04 листопада 2024 рокум. Ужгород№ 260/6249/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Глаголи Галини Петрівни (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Недецеї Я.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 вересня 2024 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати неправомірними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо заявленого ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі заяви від 19 лютого 2024 року; 2) зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з в військовій частині НОМЕР_2 (військовий госпіталь-лікувальна установа) з 08.09.2004 по 29.12.2005року молодша медична сестра по догляду за хворими інфекційного відділення; з 29.12.2005 року по 01.04.2007 року молодша медична сестра інфекційного відділення тимчасово до укомплектування посади військовослужбовцем; 01.04.2007 по 30.04.2008 молодша медична сестра по догляду за хворими інфекційного відділення; 3) з 17.05.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію за віком з врахуванням стажу у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та врахуванням заробітної плата (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року та за 60 календарних місяців страхового стажу підряд з 01.01.1985 по 31.12.1991 року.
07 жовтня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 22 жовтня 2024 року пенсійну справу ОСОБА_3 .
31 жовтня 2024 року на виконання вимог суду, відповідачем надано копію електронної справи ОСОБА_3 ..
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що при обчисленні стажу для призначення пенсії Відповідачем по справі страховий стаж за період роботи молодшою медсестрею у інфекційному відділенні військової частини НОМЕР_2 не був врахований Відповідачем у подвійному розмірі, як передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тільки в одинарному розмірі 3 роки 7 місяців 22 дні. Крім того, Відповідач при розрахунку коефіцієнту заробітної плати застрахованої особи ГУ ПФУ в Закарпатській області не включило період роботи ОСОБА_1 та заробітну плату за 1990, 1991 роки з вищою заробітною платою, натомість включено період роботи 1985,1986 роки, які характеризувалися меншою заробітною платою. Період роботи та заробітна плата підтверджена архівною довідкою про заробіток для нарахування пенсії №07-03/98 від 27.04.2021 року. Відповідно індивідуальний коефіцієнт заробітної плати ОСОБА_1 визначений в меншому розмірі.
21 жовтня 2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що виключення із розрахунку заробітної плати при обчисленні пенсії, здійснюється автоматично програмним забезпеченням. Програмне забезпечення виключає із розрахунку заробітку (оптимізує) ті періоди заробітної плати, які є менш доцільними та залишає тільки більш вигідні варіанти. ОСОБА_3 подано довідку про заробітну плату №07-03/120 від 09.06.2022 року за період з 1984 року по 1991 рік. Проаналізувавши в режимі «вибір оптимального заробітку», спеціалістами Головного управління встановлено доцільність застосування заробітної плати за період з 01.01.1985 року по 31.12.1989 року (60 календарних місяців страхового стажу), оскільки коефіцієнт заробітку найвищий з урахуванням саме цього періоду заробітної плати. Відтак, пенсію за віком позивачці обчислено з урахуванням страхового стажу 30 років 11 днів (індивідуальний коефіцієнт страхового стажу - 0,30000), а також заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №07-03/120 від 09.06.2022 року за період з 01.01.1985 року по 31.12.1989 року та згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період з 01.09.2004 року по 30.04.2022 року (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,78518). Розмір пенсії становить 2984,85 грн. Розмір пенсії позивчці обчислено згідно набутого страхового стажу та заробітку на найбільш вигідних умовах, у відповідності до норм чинного законодавства.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 20 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком № 3509/1589, (а.с. 58-59).
До заяви надано, в тому числі, довідку про особливий характер роботи, який дає право на пенсії за вислугу років від 14 квітня 2022 року № 441, (а.с. 62).
З 18 травня 2022 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (а.с. 53).
19 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просить обчислити призначену пенсію з новим визначенням коефіцієнтів страхового стажу з врахуванням стажу 1,5 розмірі за період роботи молодшою сестрою в інфекційному відділенні військової частини НОМЕР_2 та коефіцієнту заробітної плати з включенням 1990, 1991 років, (а.с. 26).
21 березня 2024 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом повідомило ОСОБА_1 , що проаналізувавши в режимі «вибір оптимального заробітку», встановлено доцільність застосування заробітної плати за період з 01 01 1985 року по 31.12.1989 року (60 календарних місяців страхового стажу), оскільки коефіцієнт заробітку найвищий з урахуванням саме цього періоду заробітної плати. Відтак, пенсію за віком обчислено з урахуванням страхового стажу 30 років 11 днів (індивідуальний коефіцієнт страхового стажу - 0,30000) а також заробітної плати згідно довідки про заробітну плату №07-03/120 від 09.06.2022 року за період з 01.01.1985 року по 31.12.1989 року та згідно даних Реєстру застрахованих осіб за період з 01.09.2004 року по 30.04.2022 року (індивідуальним коефіцієнт заробітку - 0,78518). Розмір пенсії становить 2984,85 грн. Розмір пенсії обчислено згідно набутого страхового стажу та заробітку на найбільш вигідних умовах, у відповідності до норм чинного законодавства, (а.с. 31-32).
Не погодившись із діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
В той же час, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 16 листопада 1984 року, ОСОБА_1 :
- 08 вересня 2004 року прийнята на роботу молодшої медсестри по догляду за хворими інфекційного відділення Військової частини НОМЕР_2 (запис № 7);
- 01 квітня 2007 року переведена на посаду молодшої медсестри з догляду за хворими інфекційного відділення (запис № 8);
- 30 квітня 2008 року звільнена з роботи у зв'язку із скороченням штату (запис №9).
Окрім того, в матеріалах електронної пенсійної справи наявна довідка №441 від 14 квітня 2022 року, яка видана Військової частиною НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 працювала у Військовій частині НОМЕР_2 (військовий госпіталь - лікувальна установа) за посадою: з 08 вересня 2004 року по 29 грудня 2005 року (наказ № 171 від 08 вересня 2004 року) молодша медична сестра по догляду за хворими інфекційного відділення; з 29 грудня 2005 року по 01 квітня 2007 року (наказ № 244 від 27 грудня 2005 року) молодша медична сестра інжекційного відділення тимчасово до укомплектування посади військовослужбовцем; з 01 квітня 2007 року по 30 квітня 2008 року ( наказ № 24 від 27 березня 2007 року) молодша медична сестра по догляду за хворими інфекційного відділення. Зазначена робота в інфекційному відділенні у період з 08 вересня 2004 року по 30 квітня 2008 року згідно з статтею 60 Закону України «про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, (а.с. 62).
Отже, під час розгляду справи встановлено та не заперечується відповідачами, що протягом спірного періоду позивач працювала в інфекційному закладі охорони здоров'я.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи період роботи з 08 вересня 2004 року по 30 квітня 2008 року зараховано у розмірі 3 роки 7 місяців 29 днів (а.с. 81), тобто не у подвійному розмірі.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах.
Ураховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 08 вересня 2004 року по 30 квітня 2008 року в інфекційних закладах у подвійному розмірі.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії у подвійному розмірі стажу роботи з 08 вересня 2004 року по 29 грудня 2005 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення; з 29 грудня 2005 року по 01 квітня 2007 року молодшою медичною сестрою інжекційного відділення тимчасово до укомплектування посади військовослужбовцем; з 01 квітня 2007 року по 30 квітня 2008 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення та з метою належного захисту прав позички слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18 травня 2022 року (дня призначення пенсії за віком), із зарахуванням періодів роботи у Військовій частині НОМЕР_2 з 08 вересня 2004 року по 29 грудня 2005 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення; з 29 грудня 2005 року по 01 квітня 2007 року молодшою медичною сестрою інжекційного відділення тимчасово до укомплектування посади військовослужбовцем; з 01 квітня 2007 року по 30 квітня 2008 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 «Про пенсійне забезпечення».
Суд враховує, що спір у цій справі стосувався зарахування періодів роботи у Військовій частині НОМЕР_2 для обчислення пенсії у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 «Про пенсійне забезпечення» і в цій частині спір вирішений на користь позивача.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання врахувати заробітну плату (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року та за 60 календарних місяців страхового стажу підряд з 01.01.1985 по 31.12.1991 року, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Що стосується судових витрат, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві відповідач зазначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача приєднано до матеріалів справи: договір № 02/03/23 про надання правової допомоги від 02 березня 2023 року, додаток № 1 до договору № 02/03/23 про надання правової допомоги від 02 березня 2023 року та квитанцію на розрахунок готівкою № 04 у розмірі 3 000 грн, (а.с. 38-40).
Відповідно до Розділу 3,4 Договору № 02/03/23 про надання правової допомоги за правову допомогу, передбачену в пунктах 1.2 Договору Замовником сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком № 1 до цього Договору.
Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються Сторонами в додатках до цього Договору.
За домовленістю Сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу.
Відповідно до додатку № 1 до договору від 02 березня 2023 року № 02/03/23 вартість наданих послуг Адвокатом з правового супроводу справи щодо визнання протиправним а скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо перерахунку пенсії становить 3 000 грн. В день підписання договору Замовник сплачує Адвокату аванс в розмірі 3000 грн та 300 грн на поштові витрати.
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 1 500,00 грн.
Крім того, позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 24 вересня 2024 року № 4822410013, (а.с. 18).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії у подвійному розмірі стажу роботи з 08 вересня 2004 року по 29 грудня 2005 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення; з 29 грудня 2005 року по 01 квітня 2007 року молодшою медичною сестрою інжекційного відділення тимчасово до укомплектування посади військовослужбовцем; з 01 квітня 2007 року по 30 квітня 2008 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18 травня 2022 року, із зарахуванням періодів роботи у Військовій частині НОМЕР_2 з 08 вересня 2004 року по 29 грудня 2005 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення; з 29 грудня 2005 року по 01 квітня 2007 року молодшою медичною сестрою інжекційного відділення тимчасово до укомплектування посади військовослужбовцем; з 01 квітня 2007 року по 30 квітня 2008 року молодшою медичною сестрою по догляду за хворими інфекційного відділення до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 «Про пенсійне забезпечення».
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень, 00 коп.) та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 листопада 2024 року.
СуддяТ.В.Скраль