Провадження № 11-кп/821/463/24 Справа № 707/3646/23 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисниці - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 на вирок Черкаського райсуду Черкаської обл. від 05.04.2024 р. у кримінальному провадженні № 12023250310003035 від 23.09.2023 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Червона Слобода Черкаського р-ну Черкаської
обл., українець, громадянин України, має середню освіту,
неодружений, не працює, раніше не судимий, проживає:
АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахується з моменту затримання - 23.09.2023 р.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 9324 грн. 37 коп.
Питання про речові докази судом вирішені відповідно до вимог КПК України.
Вироком суду встановлено, що 23.09.2023 р. приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті іншої людини та бажаючи їх настання, в результаті конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнув останнього з ліжка на підлогу та таким чином розташувавшись над ним, наніс ОСОБА_9 не менше десяти ударів руками і ногами в область голови, шиї та тулубу, спричинивши таким чином останньому тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми голови, шиї та тулуба, складовими якої є: травматичні зміни в ділянці голови у вигляді ран, саден та синців на голові, крововиливи у м'які покрови черепу з внутрішнього боку, крововиливи під м'які оболонки головного мозку та мозочка з потраплянням крові у лівий боковий шлуночок головного мозку; травматичні зміни в ділянці шиї у вигляді синця на її передній поверхні, синців на її передньо-боковій поверхні справа, перелому лівого великого ріжка під'язикової кістки, переломів ріжків щитоподібного хряща та перелому лівої пластинки щитоподібного хряща з крововиливами у м'які тканини; травматичні зміни в ділянці тулуба у вигляді перелому 5-го ребра зліва, переломів 2-го та 6-го ребер справа з крововиливами в м'які тканини в ділянках переломів ребер, а також крововилив в жирову клітковину правої нирки, які відповідно до висновку експерта № 03-01/767 від 24.09.2023 р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, внаслідок яких ОСОБА_9 від отриманих травм помер на місці.
Не погоджуючись з вироком суду, захисниця ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок стосовно ОСОБА_8 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України, призначити йому покарання за ч. 1 ст.119 КК України у виді 5 років позбавлення волі та застосувати вимоги ст. 75 КК України. Крім того, апелянт просить дослідити матеріали справи № 707/3646/23, на які посилався суд у вироку. Відмовити у стягненні з ОСОБА_8 процесуальних витрат в сумі 9324 грн. 37 коп., як таких, що безпідставно призначені та проведені, які не відносяться до предмету доказування у справі, не доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 .
Апеляційні вимоги мотивує тим, що вказаний вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є необґрунтованим та не вмотивованим, постановлений за відсутності належних та достатніх мотивів для його прийняття.
Апелянт зазначає, що дослідження всіх обставин справи та оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дають підстави стверджувати, що їх не можна покласти в основу вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено у вироку.
Так, дійсно 23.09.2023 р. ОСОБА_8 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 , однак умислу позбавляти життя ОСОБА_9 в обвинуваченого не було. Більш того, ОСОБА_8 сам викликав швидку медичну допомогу та поліцію, залишався на місці події та не приховував і не спотворював обставини злочину, сприяв досудовому розслідуванню.
Також, захисниця зауважує, що свідок ОСОБА_10 постійно змінювала покази та не могла розповісти про обставини події. Зазначила про порушення під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 та що затримання ОСОБА_8 відбулось із грубим порушенням норм законодавства та прав людини.
Крім того, слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 був проведений (зафіксований) на мобільний телефон слідчого.
Оцінивши зібрані та досліджені місцевим судом докази, які не суперечать один одному і повністю узгоджуються між собою, сторона захисту вважає, що умисел обвинуваченого ОСОБА_8 не був направлений на заподіяння смерті потерпілому, що підтверджується показаннями свідків, слідчими експериментами та і показами обвинуваченого. Тілесні ушкодження, які зафіксовані у висновку експерта та механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не протирічать механізму, на який вказував ОСОБА_8 у судовому засіданні, та не протирічать механізму за обставин, на які він вказував під час проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування.
Отже, на думку захисниці, у обвинуваченого ОСОБА_8 не було умислу позбавляти ОСОБА_9 життя.
Крім того, захисниця вважає, що стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат є безпідставним та необґрунтованим, оскільки висновки експертів жодним чином не доводять вину обвинуваченого. Враховуючи дані доводи, стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат є безпідставним.
Представник потерпілого ОСОБА_11 в судове засідання Черкаського апеляційного суду, призначене на 22.10.2024 р. не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_11 (т. 2, а. пр. 91). Заяви про відкладення розгляду не надав. Справу було розглянуто без його участі, тому що відповідно до вимог ст. 405 КПК України його участь не є обов'язковою.
Заслухавши доповідь судді, захисницю ОСОБА_7 , яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити із вказаних у ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав позицію свого захисника, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних вимог захисниці, вважала вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисниці не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вищезазначених вимог закону при ухваленні вироку у даному кримінальному провадженні.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вбивстві та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні в їх сукупності та взаємозв'язку, яким у вироку дана правильна юридична оцінка.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах, які досліджені і належним чином оцінені судом.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 саме за ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та надав суду показання, що 23.09.2023 р. він повернувся до себе додому і на городі побачив свою матір з її співмешканцем, які вибирали картоплю. Потім з городу до подвір'я прийшов співмешканець матері ОСОБА_12 , запитав чи є гроші та попросив купити пляшку горілки бо йому погано. Він погодився і пішов до магазину де придбав пляшку горілки 0,7 л. Вийшов на город, покликав ОСОБА_13 , зайшли на кухню де випили по кілька чарок горілки, ОСОБА_14 лишився на кухні, а він пішов та ліг відпочивати в будинку. Прокинувся приблизно о 19 год. від криків матері, яка кричала щоб її не торкалися та прибрали руки, почув, як щось упало. Він зайшов до кімнати та побачив матір на підлозі, а ОСОБА_14 стояв поруч неї. Він підійшов до нього і запитав, що сталось, на що ОСОБА_14 почав розмахувати руками і вдарив його в брову від чого у нього пішла кров. Щоб заспокоїти його він його штовхнув у груди і він сів на ліжко, а потім підійшов до нього, лівою рукою схопив ОСОБА_13 за кофту, а правою рукою почав наносити удари у виличну частину голови і наніс близько 3-4 ударів. Від ударів ОСОБА_14 впав на підлогу поруч з ліжком, а він пішов з будинку на вулицю, бачив як мати допомагала ОСОБА_15 на ліжко. Побувши на вулиці хвилин 15 до нього вийшла мати та повідомила, що ОСОБА_14 хрипить і він зайшов до будинку, де в кімнаті на ліжку побачив ОСОБА_13 в якого почали закочуватися очі під лоба і він одразу викликав швидку та поліцію та на місці чекав на них. Повідомив, що в школі близько 8 місяців займався боксом. Наміру позбавляти життя ОСОБА_13 він не мав, з якою силою його бив не пам'ятає, удари наніс щоб захистити матір та заспокоїти ОСОБА_13 Відносини з матір'ю погіршилися після того, як вона почала співмешкати з ОСОБА_16 . Не вступати в конфлікт та залишити кімнату у нього була можливість проте він вирішив захиститися. Визнає, що заподіяв смерть людині, але не погоджується з кваліфікацією його дій, вважає що він оборонявся.
Проте, винуватість обвинуваченого, не зважаючи на те, що він вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав лише частково, повністю доведена зібраними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку, зокрема:
- даними показань свідка ОСОБА_17 , що в день події він перебував на чергуванні, коли отримали повідомлення від диспетчера про дану подію і прибули на місце в с. Леськи. На місці події в кімнаті на ліжку лежав чоловік, який не подавав ознак життя. ОСОБА_8 теж був на місці повідомляв, що з потерпілим ОСОБА_18 вживали алкоголь, потім виникла сварка під час якої він його побив. Повідомляв, що це він викликав швидку допомогу, ОСОБА_14 мав явні тілесні ушкодження на голові та були сліди крові як на ньому, так і на ОСОБА_8 Обстановка в кімнаті була порушена, крім крові на одязі у ОСОБА_8 на кулаках бачив характерні сліди від нанесення ударів. Після чого повідомили поліцію та чекали на їх приїзд;
- даними показань свідка ОСОБА_19 який пояснив, що 23.09.2023 р. був у складі групи реагування патрульної поліції, коли від ШМД отримали повідомлення, що їх викликав ОСОБА_8 Прибули в АДРЕСА_1 разом з швидкою допомогою, зайшли в будинок, побачили ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а на дивані лежав ОСОБА_14 без ознак життя. ОСОБА_10 пояснила, що вони вживали алкоголь і в сина з ОСОБА_18 виник конфлікт під час якого син побив ОСОБА_20 на місці події говорив, що ОСОБА_14 ображав матір і він за неї заступився, і наніс ушкодження ОСОБА_21 ОСОБА_13 було розбите обличчя на ньому була кров, яка була також і на подушці, і на підлозі. Речі були розкидані по будинку. ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння і не зовсім адекватно поводився тому до нього було застосовано кайданки. На місці також пояснював, що він вбив і тому сяде в тюрму;
- даними показань свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що 23.09.2023 р. прийшли зі співмешканцем ОСОБА_18 до будинку АДРЕСА_1 де на городі вибирали картоплю, потім прийшли до будинку де був її син ОСОБА_8 , з ним сіли обідати та випивали горілку. Потім ОСОБА_22 кудись пішов, а вони з ОСОБА_18 лягли відпочивати, прокинулися від того, що ОСОБА_22 почав стягувати ОСОБА_23 за ноги з ліжка і говорив чого ми спимо в його хаті, почав ОСОБА_23 наносити удари та стягнув його на підлогу де близько 5-6 разів вдарив його ногами по обличчю, вона намагалась ОСОБА_23 захистити, але ОСОБА_22 її тримав руками. У ОСОБА_24 з носа пішла кров і ОСОБА_22 перестав його бити та відійшов. Вона ОСОБА_24 сказала лягти на ліжко, допомогла йому лягти, взяла рушник, витирала його, потім він почав хрипіти і ОСОБА_22 викликав швидку, коли приїхали лікарі, то встановили, що ОСОБА_23 помер, тому викликали поліцію. Подія сталась приблизно о 18 год. На її думку син побив ОСОБА_23 через те, що йому не подобалось, що вона почала з ним жити;
- даними показань свідка ОСОБА_25 , який пояснив, що працює фельдшером на ШМД, 23.09.2023 р. був на чергуванні, ввечері отримав екстрене повідомлення про загрозу життю людини. Прибули на АДРЕСА_1 , їх зустріла як він зрозумів співмешканка потерпілого та завела до будинку. В будинку був обвинувачений та на ліжку лежав потерпілий. Підійшов до останнього та встановив, що настала біологічна смерть особи ще до прибуття швидкої допомоги, потерпілий вже не виказував ознак життя. Одразу прибули працівники поліції, які теж були присутні на місці події. Обвинувачений при ньому говорив, що дарма займався боксом і збирався здаватися поліції. Потерпілий лежав на ліжку на спині, мав перелом носа, крововиливи на голові та грудній клітині. Від присутніх, а саме від жінки та обвинуваченого був характерний запах алкоголю і, на його думку, вони перебували в середньому ступені алкогольного сп'яніння.
Крім того, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, також підтверджується:
- даними протоколу огляду місця події від 23.09.2023 р., згідно якого оглянуто місце скоєння злочину, виявлено та вилучено труп ОСОБА_9 , змиви речовини бурого кольору, плями бурого кольору, пляшку, недопалки та мобільні телефони, оглянуто труп, вилучено мікронакладення з рук, зрізи нігтів. (т. 1, а. пр. 58-65); даними фототаблиці до протоколу огляду місця події від 23.09.2023 р., на якій зображено місце події, місце виявлення трупа, положення трупа, наявні на тілі трупа ушкодження, місце виявлення та розташування речових доказі у справі (т. 1, а. пр. 66-95);
- даними диску з відеозаписом огляду місця події (т. 1, а. пр. 96);
- даними копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_9 № 767 від 24 вересня 2023 р. (т. 1 а. пр. 100);
- даними висновку експерта № 03-01/767 від 24.09.2023 р., відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_9 є сполучена травма голови, шиї та тулуба, яка привела до розвитку шоку.
При судово-медичній експертизі трупа виявлена сполучена травма голови, шиї та тулуба, яка виникла від дії предметів, що володіють ознаками тупих, могла виникнути від неодноразових ударів руками та ногами і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Між отриманою сполученою травмою голови, шиї та тулуба і настанням смерті мається прямий причинний зв'язок.
Складовими зазначеної сполученої травми є:
- травматичні зміни в ділянці голови у вигляді ран, саден та синців на голові, крововиливів у м'які покрови черепу з внутрішнього боку, крововиливів під м'які оболонки головного мозку та мозочка з потраплянням крові у лівий боковий шлуночок головного мозку;
- травматичні зміни в ділянці шиї у вигляді синця на її передній поверхні, синців на її передньо-боковій поверхні справа, перелому лівого великого ріжка під'язикової кістки, переломів ріжків щитоподібного хряща та перелому лівої пластинки щитоподібного хряща з крововиливами у м'які тканини;
- травматичні зміни в ділянці тулуба у вигляді перелому 5-го ребра зліва, переломів 2- го та 6-го ребер справа з крововиливами в м'які тканини в ділянках переломів ребер, а також крововилив в жирову клітковину правої нирки.
За даними експертизи трупа та результатами судово-медичної експертизи проведеної у відділенні судово-медичної гістології КУ «ЧОБСМЕ» давність виникнення виявлених ушкоджень є наступною.
Ушкодження в ділянці голови (рани, садна, синці та травматичні зміни виявлені при внутрішньому дослідженні трупа) найбільш ймовірно могли виникнути в межах від 1,5 - 3-4 до 6 годин до смерті. Зазначений термін виникнення ушкоджень виглядає як пролонгований в часі і пояснюється тим, що в мозкових структурах прояви тканинної реакції порівняно з реакцією тканин шкіри та тканин, що розташовані підшкірно ідуть з певною затримкою. При травмах на запізнілу реакцію тканин може впливати алкогольна інтоксикація, низька температура оточуючого середовища, захворювання, індивідуальні особливості організму, тощо.
Одні з крововиливів в м'які тканини шиї виникли в межах 30-40 хвилин до смерті, інші в межах від 1,5 до 3-4 годин до смерті. Тобто, ушкодження в ділянці передньо-бокових поверхонь шиї були спричинені в двократний період часу і тому визначити в який саме із вказаних проміжків часу виникли травматичні зміни в ділянці під'язикової кістки та хрящів неможливо.
Переломи ребер могли виникнути в межах від 1,5 до 3-4 годин до смерті.
Крововилив в жирову клітковину правої нирки виник в межах 30-40 хвилин до смерті.
Окрім того при експертизі трупа виявлені садна на спині, які могли виникнути від дії предметів, що володіють ознаками твердих тупих, протягом доби до смерті та носять ознаки легких тілесних ушкоджень.
Судячи з трупних явищ, смерть настала близько 12-14 годин тому назад від часу експертизи трупа, або в час наближений до вказаного.
При судово-медичній (токсикологічній) експертизі крові та сечі трупа виявлено етанол в кількості відповідно 4,70 та 5,09 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові може відповідати тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння відносно живих осіб (т. 1, а. пр. 102-104);
- даними заяви ОСОБА_8 від 24.09.2023 р., згідно якої він видав одяг в якому перебував на час події (т. 1, а. пр. 113);
- даними протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 24.09.2023 р. в ході якого остання вказала місце вчинення злочину, положення учасників під час нанесення тілесних ушкоджень, їх кількість та механізм заподіяння (т. 1, а. пр. 114-121);
- даними диску з відеозаписом протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 від 24.09.2023 р. де остання вказала, що потерпілий лежав на ліжку, коли підбіг ОСОБА_8 стягнув останнього за ноги і почав наносити удари кулаками рук та ногами по голові та тулубу (т. 1, а. пр. 122);
- даними протоколу огляду трупа від 24.09.2023 р., в ході якого оглянуто труп ОСОБА_9 та зафіксовано видимі тілесні ушкодження (т. 1, а. пр. 123-126); диск до протоколу огляду трупа від 24.09.2023 р. за клопотанням учасників процесу визнано не доцільним досліджувати, оскільки учасники погоджуються з результатами відображеними у відповідному протоколі;
- даними протоколу огляду предмету від 24.10.2023 р., в ході якого оглянуто диск з звукозаписом повідомлення швидкої допомоги до поліції, що отримали повідомлення, що чоловік вбив вітчима в АДРЕСА_1 (т. 1, а. пр. 129-130); диск з відеозаписом з бодікамер працівників поліції, які прибули на місце події, за клопотанням учасників процесу визнано не доцільним досліджувати (т. 1 а. пр. 132);
- даними протоколу огляду предмету від 26.09.2023 р., яким оглянуто диск з записом з бодікамер працівників поліції, які прибули на місце події, яким встановлено, що ОСОБА_8 повідомляв працівників поліції, що вдарив один раз ОСОБА_13 тому що останній образив матір, на що ОСОБА_10 заперечила, казала, що ОСОБА_14 її образив кілька тижнів тому, а не цього разу, і ОСОБА_8 наносив багато ударів як руками так і ногами. ОСОБА_8 наполягав, що один раз ударив і вбив (т. 1, а. пр. 133-136);
- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.10.2023 р., яким зі станції швидкої допомоги вилучено карту виїзду швидкої медичної допомоги та диск з аудіозаписом повідомлення (т. 1, а. пр. 138-140);
- даними карти виїзду та виклику ШМД, яким зафіксовано виїзд на місце події в АДРЕСА_1 (т. 1, а. пр. 141-142);
- даними диску з аудіо записом виклику швидкої допомоги від 23.09.2023 р. з якого вбачається, що чоловік повідомив швидку допомогу про перевищення самооборони та смерть особи, що загинув співмешканець його матері ОСОБА_12 (т. 1, а. пр. 143);
- даними протоколу огляду предмету від 23.10.2023 р. в ході якого оглянуто вище вказаний диск та прослухано його зміст, що відображено у протоколі (т. 1, а. пр. 144-147);
- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 06.10.2023 р., яким у ОСОБА_8 відібрано зразки крові (т. 1, а. пр. 148);
- даними висновку експерта № 05-1-09/425 від 06.10.2023 р., яким встановлено групу крові ОСОБА_8 - О(І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО (т. 1, а. пр. 150-151);
- даними висновку експерта № 05-1-09/411 від 10.10.2023 р., яким встановлено групу крові померлого ОСОБА_9 - А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО (т. 1, а. пр. 153-154);
- даними висновку експерта № 05-5-06/187 від 17.10.2023 р., яким встановлено, що плями бурого кольору виявлені під час ОМП 23.09.2023 р. на наволочці подушки, на килимі підлоги та кросівках могли походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 , походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 не виключається лише у вигляді домішки (т. 1, а. пр. 156-158);
- даними протоколу огляду предметів від 22.10.2023 р., яким оглянуті вилучені при ОМП 23.09.2023 р. речові докази у справі та фототаблиця до нього (т. 1, а. пр. 159-169);
- даними висновку експерта № 05-5-06/188 від 27.10.2023 р., яким встановлено наявність крові на шортах вилучених у ОСОБА_8 , яка могла походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 , походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 не виключається лише у вигляді домішки (т. 1 а. пр. 171-173);
- даними протоколу огляду предмету та фототаблиці до нього від 27.10.2023 р., яким оглянуто одяг вилучений у ОСОБА_8 (т. 1, а. пр. 174-185);
- даними висновку експерта № 05-1-08 від 27.10.2023 р., яким встановлено наявність крові на тенісці та штанях вилучених з трупа ОСОБА_9 , яка могла походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 , походження крові від підозрюваного ОСОБА_8 не виключається лише у вигляді домішки (т. 1, а. пр. 186-190);
- даними протоколу огляду предмету та фототаблиці до нього від 31.10.2023 р., яким оглянуто одяг вилучений з трупа ОСОБА_9 (т. 1, а. пр. 191-198);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20.10.2023 р. за участю ОСОБА_8 , в ході якого останній показав місце де відбулися події, розташував манекен, як потерпілого в момент, коли він почав наносити йому удари кулаком руки, вказав, що наніс 3-4 удари в ліву частину голови, потім потерпілий впав і він вийшов з кімнати (т. 1, а. пр. 199-205);
- даними диску з відеозаписом слідчого експерименту від 20.10.2023 р. за участю ОСОБА_8 , в ході перегляду якого судом було встановлено, що ОСОБА_8 в присутності захисника погодився відтворити обставини події та показати механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_26 . Вказав, що почув крик матері, забіг до кімнати, побачив матір з слідом крові на підбородді та ОСОБА_13 , який сидів на ліжку, підбіг до нього і наніс йому кулаком правої руки 3-4 удари в голову. Розташував манекен на ліжку і показав, як наніс 3-4 удари кулаком правої руки в ліву частину голови ОСОБА_13 , від яких той впав на підлогу, а він вийшов з кімнати. Під час слідчого експерименту була присутня мати ОСОБА_8 - ОСОБА_10 , яка категорично заперечувала, що в неї був конфлікт з ОСОБА_18 та вказувала, що ОСОБА_8 наносив удари і ногами (т. 1, а. пр. 207);
- даними додаткового висновку експерта № 03-01/767/9 від 23.11.2023 р., яким встановлено, що травматичні зміни в ділянці голови у вигляді ран, саден та синців на голові, крововиливів у м'які покрови черепу з внутрішнього боку, крововиливів під м'які оболонки головного мозку та мозочка з потраплянням крові у лівий боковий шлуночок головного мозку могли виникнути за обставин, на які вказала свідок ОСОБА_27 при проведенні слідчого експерименту від 24.09.2023 р.; даних про нанесення тілесних ушкоджень в ділянку шиї та тулуба ОСОБА_9 у протоколі проведення слідчого експерименту від 24.09.2023 р. за участі свідка ОСОБА_27 немає; травматичні зміни в ділянці голови у вигляді ран, саден та синців на голові, крововиливів у м'які покрови черепу з внутрішнього боку, крововиливів під м'які оболонки головного мозку та мозочка з потраплянням крові у лівий боковий шлуночок головного мозку могли виникнути за обставин, на які вказав підозрюваний ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту від 20.10.2023 р.; даних про нанесення тілесних ушкоджень в ділянку шиї та тулуба ОСОБА_9 у протоколі проведення слідчого експерименту від 20.10.2023 р. за участі підозрюваного ОСОБА_8 немає (т. 1, а. пр. 208-213);
- даними висновку судово-психіатричної експертизи № 575 від 25.10.2023 р., відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_8 як на момент скоєння злочину так і на час проведення експертизи будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки не страждав і не страждає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1, а. пр. 227-228);
- даними висновку експерта 02-01/852 від 25.09.2023 р., яким встановлено наявність у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень у вигляді: поверхневої рани ділянки лівої брови, садна лівого плечового суглобу, грудної клітки, лівої кисті, садна обох колінних суглобів, які могли виникнути від дії тупих предметів. Поверхнева рана ділянки лівої брови, садна лівої кисті по давності виникнення можуть відповідати часу події 23.09.2023 р., всі інші ушкодження виникли раніше даного часу. Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження, як в своїй сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (т. 1 а. пр. 236-238.);
Будь-яких інших доказів сторонами не надавалося. Зокрема, сторона захисту не надала будь-яких доказів, які б спростовували докази сторони обвинувачення та не заперечувала проти їх використання в процесі змагальності.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення доведене та що він обґрунтовано засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України.
На думку апеляційного суду, зазначені та проаналізовані місцевим судом письмові докази у справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими і належними та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням свідків, частково самого обвинуваченого та письмовим доказам у даному кримінальному провадженні.
Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з чим підстав визнати їх неправильними як і доказів недопустимими не встановлено.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що письмові докази у кримінальному провадженні, разом з показаннями свідків та частково самого обвинуваченого ОСОБА_8 свідчать про неможливість формування штучних доказів чи однобічність проведення досудового розслідування.
Тобто, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй діяння повністю доведена.
Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактичні обставини справи встановлено повно та правильно оцінено докази. Окрім того, у вироку суду наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, а тому доводи апеляційної скарги захисниці про необхідність змінити вирок та перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч. 1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність, та відповідно призначити йому покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді 5 років позбавлення волі, застосувати вимоги ст. 75 КК України - є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_8 в інкримінованому йому діянні, саме за ч. 1 ст. 115 КК України, повністю доведена сукупністю зібраних належних та допустимих доказів у своєму взаємозв'язку, а при апеляційному розгляді твердження про порушення вимог КПК України не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
На переконання апеляційного суду, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що суд першої інстанції оцінив критично показання обвинуваченого ОСОБА_8 про часткове визнання своєї вини та вважав їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за більш тяжчою статтею КК України, оскільки вони суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам.
Зокрема, твердження ОСОБА_8 про те, що він захищав матір від неправомірних дій ОСОБА_9 не знайшли свого об'єктивного підтвердження, цей факт заперечила сама мати обвинуваченого ОСОБА_10 , як на слідчому експерименті за її участі, так і в судовому засіданні та пояснювала, що обвинувачений ОСОБА_8 мав неприязні стосунки з ОСОБА_9 .
Вказане твердження обвинуваченого ОСОБА_8 не знайшло свого об'єктивного підтвердження і при розгляді справи в апеляційному суді.
Апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого суду, що твердження ОСОБА_8 про його самозахист від дій ОСОБА_9 і як наслідок отримання від нього подряпини лівої брови, місцевий суд оцінив критично дану обставину, оскільки, по-перше беззаперечно та достовірно не встановлено, що дане ушкодження наніс обвинуваченому саме ОСОБА_9 перед тим як йому почав наносити ушкодження ОСОБА_8 , а по-друге, отримані ОСОБА_9 множинні тілесні ушкодження голови та тулуба, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, від яких настала смерть потерпілого абсолютно не співмірні та не пропорційні від подряпини брови, а тому дані доводи обвинуваченого місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки він є обґрунтованим, переконливим і здійснений відповідно до матеріалів провадження, зокрема даних показань свідка ОСОБА_10 , яка є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_8 і підстав для того, щоб обмовляти свого сина у неї не було.
Що стосується кваліфікації дій обвинуваченого саме за ч. 1 ст. 115 КК України, то місцевий суд встановив, що обвинувачений мав неприязні стосунки з потерпілим, розпочав бійку фактично без будь-якої загрози своєму життю, будучи фізично сильнішим та більш фізично розвиненим за потерпілого, який мав невисокий зріст, худорляву статуру і на момент події, згідно висновку медичної експертизи перебував у стані тяжкого алкогольного сп'яніння, а тому не міг чинити жодного істотного опору ОСОБА_8 , почав наносити останньому сильні удари як руками, так і ногами в життєво важливі органи, голову та тулуб, при цьому зламавши два ребра, та заподіявши значні ушкодження голови, однозначно мав передбачати настання такого наслідку як можлива смерть особи, тому такі дії обвинуваченого явно не відповідали небезпечності посягання, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.
Кваліфікуючи дії обвинуваченого та досліджуючи умисел останнього суд врахував, що тілесні ушкодження потерпілому ним нанесено в ході сварки та бійки, яку обвинувачений фактично сам спровокував через наявність неприязних стосунків, обвинуваченим нанесено явно більшу кількість ударів, крім голови і по тулубу ніж останній вказував, як при слідчому експерименті, так і в ході допиту з метою применшити свої дії та уникнути від відповідальності за скоєне та мав непрямий умисел на вбивство, що узгоджується з п. 22 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».
Апеляційний суд погоджується з такими висновками місцевого суду та вважає їх обґрунтованими та переконливими і заснованими на матеріалах кримінального провадження.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисниці ОСОБА_7 , що необхідно відмовити у стягненні з ОСОБА_8 процесуальних витрат в розмірі 9324 грн. 37 коп., як таких, що безпідставно призначені та проведені, які не відносяться до предмету доказування у справі, не доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 , то ці доводи є безпідставними та не підлягають задоволенню, тому що вина обвинуваченого ОСОБА_8 доведена сукупністю доказів у своєму взаємозв'язку, в т.ч. даними проведених експертиз, які відносяться до предмету доказування вини обвинуваченого поряд з іншими доказами, а тому, згідно п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню саме з обвинуваченого.
Захисниця ОСОБА_7 просила провести часткове судове слідство, у ході якого повторно дослідити докази, а саме: дослідити матеріали справи № 707/3646/23, на які посилався суд у вироку.
Проте, апеляційний суд відмовив у задоволенні такого клопотання, тому що відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Апеляційний суд вважає, що у даному випадку вказане клопотання обумовлене виключно незгодою з оцінкою доказів місцевим судом. Крім того, захисниця ОСОБА_7 не довела, що наявні обґрунтовані підстави для проведення судового слідства під час апеляційного перегляду справи та які передбачені ч. 3 ст. 404 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисниці ОСОБА_7 , що вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є необґрунтованим та не вмотивованим, постановлений за відсутності належних та достатніх мотивів для його прийняття, що дослідження всіх обставин справи та оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дають підстави стверджувати, що їх не можна покласти в основу вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено у вироку, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів даного кримінального провадження беззаперечно встановлено доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК України, саме сукупністю зібраних належним чином доказів, які у своєму взаємозв'язку доводять його винуватість у інкримінованому йому діянні, поза розумним сумнівом.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисниці ОСОБА_7 , що сторона захисту вважає оскаржуваний вирок незаконним, через неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 , оскільки обвинувачений вчинив вбивство через необережність, то дані доводи не підлягають до задоволення, тому що з матеріалів провадження не вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 об'єктивно вчинив вбивство через необережність. Доказів цього не було здобуто і при апеляційному розгляді, зважаючи на всі обставини кримінального провадження в цілому. В даному кримінальному провадженні версія сторони обвинувачення повністю підтверджується дослідженими доказами, а версія сторони захисту, навпаки, визнана неспроможною.
Матеріалами провадження встановлено, що 23.09.2023 р. в буд. АДРЕСА_1 . свідок ОСОБА_10 з потерпілим ОСОБА_18 після того, як всі разом з ОСОБА_8 вживали алкоголь, в другій половині дня лягли відпочивати, потім прокинулися від того, що ОСОБА_8 почав стягувати ОСОБА_9 за ноги з ліжка і говорив чого вони сплять в його хаті. Обвинувачений ОСОБА_8 стягнув на підлогу ОСОБА_9 і почав наносити йому множінні удари, не зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_9 не мав наміру в будь-якій формі продовжувати конфлікт. Таким чином, необхідності саме в цей момент продовжувати наносити численні удари в життєво важливі органи - голову, груди не було, в т.ч. ногами, як про це показала свідок ОСОБА_10 . Незважаючи на це, обвинувачений ОСОБА_8 продовжив наносити удари потерпілому ОСОБА_9 в життєво важливі органи.
На переконання апеляційного суду, такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 об'єктивно не можуть свідчити про вбивство через необережність, а тому доводи апеляційної скарги захисниці ОСОБА_7 про те, що оскаржуваний вирок є незаконним, через неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 , оскільки обвинувачений вчинив вбивство через необережність, не підлягають задоволенню та спростовуються сукупністю доказів, яка наявна в матеріалах кримінального провадження.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 було затримано за підозрою у вчиненні злочину 23.09.2023 р. о 21:30 год. ( т. 1, а. пр. 105-109) у присутності адвоката ОСОБА_7 , яка у своїх зауваженнях до протоколу вказала, що речі у затриманої особи не вилучалися, але відповідно до заяви ОСОБА_8 ( т. 1, а. пр. 113) він їх добровільно видав працівникам поліції, а тому закон не вимагає складання ще й окремого процесуального документу. Слідчий у протоколі вказав, що протокол складено в період часу з 02:40 год. до 04:30 год. 24.09.2023 р. Будь-які інші слідчі дії з ОСОБА_8 не проводились, тому що в матеріалах провадження відсутні такі документи.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає порушення права на захист обвинуваченого під час його затримання.
Стосовно доводів апеляції захисниці про використання слідчим ОСОБА_28 власного мобільного телефону для фіксації слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , то апеляційний суд виходить з того, що для цілей кримінального провадження в першу чергу має значення інформація та зміст відеозапису слідчої дії для встановлення правильних обставин справи. Під час дослідження відеозапису в суді ніхто з учасників судового розгляду не висловив ніяких зауважень саме до цих складових, тобто дії відображені вірно. Апеляційний суд вважає, що в даному випадку не має процесуального значення який технічний пристрій було використано слідчим для створення відеозапису проведення слідчої дії, це не вплинуло та не могло порушити право особи на захист, марка цього технічного пристрою вказана в протоколі, зауважень чи заперечень ніхто не висловив.
Відповідно до змісту вироку, суд при призначенні покарання повністю врахував всі надані сторонами відомості про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та обтяжують його, та з урахуванням вимог ст. ст. 50 та 65 КК України призначив покарання, яке на переконання апеляційного суду повністю відповідає вимогам кримінального закону. Також з урахуванням доводів апеляції захисниці про перекваліфікацію дій обвинуваченого на більш м'яку статтю КК України, які не підлягають задоволенню, апеляційний суд вважає, що під час апеляційного перегляду вироку не було встановлено підстав для зміну вироку в частині призначеного покарання.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду та не вбачає істотних порушень норм кримінального або кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Черкаського райсуду Черкаської обл. від 5.04.2024 р. стосовно ОСОБА_8 - залишити без мін.
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженим який утримується під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому ухвали суду.
Головуючий
Судді