Справа № 947/17467/24
Провадження № 1-в/947/467/24
05.11.2024 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу пробації ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від призначеного судом покарання відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, українця, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого
- 31.05.2024 року Київським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду,
Начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області звернулась до суду з поданням про звільнення від призначеного судом покарання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який засуджений 31.05.2024 року Київським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, і який перебуває на обліку в органі пробації з 29.07.2024 року.
За наявною у матеріалах подання копією вироку, вбачається, що ОСОБА_5 04.05.2024 року приблизно о 19:35 год., перебуваючи в парку 411-ої батареї в м.Одеса, де познайомився з ОСОБА_6 , після чого в ОСОБА_5 , виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, предметом свого злочинного посягання ОСОБА_5 визначив грошові кошти, які хотів отримати під приводом продажу мобільного телефону. Запропонувавши ОСОБА_6 свій мобільний телефон для продажу, або обміну, маючи на меті лише заволодіти грошовими коштами, на що ОСОБА_6 погодився та вони домовились про суму вартості мобільного телефону, а саме: 2 700 гривень, у зв'язку із чим ОСОБА_6 перерахував грошові кошти в сумі 2 500 гривень на банківську картку та 200 гривень дав готівкою.
Отримавши зазначені грошові кошти, ОСОБА_5 свій мобільний телефон не передав та повідомив про відмову від продажу чи обміну свого мобільного телефону та відмовився від повернення грошових коштів ОСОБА_6 , тим самим останній шляхом обману заволодів грошовими коштами в загальній сумі 2 700 гривень, що належать ОСОБА_6 та зник з місця події, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 2 700 гривень.
Таким чином, відповідно до ч.3 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 року, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_5 вартість декриміналізованого такого майна не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто в 2024 році ця сума складала 3028 грн. Якщо вартість викраденого майна перевищувала даної суми, то наставала кримінальна відповідальність.
Отже таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вартістю до 3028 грн. на час, до якого відносяться інкриміновані діяння, кваліфікувалися за ч.1 ст.51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до частини 1 і 3 статті 5 та частини 2 статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 5 Кримінального кодексу України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише у тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому, на думку органу пробації, місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 537 цього Кодексу, під час виконання вироків у порядку частини 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, у тому числі: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частиною 2 і частиною 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Прокурор не заперечував щодо задоволення подання.
Представник органу пробації просила суд задовольнити подання.
Засуджений завчасно повідомлений про судове засідання, до суду не прибув, клопотань не надав, його явку обов'язковою суд не визнавав, а тому подання розглянуто відповідно до ст.ст.324, 539 КПК України без його участі.
Суд, вивчивши подання та надані в його обґрунтування документи, вислухавши думку учасників, дійшов висновку про те, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного
Частина 1 ст.2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України),11,13,13-2частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Станом на час вчинення кримінального правопорушення, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувало 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
09.08.2024 року набув чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Так, згідно нової редакції ст.51 КпАП України, відповідальність за ч.1 ст.51 КпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідальність за ч.2 ст.51 КпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку.
Частиною 7 ст. 42 Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено, що в разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.
Таким чином, з 09.08.2024 року дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто станом на 2024 рік - до 3028,00 грн, а отже суд вважає, що внаслідок прийняття Закону №3886-ІХ втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яке засуджений ОСОБА_5 , оскільки вартість таємно викраденого майна становила 2 700 гривень. Тобто, вказані дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за відповідними частинами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до частини 2 статті 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому, місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 537 КПК України, під час виконання вироків у порядку частини 2 статті 539 КПК України, має право вирішувати питання, у тому числі: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частиною 2 і частиною 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в своєму судовому рішенні від 22.08.2024 у справі №567/507/23 зазначила, що особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, суд робить висновок, що клопотання про звільнення від покарання за діяння, караність якого усунена законом є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд
Подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про звільнення від призначеного судом покарання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Київського районного суду м.Одеси від 31.05.2024 року до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, від покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України, у зв'язку із усуненням Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності діяння за яке він був засуджений.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1