04 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3389/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Ярош А.І.,
від 26.09.2024 (повний текст складено 30.09.2024),
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича
до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради
про стягнення 350 260 грн,
Позов було подано про стягнення 350 260 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2024: позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Урсакі Андрія Григоровича моральну шкоду у розмірі 50 000 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, 07.05.2024 Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №916/3389/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі №916/3389/23, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024: закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою не учасника справи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі №916/3389/23.
17.10.2024 Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.10.2024 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання вказаної касаційної скарги Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області необхідно сплатити 2 422, 40 грн судового збору (3 028 грн х 0,8).
Проте до матеріалів касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області не додано доказів сплати судового збору.
Натомість касаційна скарга містить клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано складним фінансовим становищем скаржника, а саме тим, що у період воєнного стану видатки державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, тому скаржник не має змоги своєчасно та у повному обсязі здійснити оплату судового збору.
Розглянувши клопотання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечення ефективного права доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25 - 26).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
У свою чергу, наявність таких умов скаржник у клопотанні про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору не навів, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв'язку з чим клопотання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі №28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У даному випадку суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2018 зі справи № 915/955/15, який є релевантним для цієї справи в аспекті застосування Закону України "Про судовий збір".
Так, відповідно до викладеного в зазначеній постанові висновку Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що положення цієї норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15.
Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі № 916/3389/23 має бути залишена без руху.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 2 422, 40 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №916/3389/23 буде розглянуто Судом у разі усунення скаржником недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 у справі №916/3389/23 залишити без руху.
3. Надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Головному управлінню Державної казначейської служби України усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 422, 40 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
5. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О. Баранець