Справа №949/1255/23
24 жовтня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023186110000104 від 17 червня 2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_2 Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, освіти професійно-технічної, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,
15 червня 2023 року близько 22 год. 20 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу продуктового магазину "Продукти", що розташований по АДРЕСА_2 , де, під час конфлікту з ОСОБА_4 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, умисно наніс останній не менше одного удару кулаком правої руки в область лівого плеча, в результаті чого ОСОБА_4 отримала тілесне ушкодження у вигляді суцільно (зливного) обширного синця-гематоми переднє-внутрішньої поверхні лівого плеча та передпліччя, яке згідно висновку експерта, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини та ствердив суду, що дійсно 15 червня 2023 року близько 22 год. 20 хв. він, перебуваючи поблизу продуктового магазину "Продукти", що розташований в АДРЕСА_2 Сарненського району Рівненської області, наніс ОСОБА_4 не менше одного удару кулаком правої руки в область лівого плеча. Однак, умислу в нього не було, оскільки він розбороняв конфлікт, який виник між ОСОБА_4 та продавцем магазину.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні суду показала що дійсно 15 червня 2023 року вона зі своїм сином гребла сіно. Після цього близько 22 год. 20 хв. вона сказала сину поїхати до продуктового магазину "Продукти", що розташований по АДРЕСА_2 . Однак не дочекавшись сина, вона пішла сама туди. Біля магазину перебували ОСОБА_5 та його брат ОСОБА_6 , які почали говорити до неї лайливими словами. На цьому грунті у них виник конфлікт. В результаті конфлікту ОСОБА_5 почав наносити їй удари ногами та руками в область тулуба, спини, грудей, ніг та рук. В результаті чого вона отримала тілесне ушкодження у вигляді синця-гематоми лівого плеча та передпліччя. При цьому ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_5 не вибачився перед нею за скоєне, ніяким чином не прагнув допомогти їй у лікуванні, а навпаки веде себе зухвало. Щодо міри покарання, то потерпіла ОСОБА_4 просить суд призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, передбачене санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, зазначивши, що покарання у виді штрафу буде занадто м"яким для обвинуваченого.
Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду показала, що 15 червня 2023 року близько 22 год., точного часу не пам'ятає, вона поверталась додому з роботи. Проходячи повз магазин "Продукти", що в АДРЕСА_2 по вулиці Шевченка, вона почула крик. Підійшовши ближче до магазину, вона побачила там ОСОБА_8 , жителя АДРЕСА_2 Сарненського району, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та конфліктував з ОСОБА_9 . ОСОБА_10 проганяла ОСОБА_11 від магазину, оскільки він перебував в стані алкогольного сп'яніння. В один момент ОСОБА_10 сказала, що він йшов звідси, бо зараз прийде його мати та розпочне конфлікт. Відразу після цих слів вона почула голос ОСОБА_12 , яка сказала "Я вже тут, зараз я тобі покажу". Коли ОСОБА_13 підійшла до магазину, то почала запитувати у ОСОБА_10 , чому магазин ще не закритий, ОСОБА_10 повідомила, що вона не може закрити магазин через її сина. Відразу після цього ОСОБА_13 почала лайливого говорити до ОСОБА_10 та словесно її принижувати. Почувши це, ОСОБА_10 штовхнула рукою у ліве плече ОСОБА_13 та остання відразу ж взяла ОСОБА_10 за груди та вони впали вдвох на землю. Перебуваючи на землі, ОСОБА_13 почала засовувати пальці своїх рук у рот ОСОБА_10 , дряпати обличчя, в них виникла бійка. Також свідок зауважила, що в цей момент біля магазину перебував ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , жителі АДРЕСА_2 Сарненського району. Побачивши, що між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 виникла бійка, вона почала розбороняти сутичку та їй в цьому допомагали ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Розборонивши сутичку, ОСОБА_13 піднялась із землі та почала агресивно себе поводити відносно ОСОБА_16 та схопила його руками за одяг. Відразу після цього ОСОБА_17 у відповідь взяв ОСОБА_13 руками за одяг та вони обоє впали на землю. Впавши на землю, ОСОБА_13 почала наносити удари по обличчю ОСОБА_17 . В один момент ОСОБА_17 перевернувся зі спини та ОСОБА_13 опинилась на землі спиною та у відповідь ОСОБА_17 почав наносити їй удари у область лівого плеча. Під час цього в бійку втрутився ОСОБА_14 , який хотів розборонити їх, але ОСОБА_13 почала шарпати його за одяг та в один момент ОСОБА_18 наніс їй удар у ліве плече. Після цвого вона відпустила ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та ще залишалась на землі. Коли ОСОБА_13 перебувала на землі, ОСОБА_18 наніс їй один удар правою ногою в область лівого стегна. Після цього ОСОБА_13 піднялась з землі та почала лайливо висловлюватись в адресу ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Після цього ОСОБА_13 повідомила, що викличе працівників поліції та почала з кимось розмовляти по телефону, але ніхто так і не приїхав. Через декілька хвилин ОСОБА_13 сіла на мотоцикл зі своїм сином ОСОБА_11 та поїхали від магазину.
Допитана в якості свідка ОСОБА_19 суду показала, що 15 червня 2023 року близько 22 год. 20 хв., точного часу не пам'ятаю, вона перебувала у магазині "Продукти", що в АДРЕСА_2 , де працює продавцем. В цей час до магазину приїхав ОСОБА_20 та ОСОБА_15 , жителі АДРЕСА_2 які перебували у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_11 почав заходити до магазину та вона сказала йому, що магазин вже закритий, але останній почав говорити, що вона йому не віддала решту, оскільки він їй дав нібито 500 гривень. Вона говорила ОСОБА_11 , що будь-яких грошових коштів він їй не давав. ОСОБА_11 сказав, що зараз підійде свідок, який все це бачив, на що вона відповіла, щоб кликав свого свідка. Відразу після цього вона почула голос ОСОБА_12 яка говорила "Я вже тут, зараз я тобі покажу". Підійшовши до неї, ОСОБА_13 почала лайливого говорити в її адресу та словесно принижувати. Також додала, що в цей момент біля магазину перебував ОСОБА_14 , житель АДРЕСА_2. В якийсь момент ОСОБА_13 штовхнула її рукою у груди та вона штовхнула її у відповідь. Відразу після цього ОСОБА_13 кинула її на землю та взяла рукою за обличчя і почала дряпати його. Під час того як вони перебували на землі та бились, ОСОБА_13 почала засовувати ій пальці своїх рук до роту та тягнути за губу. В один момент бійку почала розбороняти ОСОБА_21 , але в неї не виходило та вона попросила допомогти хлопців розборонити сутичку, а саме ОСОБА_22 та ОСОБА_16 . ОСОБА_23 допомогли відтягнути ОСОБА_13 від неї та остання почала нецензурно висловлюватись в їхню адресу. В один момент ОСОБА_13 та ОСОБА_17 опинились на землі, де продовжували шарпати один одного за одяг. Коли ОСОБА_13 перебувала на землі, їй наніс хтось один удар ногою в область бедра. Після цього ОСОБА_13 піднялась з землі та продовжила лайливо говорити до всіх. Через декілька хвилин ОСОБА_13 сіла на мотоцикл та поїхала зі своїм сином ОСОБА_11 від магазину.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просила суд визнати винним обвинуваченого ОСОБА_5 з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім часткового визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження, зокрема:
- висновком експерта №178 від 23 червня 2023 року (а.п.15-18).
Оцінюючи надані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а тому кваліфікує його дії за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.
До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинуваченого до, під час і після вчинення кримінального правопорушення, його взаємини з потерпілою, що передували події.
Суд, відповідно до статей 86, 94 Кримінального процесуального кодексу України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими та прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений спричинив умисне легке тілесне ушкодження.
На підставі статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до внутрішнього переконання про те, що показання обвинуваченого узгоджуються між собою, містять достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, що дозволяє суду ухвалити обвинувальний вирок.
Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає часткове визнання вини та сприяння розкриттю злочину.
Суд звертає свою увагу на той факт, що ОСОБА_5 вибачення у потерпілої не попросив та не розкаявся у вчиненому.
Обставиною, яка відповідно до вимог статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Пленум Верховного Суду України в пункті 3 своєї Постанови від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12 Кримінального кодексу України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідної якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 Кримінального кодексу України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 Кримінального кодексу України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Тому, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є кримінальним правопорушенням проти життя та здоров'я особи та у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до кримінальних проступків.
При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог положень статті 65 Кримінального кодексу України бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, а також інші дані про особу обвинуваченого.
Вивчаючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо (а.п.30), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога (а.п.31), раніше несудимий (а.п.32).
Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у виді громадських робіт на строк шістдесят годин.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Витрати на залучення експертів та речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.
Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 60 (шістдесят) годин громадських робіт з відбуваннямя не більш як чотири години на день.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1