Справа №766/5237/23
Пров. №2/766/7615/24
31 жовтня 2024 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнень позовних вимог просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею та відповідачем право власності по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказала, що з 08.07.2000 року перебуває у зареєстрованому з відповідачем шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей. В період шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Просить поділити вказане майно.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.11.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.04.2024 року представником відповідача через Електронний Суд подано відзив на позовну заяву, у якому вказав, що відповідач та його представник визнають позов з підстав необхідності та обґрунтованості поділу спільного майна подружжя, з врахуванням того, що за відповідачем зареєстровано право власності на 1/4 частину спірної квартири. Просив в порядку поділу майна подружжя, визнати за позивачкою та відповідачем право власності по 1/4 частин квартири.
24.06.2024 року представником позивачки через Електронний Суд подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила в порядку поділу майна подружжя визнати за сторонами по 1/4 частині спірної квартири.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.10.2024 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду за суттю.
Сторони в судове засідання не прибули, в матеріалах справи наявні заяви представників про розгляд справи у відсутність.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому 08 липня 2000 року шлюбі, що підтверджено копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 08.07.2000 року. Відомостей щодо розірвання шлюбу сторонами суду не надано.
Сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвами про народження.
13 травня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_2 придбали в рівних частинах кожному трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Договір посвідчено державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Збутевичем О.В., зареєстровано у реєстрі за №1-288.
Згідно п. 14 договору, до договору додається заява дружини покупця ОСОБА_7 про згоду на придбання вказаної в договорі 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 за ціну та на умовах за розсудом чоловіка ОСОБА_6 та дружини покупця ОСОБА_1 про згоду на придбання вказаної в цьому договорі 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 за ціну та на умовах за розсудом чоловіка ОСОБА_2 , підписи на яких засвідчено 13.05.2010 року за реєстровими номерами №1-286 та №1-287.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Херсонського державного бюро технічної інвентаризації №26134513 від 17.05.2010 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №372894073 від 04.04.2024 р., право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано в рівних частках по 1/2 за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.
Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Щодо застосування вказаної норми при поділі майна подружжя Верховним Судом України викладена правова позиція у справі № 6-37цс13 від 23 вересня 2015 року, відповідно до якої при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України). За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України. Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована. У разі оспорювання одним із подружжя поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт в судовому порядку, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на нього.
В судовому засіданні не встановлено істотних обставин для збільшення частки будь-кого із сторін у спільному майні подружжя.
Позивачкою вимог щодо збільшення її частки в майні не заявлялося.
Спірне майно знаходиться у багатоквартирному будинку з чітко визначеною площею та кількістю приміщень, що входять до їх складу.
Сторонами не заявлено вимог про визначення порядку користування квартирою, клопотань про призначення судово-будівельної експертизи тощо.
Таким чином, враховуючи, що спірна нерухомість набута сторонами за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділити майно в натурі є неможливим, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про поділ квартири між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за кожною зі сторін право власності на 1/4 ідеальної частки квартири.
При цьому судом не розглядається питання щодо 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 .
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 90, 235, 258, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Провести поділ майна подружжя, а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 : визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус