30 жовтня 2024 року Справа № 480/6996/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6996/24 за позовом Максименко Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Сумській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є матір'ю та законним представником неповнолітньої доньки. У зв'язку з настанням їй 16-річчя, позивач звернулася до відповідача з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області надана відповідь, в якій зазначено про неможливість видати паспорт у формі книжечки. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки вона суперечить діючим нормативно-правовим актам та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у рішенні по зразковій справі у подібних правовідносинах.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що заперечує проти позовних вимог та зазначив, що відповідачем правомірно було прийнято рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, враховуючи те, що заявником не надано судового рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо видачі паспорту зазначеного зразка. При наданні відповіді позивачу, управлінням було роз'яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до норм діючого законодавства. На думку відповідача, управління діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 25.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до Охтирського відділу УДМС у Сумській області з заявою в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
30.07.2024 Охтирським відділом УДМС у Сумській області на адресу позивача направлено лист-повідомлення № 5912-962/5912.1-24, яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до норм чинного законодавства.
Не погодившись з відмовою відповідача щодо видачі паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до частини 7 ст. 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, положенням вказаної статті Закону № 5492-VI передбачено вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.
З матеріалів справи вбачається, що після досягнення шістнадцятирічного віку, позивач в інтересах доньки, звернулася до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Згідно наданої УДМС України в Сумській області відповіді від 30.07.2024 № 5930-962/5912.1-24, відповідач фактично зазначає, що на даний час паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Тобто відповідач фактично відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1994 року) у формі книжечки. Проте, Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", на яку посилається відповідач, як на підставу відмови у видачі паспорта позивачу, також передбачає можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.
Так, відповідно до п.3 вказаної Постанови Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Враховуючи викладене, Управління безпідставно відмовило позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17).
За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.
Також вирішуючи спір по суті, Верховний Суд констатував, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом), не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Верховний Суд звернув увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
У зразковій справі Верховний Суд зауважив, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що УДМС України в Сумській області своїми діями прямо порушує права позивача, передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, оскільки не оформлення йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки обмежує його права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Управління Державної міграційної служби України в Сумській області як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, викладеної у листі-відповіді.
При цьому, судом враховується та обставина, що посилання на Закон України "Про звернення громадян" під час надання відповіді про порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, не може бути визнано судом як правомірна відмова, оскільки відповідач фактично відмовив позивачу у її проханні з посиланням на відсутність відповідного рішення суду, що мало наслідком невидачу сину позивача паспорту у формі книжечки.
За таких обставин, суд визнає про протиправність оскаржуваної відмови Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 30.07.2024 № 5930-962/5912.1-24 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такої, що не ґрунтується на вимогах закону.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, викладену у листі 30.04.2024 № 5912-962/5912.1-24, в оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал