ЄУН: 336/12565/23
Провадження №: 2/336/1834/2024
04.11.24
(заочне)
04 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Звєздової Н.С., при секретарі судового засідання Іванченко О.С., за участі позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Тимошенко К.В., представника органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Волошко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав, -
Представник позивачки - адвокат Тимошенко К.В., яка діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.11.2023, Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2023 серії АР №1147302, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 003071 від 18.10.2023, звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просить: 1) прийняти позовну заяву про позбавлення батьківських прав до розгляд; 2) залучити Відділ по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради для надання останніми висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оріхів Запорізької області (паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , виданий 11.01.2008 року Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області) батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 3) позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оріхів Запорізької області (паспорт громадянина України: НОМЕР_1 , виданий 11.01.2008 року Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області) батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 4) судові витрати покласти на відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що 10.07.2009 року Виконкомом Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області зареєстровано шлюб між позивачкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №18.
У шлюбі у сторін народилася дитина: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області від 16.09.2009 року Серією НОМЕР_2 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання спільної дитини. Крім того, подальше збереження шлюбу було неможливе, оскільки між сторонами повністю було втрачено почуття любові та поваги. Під час шлюбу відповідач зловживав алкогольними напоями, вів себе антисоціально, влаштовував постійні скандали, що негативно відображалося на психоемоційному стані позивачки. Позивачка намагалася зберегти сім'ю, однак її спроби не були виправдані, чоловік свої обіцянки щодо належної поведінки по відношенню до неї та сина не виконував.
Після народження сина - ОСОБА_3 , відповідач дізнавшись про його вроджене захворювання - муковісцидоз з панкреатичною недостатністю, вторинний хронічний слізовогінний гнійний бронхіт, що стало підставою для оформлення інвалідності, наполягав на тому щоб вони разом з позивачкою відмовились від сина, та не забирали його з пологового будинку, або ж розлучилися, бо відповідач не мав наміру піклуватися про хворого сина, адже вказане захворювання є смертельним, та підлягає тяжкому постійному лікуванню.
Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені з 01 квітня 2011 року. До цього часу позивачка намагалася вжити заходів, щодо налагодження стосунків, намагалася сприяти розвитку у відповідача батьківських почуттів до сина, однак безрезультатно.
У зв'язку з цим сумісне життя і збереження сім'ї стали неможливими. В результаті чого 07.12.2011 року на підставі заочного рішення Запорізького районного суду Запорізької області шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розірвано, а син ОСОБА_3 лишився жити з позивачкою ОСОБА_1 .
З моменту розірвання шлюбу, відповідач у виховані сина участі не брав, коштів на його утримання не надавав.
У зв'язку з чим позивачка звернулася до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на дитину та утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку. 04.11.2011 року Запорізьким районним судом Запорізької області було винесено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, та з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.11.2011 року до повноліття, а також стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, до досягнення сином ОСОБА_3 трьох років починаючи з 17.11.2011 року.
Вказане рішення було скасоване та переглянуто на підставі заяви відповідача. 13.06.2012 року Запорізьким районним судом задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та на утримання позивачки до досягнення сином трирічного віку у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця.
Станом на 31.05.2024 сума заборгованість зі сплати аліментів складає 141 119 грн. 83 коп., що вказує на відсутність зацікавленості відповідача в обов'язку спільно дбати про матеріальне забезпечення сина. Відповідач не цікавиться життям сина, займає пасивну позицію, уникає спілкування. На неодноразові зауваження позивачки стосовно обов'язку утримувати спільну дитину не реагує.
З моменту народження сина і по сьогодні відповідач не цікавиться його здоров'ям та розвитком, не приймав та не приймає участі у його соціальному житті, не відвідував та не відвідує батьківські збори у школі де навчається син.
Наразі ОСОБА_3 разом з позивачкою через війну в Україні перебувають у місті Влоцлавек, Польща, відповідач про це знає, однак заходів щодо спілкування з сином он-лайн в тому числі не вживає, ініціативи не проявляє, тоді як позивачка зі своєї сторони не перешкоджає в цьому останньому.
Відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, за період з народження і по сьогодні ваідповідач бачився з сином лише кілька разів, коли приходив просити у позивачки документи, що підтверджують інвалідність сина, з метою отримання відстрочки від мобілізації, отже, свідомо нехтує своїми обов'язками як батька, не бажає брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини. Враховуючи наведене, позивачка вважає за необхідно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні.
16.08.2024 до суду надійшов висновок районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району №2187/01-19/20.02-1977 від 14.08.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав.
Відповідачем відзив на позов не подано.
Ухвалою суду від 24.07.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов.
Представник позивача - адвокат Тимошенко К.В. підтримала позовну заяву та просила задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.
Відповідач ОСОБА_2 , згідно ст.128 ЦПК України, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомляв. Заяви про розгляд справи без його участі та заперечення не надавав.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування підтримала Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , пояснила суду, що є кумою позивачки і подругою, свідок познайомилася з позивачкою коли перебували разом з дітьми на лікуванні у лікарні. Син ОСОБА_5 мав такий же діагноз як і син позивачки. Зі слів ОСОБА_5 муковісцидоз є вродженим генетичним захворюванням, яке має тяжкий перебіг і потребує постійного лікування антибіотиками та іншими ліками. Син свідка помер через вказаний діагноз у 2020 році, при цьому остання наголосила, що муковісцидоз серйозне, смертельне захворювання. Як повідомила ОСОБА_5 з моменту знайомства з позивачкою їй стало відомо, що у неї був чоловік - ОСОБА_2 , якого вона ніколи не бачила, стосунки позивачка з ним не підтримує, за весь час лікування сина позивачки відповідача не бачила. Життям, здоров'ям, проблемами сина останній не цікавиться, зловживає спиртними напоями.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , пояснив суду, що є сином позивачки та відповідача по справі, з батьком не спілкувався і до початку повномасштабного вторгнення рф в України. Відповідач ініціативи щодо встановлення зв'язку та якогось спілкування з сином не проявляв. Неповнолітній ОСОБА_3 останній раз спілкувався з батьком, коли він знаходився у лікарні у 2023 році. Відповідач приходив до дитини у лікарні в стані алкогольного сп'яніння. До цього часу малолітній ОСОБА_3 свого батька не пам'ятає, оскільки бачився з ним, коли він був зовсім маленьким. Також ОСОБА_3 зазначив, що всі 14 років його життя участі у його вихованні відповідач не приймав, здоров'ям його не цікавився, фінансово не допомагав. У зв'язку з вищенаведеним ОСОБА_3 вважає, що відповідач не заслуговує бути його батьком.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення учасників справи, здійснивши допит свідків, з'ясувавши правовідносини між сторонами та перевіривши їх наявними доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставинах справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області від 16.09.2009 року Серією НОМЕР_2. (а.с.28).
Позивачка разом з сином зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальних громад № 2023/005815255 від 31.07.2023 та №2023/005814450 від 31.07.2023 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджується відповідними документами: повідомленнями про надання номеру PESEL ОСОБА_1 № НОМЕР_3 та ОСОБА_3 НОМЕР_9, а також договором оренди житлового приміщення в Польщі, яке уклала ОСОБА_1 від 14.01.2022 року (а.с. 42-44).
Наявність у ОСОБА_3 вродженого захворювання - муковісцидоз з панкреатичною недостатністю, вторинний хронічний слізовогінний гнійний бронхіт, підтверджуються: корінцем медичного висновку № 12 про дитину інваліда віком до 18 років від 16.03.2010, посвідченням дитини - інваліда виданого на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , випискою (епікризом) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 4996 за період з 25.07.2023 по 08.08.2023 (а.с.30-38, 100-103).
Згідно відповіді Директора КЗ «Запорізька загальноосвітня санаторна школа - інтернат №7 І-ІІІ ступенів» ЗОР №01-12/396 від 04.09.2023 року учнем якої з 2015 року є ОСОБА_3 , відповідач не відвідує школу, не спілкується з педагогами стосовно діяльності сина та медичними працівниками щодо стану здоров'я сина. Натомість позивачка приділяє достатньо уваги навчальній діяльності, здоров'ю та вихованню сина, є активним членом батьківського комітету, постійно спілкується з класним керівником, відвідує виховні заходи та батьківські збори, виконує усі рекомендації педагогічних та медичних працівників закладу (а.с. 60).
Згідно відповіді Директора КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №9» від 22.09.2023 року №2610/01-06 ОСОБА_3 перебуває на обліку КНП «ЦПМСД №9» з грудня 2016 року та має інвалідність з діагнозом: муковісцидоз з панкреатичною недостатністю, вторинний хронічний слізовогінний гнійний бронхіт. У свою чергу Директор повідомив, що відповідач, як батько ОСОБА_3 не приймав та не приймає участі у догляді за станом здоров'я сина, не відвідував та не відвідує лікаря разом з сином, станом здоров'я дитини жодного разу не цікавився. Відповідачка приймала та приймає активну участь у догляді за станом здоров'я сина, відвідувала і відвідує лікаря-педіатра разом з сином, цікавилася та цікавиться його станом здоров'я (а.с.61).
Згідно відповіді Директора КЕП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР від 20.11.2023 року №2705/01-09 ОСОБА_3 за медичною допомогою звертався: 06.11.2009, 14.11.2009, 22.02.2010, 27.05.2010, 08.09.2011, 07.05.2012, 01.11.2012, 17.11.2014, 10.03.2015, 15.07.2015, 16.11.2015, 11.04.2016, 24.10.2016, 22.03.2017, 12.02.2018, 27.08.2018, 17.12.2019, 01.10.2020, 07.12.2021, 28.04.2022, 25.07.2023 з діагнозом муковісцидоз з панкреатичною недостатністю. Всі питання пов'язанні з лікуванням ОСОБА_3 вирішувалися виключно з матір'ю останнього ОСОБА_1 . При цьому у відповіді зазначено, що Відповідач - ОСОБА_2 як батько ОСОБА_3 лікарню не відвідував (а.с.95)
Згідно листа з Оріхівського ВДВС про наявність заборгованості з аліментів у ОСОБА_2 №1336 від 24.06.2020 станом на 01.06.2020 заборгованість зі сплати відповідачем аліментів перевищує суму відповідних платежів за три місяці (а.с.56)
Згідно відповіді з Оріхівського РВДВС Південно - Східного МУМЮ (м. Дніпро) про розрахунок заборгованості від 01.08.2023 № 1955/29.18-45 станом на 01.08.2023 у ОСОБА_2 сума заборгованості зі сплати аліментів складає 117 950, 03 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень нуль три копійки) (а.с.58-59).
Згідно відповіді з Оріхівського ВДВС у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розрахунок заборгованості від 04.06.2024 № 12408/29.18-45 станом на 31.05.2024 у ОСОБА_2 сума заборгованості зі сплати аліментів складає 141 119, 83 (сто сорок одна тисяча сто дев'ятнадцять гривень вісімдесят три копійки) (а.с.192-194).
Згідно висновку Запорізької міської ради по Олександрівському району №2187/01-19/20.02-1977 від 14.08.2024, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.2, а.с. 3-5).
Згідно заяви відповідача ОСОБА_2 останній з позовною заявою згоден та не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 (Т.1, а.с.45-47)
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.
При цьому, згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ч.8-9 ст.7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За нормами ч.1-5 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч.1,2,4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.2,3 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п.2, 4 і 5 ч.1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Ст.165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд враховує й роз'яснення, наведені у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків у цій справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяю засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.
Таким чином, матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які підтверджують доводи позивача про невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_3 .
За таких обставин, враховуючи інтереси дитини, беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, пояснення позивача та інші докази, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 .. На переконання суду це рішення в повній мірі відповідає інтересам дитини, враховуючи тривале невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по вихованню, розвитку, навчанню, забезпеченню сина.
Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст.16 ЦК України та є ефективним для захисту прав дитини, відповідає її законним інтересам.
Окрім того, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що відповідно до ст.ст.168, 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у розмірі 1073,00 грн.
Доказів понесення інших судових витрат, в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. 2, 7,10, 12-13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 1073,00 грн.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини - до Оріхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Реквізити сторін:
Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Дніпрельстан, Запорізького району, Запорізької області, паспорт: НОМЕР_5 виданий Оріхівським РВ ГУМВС України в Запорізькій обл. 15.07.2009, місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстрована за адресою: с. Дніпрельстан, РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Оріхів, Запорізької області, паспорт: НОМЕР_7 виданий Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій обл. 11.01.2008,місце проживання/перебування як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову:
Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, код ЄДРПОУ 37573707, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.26, Ел.пошта: reception.olexra@zp.gov.ua )
Суддя Н.С. Звєздова