Справа №760/27246/24
1-кп/760/3444/24
04 листопада 2024 року м.Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Свєрдловська Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працевлаштованого у ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,-
02.10.2024, приблизно, о 12:00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи у недобудованому приміщенні, яке знаходиться неподалік від будинку АДРЕСА_4 , помітив прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком в середині якого була кристалічна речовина бежевого кольору масою 3,272 г, і яка, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/111-24/57356-НЗПРАП від 14.10.2024, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (таблиця I список №2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 №770), загальною масою PVP 2,552 г.
Усвідомлюючи, що в середині вказаного поліетиленового пакетика з пазовим замком може міститися особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, а її придбання та зберігання є незаконним, поклав її до шкарпетки одягненої на його праву ногу, тим самим незаконно придбав психотропну речовину для власного вживання без мети збуту.
Після чого, він, зберігаючи при собі вищевказаний поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною, направився пішки у напрямку місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , чим здійснив незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Цього ж дня, а саме 02.10.2024, приблизно, о 12:30 годині, коли він перебував за адресою: АДРЕСА_5 , його зупинено працівниками поліції, яким він повідомив, що має при собі, у шкарпетці одягненої на його праву ногу, поліетиленовий пакет з пазовим замком з психотропною речовиною, яку у подальшому, в період часу з 14:06 год. до 14:18 год. у нього вилучено під час затримання та проведення особистого обшуку на підставі ст. 2982 та ст.2983 КПК України.
При цьому, відповідно до таблиці 2 наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» великі розміри особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP становлять від 1,5 до 15,0 г.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, а саме у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах що кваліфікується за ч.2 ст.309 КК України визнав повністю, розкаявся.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за клопотанням учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Крім того суд роз'яснив, що учасники судового розгляду будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які в судовому засіданні не досліджувались, і які ніким не оспорюються.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У рішеннях ЄСПЛ ( «Салов проти України», «Серявін та інші проти України» та ін.) склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах.
При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_4 раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії не тяжкого злочину, також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину. ОСОБА_4 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, один з яких має групу інвалідності, працює, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 , кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 .
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти Росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти Росії від 29.11.2007 року).
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку,обставини його вчинення, не настання тяжких наслідків, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, то суд прийшов до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_4 має бути призначене покарання в межах санкції інкримінуємої статті Кримінального Кодексу України у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є адекватний характеру вчинення обвинуваченим кримінально-караних дій, і буде необхідний й достатній для його виправлення та попередження нових правопорушень.
Суд також вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, його щире бажання виправитись, відсутність тяжких наслідків від злочину, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.
Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 , покарання за правилами ст. 69 КК України відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_4 , на підставі ст.124 КПК України.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1(одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, установивши іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речові докази:
-психотропну речовину обіг якої заборонено PVP- масою 2,552 г., канабіс масою 1, 55 г, які передано до камери схову речових доказів Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві - знищити.
-DVD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виборів № СЕ 19/111-24/57356- НЗПРАП від 14.10.2024.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1