Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2024 року Справа№200/6710/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправною бездіяльності з 31 січня 2020 року по 01 лютого 2023 року включно без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 31 січня 2020 року по 01 лютого 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнання протиправними дій щодо утримання із грошового забезпечення військового збору за період з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 13.07.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року включно;
- зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату утриманих коштів у вигляді військового збору з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 13.07.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року включно.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 31.01.2020 року, має статус учасника бойових дій.
Позивач звільнена з військової служби та в подальшому виключена зі списків військової частини НОМЕР_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.02.2023 року № 33 та у подальшому була переведена до нового місця служби - військової частини НОМЕР_3 .
На адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит від 23.08.2024 року щодо нарахованих позивачу сум щомісячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 2020 по 2023 роки. Також у запиті було запрошено інформацію про прожитковий мінімум, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі премії, а також фактично виплачених за вказаний період одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі: основного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020р., 2021р., 2022р., 2023р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження служби у військовій частині.
Листом від 03.09.2024 року відповідач надав картки особового рахунку за період служби позивача, при цьому не повідомивши, яким чином нараховувалося грошове забезпечення за період проходження позивачем військової служби.
На думку позивача та відповідно до наданих карток особового рахунку, їй невірно нараховували та виплачували грошове забезпечення - без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року (01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023). Натомість, застосовано 1762 гривень для обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, чим зменшено позивачу належне їй грошове забезпечення.
Окрім того, з отриманих відомостей про нарахування і утримання позивачем встановлено в період з 31.01.2020 року по 01.02.2023 року відповідач неправомірно утримував з її доходів військовий збір.
З зазначених підстав позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідач 14.10.2024 року надав письмовий відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено,
що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що
розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14.».
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було
викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні
розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Зазначає, що статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-V111 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, з 1 січня - 1762 грн.
Крім того, вказує про порушення позивачем процесуального строку звернення до суду.
З зазначених причин просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 .
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_4 . Згідно паспортними даними позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 31.01.2020 року, що доведено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.01.2020 року № 35.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.02.2023 року № 33 позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 та у подальшому було переведено до нового місця служби - військової частини НОМЕР_3 .
Позивач вважаючи, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 2020 року по 2023 рік відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, звернулася до відповідача з заявою з зазначеного питання.
Зокрема, на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит від 23.08.2024 року щодо нарахованих позивачу сум щомісячного грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 2020 по 2023 роки. Також у запиті було запрошено інформацію про прожитковий мінімум, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , у тому числі премії, а також фактично виплачених за вказаний період одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі: основного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020р., 2021р., 2022р., 2023р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження служби у військовій частині.
Листом від 03.09.2024 року відповідач надав картки особового рахунку за період служби позивача, при цьому не повідомивши, яким чином нараховувалося грошове забезпечення за період проходження позивачем військової служби.
Таким чином, позивач вважає, що при встановленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 2020 року по 2023 рік відповідачем мав бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та щодо протиправності вирахування сум військового збору з її грошового забезпечення.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови провести перерахунок розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020-2023 років, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у первинній редакції від 30.08.2017 року), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.
Пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, Кабінетом Міністрів України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 року.
Пунктом 6 Постанови № 103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови № 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018 р.
Крім цьому, пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, який викладено в наступній редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд зауважує, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.
Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.
За таких обставин, з 29.01.2020 року відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Тобто, з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Разом з тим, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд звертає увагу, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»);
- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»);
- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік») ;
- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 року є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений, зокрема Законом 2710-IX на 01.01.2023 року.
За таких обставин, суд зазначає, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 (адміністративне провадження № К/9901/43174/21).
Таким чином, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховані, виходячи з розміру 1762 гривні, що є значно меншою величиною порівняно, зокрема станом на 01.01.2023 року (2684,00 гривень).
Виходячи з наведеного, перерахунок грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року призведе до суттєвого зменшення розміру грошового забезпечення, у зв'язку із зміною розрахункової величини, що виключає підстави для задоволення позову в цій частині.
З огляду на викладене, право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з 2020 року по 2023 рік є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, доводи відповідача про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення, безпідставні та не враховуються судом.
Стосовно позовних вимог щодо утриманого з позивача військового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 07.06.2021 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2023 року № 2011 позивач безпосередньо приймала участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у період з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 13.07.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року.
Приписами підпунктів 1.1 - 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Водночас, абзацом другим пп. 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
За вказаних обставин, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців тільки на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), правовою підставою якої є, зокрема, Закон України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі №820/2720/17 зазначив, що доходи військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, отримані у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) з 09.09.2015 року на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором.
Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 вирішено ввести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях».
Однак, у наступному, відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України Про правовий режим воєнного стану Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який на момент прийняття рішення у справі продовжується.
Таким чином, з 24.02.2022 року діє правовий режим воєнного стану, а не період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
З зазначеного вбачається, з 24.02.2022 року абзац другий пп. 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відтак, у період з 24.02.2022 року по 08.07.2022 року грошове забезпечення військовослужбовців, підлягало оподаткуванню військовим збором.
У зв'язку з наведеним, Законом України від 19 червня 2022 року № 2308-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану», який набрав чинності 09.07.2022 року, підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:
«У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації».
З наведеного вбачається, що не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців тільки за час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а не за весь час перебування на військові службі в період дії правового режиму воєнного стану.
Як зазначено вище, позивачем в якості доказів її безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації під час дії антитерористичної операції та військового стану у військовій частині НОМЕР_2 надано довідку від 29.05.2023 року № 2011 про безпосередню участь в таких заходах у період з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 13.07.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року.
Згідно архівної відомості з грошового забезпечення позивача утримано військовий збір за періоди: з березня 2020 року по листопад 2021 року, з вересня 2021 року по липень 2022 року, з липня 2020 року по лютий 2023 року, тобто в період безпосередньої участі позивача у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині відрахування з доходів військового збору за період з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 13.07.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року підлягають частковому задоволенню, окрім періоду з 24.02.2022 року по 08.07.2022 року.
Таким чином, вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частині періоду служби позивача з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 23.02.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року.
Щодо заперечень відповідача в частині порушення позивачем процесуального строку звернення до суду, суд зазначає, що ним не надано доказів ознайомлення позивача при звільненні з детальним розрахунків виплаченого грошового забезпечення.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.
На підставі положень «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31 січня 2020 року по 01 лютого 2023 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 31 січня 2020 року по 01 лютого 2023 року включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше сплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо утримання із грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору за період з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 23.02.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату утриманих коштів у вигляді військового збору з 20.03.2020 року по 23.11.2020 року, з 14.09.2021 року по 23.02.2022 року, з 13.07.2022 року по 02.02.2023 року включно.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 листопада 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова