Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2024 року Справа №200/6023/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020); - зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування і виплати йому грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно) при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням без застосування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувані докази.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду (у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023).
До суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, якою заявник просив визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, та поновити цей строк.
На обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 - з 11.10.2023, проте жодного письмового повідомлення або інших документів, які б свідчили про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення за період проходження військової служби при виключенні зі списку особового складу військової частини, відповідачем надано не було. Вважає, що він не був обізнаний про те, які кошти йому були виплачені на момент виключення зі списків особового складу, оскільки відповідач не ознайомив його з розрахунком грошового забезпечення за період проходження військової служби. Уже після звільнення з Лав Збройних Сил України йому стало відомо, що за час проходження військової служби у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідач невірно обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням (застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року та є вищим). Також посилається на те, що 25.07.2024 він з запитом на отримання публічної інформації звернувся до відповідача з проханням надати інформацію про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що цей запит отриманий відповідачем 01.08.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення «Укрпошта» №8433349125083, проте у визначений законодавством термін відповідь не надана.
Позивач звернувся з цим позовом до суду 29 серпня 2024 року через систему «Електронний суд», тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з позовом у частині вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, що передбачено визначеного ст. 233 КЗпП України.
Частинами 2 і 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
До суду наданий витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2023 № 292 відповідно до якого старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил Украйні від 21 серпій 2023 року № 222, вирішено вважати таким, що справи та посаду здав. Вирішено з 11 жовтня 2023 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Також суд зазначає, що вимоги позивача щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому в цій частині застосуванню підлягають приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, з огляду на приписи п. 8 розділу І Порядок № 260, з серпня 2022 року позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права у частині виплати належного розміру грошового забезпечення за липень 2022 року (за період 19 липня 2022 року) тощо, і з червня 2023 року позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права у частині виплати належного розміру грошового забезпечення за травень 2023 року.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, і в частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період 19.07.2022 по 19.05.2023 (включно).
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, Європейський суд з прав людини раніше визначив позовну давність в якості законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після спливу певного періоду з того часу, як правопорушення було скоєне (справа «OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS проти Росії», № 14902/04, § 570, рішення від 20 вересня 2011 року).
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує щомісячно. Відтак, листування позивача з відповідачем не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення.
У рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 предметом дослідження Верховним Судом було, зокрема, питання строку звернення до суду з таким позовом, по суті якого сформовані наступні висновки:
«Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Суд зазначає, що в заяві про поновлення строків звернення до суду не зазначено певних обставин, які перешкоджали або ускладнювали позивачу звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, і в частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період 19.07.2022 по 19.05.2023 (включно).
Суд повторює, що у частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 правовідносини виникли під час проходження позивачем військової служби, а не у зв'язку із не виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні, а тому в цій частині застосуванню підлягають приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що зазначені позивачем у відповідній заяві.
Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, і в частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період 19.07.2022 по 19.05.2023 (включно).
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, 256, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 19.07.2022 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлено законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року);
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвала складена в повному обсязі і підписана 4 листопада 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков