Справа №766/2270/24
Пров. №2/766/8765/24
31 жовтня 2024 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поділити майно набуте у шлюбі, виділивши їй у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та виділити відповідачу ОСОБА_2 у власність 1/2 частину вказаної квартири.
В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у зареєстрованому 07.06.1996 року з відповідачем шлюбі, який заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.11.2022 року у справі №727/7787/22 розірвано. В період шлюбу у серпні 2000 року ними за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу №6383 від 30.08.2000 р., укладеного між відповідачем та Херсонською товарною біржою «Ізумруд» було набуте спільне майно квартира АДРЕСА_1 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.03.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.10.2024 року судове засідання відкладено, на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України вирішено здійснити перевірку наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення суду у справі №727/7787/22 Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.11.2022 року.
В судове засідання позивачка не прибула, представником через Електронний Суд подано заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомляв, відзив не подано.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому 07 червня 1996 року шлюбі, який заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17.11.2022 року у справі №727/7787/22 розірвано. Рішення набрало законної сили 20.12.2022 року.
30 серпня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на Товарній біржі «Ізумруд» укладено договір № 6383 купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,4 кв.м, в тому числі житловою площею 29,5 кв.м, кількістю кімнат дві. Вказаний договір зареєстрований в Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу №135 за реєстровим №52910.
Згідно листа КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» від 24.01.2024 р. №178, за матеріалами інвентарної справи №62782 право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 року зареєстрована за ОСОБА_2 в цілому згідно договору №6383 купівлі-продажу від 30.08.2000 р. посвідченого на Херсонській товарній біржі «Ізумруд» за р.№6383.
Відповідно до ст. 153 ЦК Української PCP 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до ст. 224 ЦК Української PCP (в редакції 1963 р., який діяв на час укладення угоди), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 227 ЦК Української PCP (в редакції 1963 р.) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК Української PCP (в редакції 1963 р.), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
За ч.3 ст.9 ЖК України громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.
У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають право власності в разі укладання угод, які не заборонені Законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також ч.4 ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Отже, грошові кошти, отримані одним з подружжя за кредитним договором, укладеним в інтересах сім'ї, слід вважати спільними коштами подружжя.
Матеріали справи свідчать про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_2 у 2000 році, в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому суд дійшов висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідачем не спростовано належними доказами твердження позивачки щодо належності спірної квартири на праві спільної власності подружжя та в судовому засіданні достеменно встановлено придбання квартири в період перебування сторін у шлюбі, що свідчить про режим спільної сумісної власності подружжя, тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, здійснити поділ майна подружжя та визнати у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, за позивачем та відповідачем право власності по 1/2 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована. У разі оспорювання одним із подружжя поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт в судовому порядку, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на нього.
В судовому засіданні не встановлено істотних обставин для збільшення частки будь-кого із сторін у спільному майні подружжя.
Позивачкою вимог щодо збільшення її частки в майні не заявлялося.
Спірне майно знаходиться у багатоквартирному будинку з чітко визначеною площею та кількістю приміщень, що входять до їх складу.
Сторонами не заявлено вимог про визначення порядку користування квартирою, клопотань про призначення судово-будівельної експертизи тощо.
Таким чином, враховуючи, що спірна нерухомість набута сторонами за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділити майно в натурі є неможливим, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про поділ квартири між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за кожною зі сторін право власності на 1/2 ідеальної частки квартири.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6189,07 грн.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.368, 372 ЦК України, ст.12, 76, 81, 90, 235, 258, 263-265, 268, 273, 279, 280-283 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ майна подружжя задовольнити.
Провести поділ майна подружжя. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/2 ідеальної частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 6189,07 грн. (шість тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень сім копійок).
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. В. Ус