04 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7541/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
24.10.2024 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 в якій останній просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 163750020491 від 10.10.2024 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 440/7541/24, яке набрало законної сили 26.09.2024.
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163760020491 від 10.10.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах із урахуванням висновків викладених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 440/7541/24 та застосуванням положень пункту б) частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163750020491 від 19.06.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 червня 2024 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту б) частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163750020491 від 19.06.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
10.10.2024 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи № 440/7541/24.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24 прийнято 10.10.2024 рішення № 163750020491.
Дослідивши вищевказане рішення судом встановлено, що воно за змістом повністю відповідає рішенню № 163750020491 від 19.06.2024, яке рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24 визнано протиправним та скасовано.
Скасовуючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163750020491 від 19.06.2024, суд виходив з того, що "Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
При цьому наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також загального страхового стажу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення жінці пільгової пенсії за віком за Списком 2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, є: 1) досягнення 50-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці 3) наявність страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 4) проведення атестації робочих місць.
При цьому, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Стосовно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж в пільговому розрахунку, суд зазначає наступне.
Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163750020491 від 19.06.2024, страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років роботи за Списком №1 становить 23 роки 05 місяців 25 днів, в тому числі: пільговий стаж по Списку №1 становить 04 роки 05 місяців 11 днів, пільговий стаж по Списку №2 становить 13 років 03 місяці 05 днів (в тому числі стаж по Списку №1-04 роки 05 місяців 11 днів).
У свою чергу згідно довідки Полтавського заводу медичного скла від 07.11.2022 № 608 страховий стаж позивача за Списком №1 становив 04 роки 05 місяців 10 днів, у свою чергу згідно довідки Полтавського заводу медичного скла від 07.11.2022 № 606 страховий стаж позивача за Списком №2 становив 08 років 09 місяців 21 день.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163750020491 від 19.06.2024 не однозначно вказано періоди роботи позивача, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та як наслідок відмови в призначенні такої пенсії".
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, приймаючи рішення № 163750020491 від 10.10.2024, залишило поза увагою та проігнорувало вищевказані висновки суду.
Таким чином, прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення № 163750020491 від 10.10.2024 не може свідчити про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163750020491 від 10.10.2024, прийняте на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24 є протиправним.
Суд зазначає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишається обов'язок виконати рішення суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України не містить застережень щодо зобов'язання вчинити дії на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та залишається не виконаним.
У свою чергу за частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, позивач не обмежений у праві забезпечити виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24 у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.
Таким чином заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.10.2024 № 163750020491, прийняте на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7541/24.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 363,36 грн.
В решті заяву залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.О. Удовіченко