Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2024 року Справа №200/4606/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Міністерства юстиції України про заміну способу і порядку виконання рішення суду по справі № 200/4606/23 за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796); Державної судової адміністрації України (юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправним та зобов'язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області; Державної судової адміністрації України про визнання протиправним та зобов'язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення - задоволено повністю: 1) визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 за період з 20 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., та за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн; 2) визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 20 травня 2022 року по 31 липня 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн; 3) зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 за період з 20 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн. та за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн; 4) зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 20 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчисливши її розмір, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., та за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, обчисливши її розмір, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Вказане судове рішення набрало законної сили 19.12.2023 року, у зв'язку з чим суд 11 січня 2024 року видав позивачу виконавчі листи по справі.
23.10.2024 року Міністерство юстиції України звернулось до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та просило суд винести ухвалу, якою змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року у справі № 200/4606/23, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання недоплаченої суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 за період з 20 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн. та за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., яка становить - 280175,46 грн. з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
В обґрунтування вищезазначеної заяви, представник Міністерства юстиції України посилається на статтю 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якою передбачено, що у разі якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, оскільки станом на сьогоднішній день сума заборгованості, що утворилась в ході проведення нарахування стягувачу за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року у справі № 200/4606/23 становить 280175,46 грн, а вказане рішення не виконуються більш ніж 2 місяця, Міністерство юстиції України звернулось із даною заявою до суду.
Представник Державної казначейської служби України, надав суду пояснення щодо заяви Міністерства юстиції України, в яких зазначив, що в контексті спірних правовідносин у справі № 200/4606/23, обставини, якими Міністерство юстиції України обґрунтовує необхідність зміни способу і порядку виконання рішення суду, не є підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Представником Державної казначейської служби України зазначено, що рішення суду не стосується стягнення коштів, а має зобов'язальний характер щодо зобов'язання забезпечити нарахування та виплати коштів тобто покладає певні обов'язки саме на (Державну судову адміністрацію України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області), та потребує вчинення ними певних дій.
Таким чином, на думку представника Державної казначейської служби України запропонований спосіб виконання рішення, який зазначений в заяві (Поданні) Міністерства юстиції України, а саме «шляхом проведення Казначейством безспірного списання недоплаченої суддівської винагороди з бюджетної програми 0501150» фактично змінює по суті рішення суду.
Головним розпорядником бюджетної програми КПКВ 0501150 є Державна судова адміністрація України (далі - ДСА).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» ДСА як головному розпоряднику за бюджетною програмою КПКВК 0501150 затверджено бюджетних призначень у сумі 10000 000,00 гривень.
Проте ДСА України (центральний апарат, код за ЄДРПОУ 26255795) за КПКВК 0501150 затверджений кошторис на 2024 рік у сумі 311700,00 гривень.
Станом на 29.10.2024 року в Державній казначейській службі України на виконанні за КПКВК 0501150 перебуває 549 судових рішень на суму 136,23 млн грн.
Отже, затверджений ДСА України кошторис на 2024 рік є недостатнім, щоб здійснити безспірне списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501150 за виконавчими документами, які знаходяться на виконанні в Казначействі.
Казначейство наголошує, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає стягнення коштів насамперед з рахунків боржника.
Отже, якщо боржник не має достатніх асигнувань для виплати відповідних коштів, то Казначейство жодним чином не зможе «пришвидшити» списання коштів з рахунків боржника.
Крім того, представник Державної казначейської служби України, зазначив що Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачає відповідну бюджетну програму, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», розмір бюджетних призначень за якою встановлений на рівні 100 млн. грн.
Водночас, на виконанні за КПКВК 3504040 станом на 29.10.2024 року перебуває 233339 судових рішень на суму понад 7 228,01 млн. грн.
Отже, встановлений Верховною Радою України недостатній обсяг коштів не дозволить Казначейству здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованими державою, щонайменше протягом 2024 року (з незалежних від Казначейства причин/обставин).
Таким чином, представник Державної казначейської служби України зазначає, що запропонований Заявником спосіб виконання рішення суду, є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв'язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150 та визначеною черговістю погашення заборгованості.
Розглянувши заяву Міністерства юстиції України про заміну способу і порядку виконання рішення суду по справі № 200/4606/23, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За приписами статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Сторони та державний виконавець у судове засідання не прибули.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, в силу наведених вище норм, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 74355934, яке відкрито 06 березня 2024 року, з примусового виконання виконавчого листа № 200/4606/23, виданого 11.01.2024 року Донецьким окружним адміністративним судом.
Листами від 21.03.2024 року №10-7520/24 та від 29.08.2024 року № 11-17047/24 Державною судовою адміністрацією України на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця повідомлено про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що дана категорія рішень має виконуватись в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 року у справі № 556/2609/14-а, від 12.04.2018 року у справі № 759/1928/13-а.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року у справі № 200/4606/23 має зобов'язальний характер, судом першої інстанції при розгляді справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів.
Отже, зміна способу виконання рішення суду запропонованим заявником чином щодо безспірного списання відповідної суми коштів, потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання. Змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання перерахувати та виплатити суддівську винагороду шляхом безспірного списання суми коштів, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, тоді як зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
У контексті спірних правовідносин, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, останні не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення та поза межами судового розгляду позовної вимоги по суті про стягнення відповідних сум.
Отже, оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а заявник не надав належних та допустимих доказів існування обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду, то суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 200/4606/23 належить відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про заміну способу і порядку виконання рішення суду по справі № 200/4606/23 за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796); Державної судової адміністрації України (юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправним та зобов'язання провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення.
Повний текст ухвали складений 04 листопада 2024 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Тарасенко