2022 (доводів на спростування позивач не надав - накази про призначення грошовового забезпечення для виконання - здійснення операцій фінансовою (бухгалтерською) службою для проведення розрахунку з позивачем не оскаржив).
Суд зазначає, що довідка встановленої форми є додатковим документом, що складається з огляду на первинні документи, що підтверджують виконання безпосередніх службових дій кожним військовослужбовцем за визначений відрізок дат. Достовірність її відомостей має підтверджуватися окрім бойового наказу (розпорядження) записами в журналах бойових дій, відповідних рапортах уповноваженої особи, що підтверджується абзацом третім п. 5 Наказу №392 - у довідках, передбачених вказаним пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені в п.4 цього наказу.
Суд зазначає, що у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази щодо виконання позивачем у спірному періоді участі у бойових діях чи заходах з безпосередньої відсічі і стримуванні збройної агресії в період перебування безпосереднього в районах ведення бойових дій, дні відомостями журналів бойових дій зведеного загону службово-бойових дій, вахтового, навігаційного-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) не підтверджуються.
Надаючи оцінку доводам та доказам сторін, ураховуючи встановлені обставини щодо невиплати позивачу спірної додаткової винагороди до 100000 грн пропорційно часу безпосередньої участі позивача у бойових діях, суд не встановив ознак протиправності у діях відповідача як роботодавця (податкового агента, страхувальника) під час обчислення грошового забезпечення, тому дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд під час вирішення спору у контексті оцінки поведінки відповідача у спірних правовідносинах враховує ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд на виконання завдань адміністративного судочинства оцінив докази і доводи учасників сукупно, проаналізував зміни законодавства та судову практику, керуючись принципами судочинства під час відправлення правосуддя та внутрішнім переконанням, ураховуючи дію нормативно-правових актів у часі дійшов висновку, що доводи позовної заяви про порушення відповідачем заявленого майнового права (очікування)/ фінансового інтересу позивача не підтверджені - очікування є нелегітимні, позаяк відповідачем правомірно доведено первинними документами підстави здійсненого нарахування із дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (із змінами) «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» щодо документування і оплати військової служби позивача за спірний період в умовах дії режиму воєнного стану та дотриманням умов здійснення належного (пропорційного) нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв'язку із чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Враховуючи, що у задоволеннні адміністративного позову відмовлено, відповідно до статті 132-139 КАС України судові витрати розподілу не належать. Позивач звільнений від сплати судового збору як військовослужбовець, а відповідач доказів на підтвердження судових витрат не надав.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 / листування: АДРЕСА_2 ];
відповідач: військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_3 / листування: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].
Рішення суду складене 04.11.2024.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА