04 листопада 2024 року Справа № 480/8179/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8179/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення від 01.08.2024 року № 262440015599 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.08.2024 р.
В обгрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка звернулася із заявою від 05.08.2024 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.08.2024 року № 262440015599 їй відмовлено у призначенні пенсії через те, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.06.1988р., оскільки дата видачі трудової книжки 22.06.1988 року, а печатка на першій сторінці зразка після 1991 року із зазначенням ідентифікаційного номеру підприємства. Кріи цього, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області в своєму рішенні №262440015599 зазначено невірну дату даного рішення, оскільки позивачка звернулася до відповідача 05.08.2024 року, а рішення від 01.08.2024 року.
Позивачка вважає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у призначенні їй пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якості співвідповідача до участі у справі, відповідачам встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до їх електронних кабінетів 18.09.2024 (а.с. 22, 23).
У встановлений судом строк відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 05.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 16).
01.08.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення № 262440015599, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії (а.с. 7).
У зазначеному рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений ст.26 Закону №1058 - 60 років. Вік заявника на дату звернення - 61 рік 11 місяців 14 днів.
Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону №1058 - 29 років.
Страховий стаж особи - 26 років 9 місяців 6 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.06.1988р., оскільки дата видачі трудової книжки 22.06.1988 року, а печатка на першій сторінці зразка після 1991 року із зазначенням ідентифікаційного номеру підприємства.
Страховий стаж з 01.04.2000 зарахований по індивідуальним відомостям про застраховану особу. За період з 01.09.2006 по 01.11.2006 відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу
За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 матиме після досягнення 63 років, тобто з 22.08.2025.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року -за наявності страхового стажу не менше 29 років.
Приписами частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, ч.1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами) (далі Інструкція №162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки НОМЕР_2 від 15.05.1981 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інші виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110.
При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 22.06.1988 року (а.с. 9).
На титульній сторінці трудової книжки зазначено, що видана трудова книжка на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата заповнення 22.06.1988 (а.с. 9).
Разом із тим, відповідач зазначає, що у трудовій книжці дата видачі трудової книжки 22.06.1988 року, а печатка на першій сторінці зразка після 1991 року із зазначенням ідентифікаційного номеру підприємства.
Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Так, судом встановлено, що титульний аркуш трудової книжки містить запис, що дата видачі трудової книжки 22.06.1988 року, а печатка на першій сторінці зразка після 1991 року із зазначенням ідентифікаційного номеру підприємства.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що позивачем порушено п. 2.11-2.13 Інструкції, а тому не доведено неможливість зарахувати періоди роботи позивача до страхового стажу періоди роботи відображені у трудовій книжки.
Суд наголошує, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, записи про періоди роботи позивача, визначені в трудовій книжці повинні бути досліджені пенсійним органом при обчисленні страхового стажу для вирішення питання щодо права позивача на отримання пенсії.
Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, суд не може погодитися із висновками відповідача щодо не дослідження документів, які надані позивачем до заяви про призначення пенсії.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі “Буланов та Купчик проти України», від 13.02.2011 року у справі Чуйкіна проти України).
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).
Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, мас бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем прийнято рішення від 01.08.2024 року № 262440015599, для захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.08.2024 року № 262440015599.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.08.2024 р., суд відмовляє у їх задоволенні, враховуючи те, що такі вимоги є передчасними, оскільки в оскаржуваному рішенні відповідач не досліджував підстави для зарахування або відмови у зарахуванні наведених періодів роботи позивача.
Крім того, ГУ ПФУ в Сумській області взагалі не дослідувало зміст трудової книжки, підрахунок стажу відповідно до даного документу не здійснювало.
З огляду на наведене, ГУ ПФУ в Сумській області безпідставно не взято до уваги зміст трудової книжки стосовно трудової діяльності позивача, не здійснено відповідний підрахунок стажу позивача та передчасно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу у позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд, вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.08.2024 року № 262440015599, а також вийти за межі позовних вимог для повного захисту позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2024, здійснити належний підрахунок страхового стажу позивача у відповідності до записів, які містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду заяви та документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 04.09.2024 (а. с. 17).
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати позивача в сумі 605,60 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.08.2024 року № 262440015599.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бендери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 05.08.2024 про призначення пенсії із здійсненням належного підрахунку страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та прийняти за результатом розгляду заяви та підрахунку страхового стажу рішення по суті заяви.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бендери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук