ЄУН: 336/10180/24
Провадження №: 3/336/6402/2024
іменем України
05 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжя, громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області дата видачі 02 червня 2000 року), який не працює, без місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року притягався до адміністративної відповідальності, -
за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 003101, який складено 29 вересня 2024 року в м. Запоріжжі інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Шепелем Олексієм Володимировичем слідує, що 29 вересня 2024 року о 04-00 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері, а саме висловлювався словесними образами, принижував, чим завдав психологічної травми потерпілій, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
До протоколу додано: інформаційну довідку, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, опитування ОСОБА_2 , опитування ОСОБА_1 , форму оцінки ризиків, копію термінового заборонного припису, заявку на отримання судових повісток в електронному вигляді, зобов'язання, копію паспорта ОСОБА_1 .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, повідомлена у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Статтею 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
За частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративна відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Важливим елементом суб'єктивної сторони правопорушення є мотив, а саме - вчинення домашнього насильств, насильства за ознакою статті.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає наступне визначення домашнього насильства - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; - психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; - фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Домашнє насильство - це один з різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів (на вулиці, під час військових дій, під час конфлікту, в колективах тощо) тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім'ї), які мають тісні стосунки - кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські та які пов'язані між собою. Таким чином, попередження та протидія домашньому насильству, а також надання допомоги постраждалим ускладняються саме тим, що це правопорушення стосується близьких людей.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Підлягає обов'язковому з'ясуванню характер вчиненого насильства та наслідки у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, є обов'язковою складовою об'єктивної сторони цього адміністративного правопорушення. Лише за наявності цих даних можливо зробити висновок про наявність особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП у виді здійснення насильства у сім'ї.
Об'єктивна сторона правопорушення так як зазначено в ч. 2 ст. 173-2 КУпАП в протоколі не розкрита.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
За положеннями ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судом встановлено, що в порушення положень ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 не містить суті скоєного адміністративного правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність осіб, яких протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, ця особа протягом року має бути визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на неї має бути накладено адміністративне стягнення і, даний факт може бути підтверджений постановою суду, яка набрала законної сили.
Разом з тим, у протоколі при викладенні суті адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 не інкримінується повторність вчинення правопорушення, в той час коли його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутній доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП та що, за це правопорушення його було піддано адміністративному стягненню, зокрема цей факт має бути підтверджений постановою суду про накладення адміністративного стягнення за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, яка набрала законної сили. Такої постанови до протоколу не додано.
В протоколі в графі чи притягалась особа до адміністративної відповідальності міститься запис - ч. 2 ст. 173-2 КУпАП від 26.02.2024 Шевченківським районним судом громадські роботи 40 годин, проте такої постанови суду, яка набрала законної сили, не надано.
Суд наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Слід також зазначити, що суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини правопорушення, що ставиться в провину особі, щодо якої складено протокол. Це пов'язано з тим, що суд не може змінювати чи уточнювати суть порушення, яка вказана у протоколі, та суд має розглянути справу виключно на основі зібраних працівниками поліції доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 173-2 ч. 2, 245, 247, 251, 252, 254, 280 283-285 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік