29 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/376/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Квіцінська А. І. (адвокат),
відповідача - Матофій Р. М. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал",
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024
у справі № 922/376/18
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго"
до Комунального підприємства "Харківводоканал",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство енергетики України,
про стягнення 4 196 577,22 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - Товариство, позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - Підприємство, відповідач), з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення 4 196 577,22 грн.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на порушення Підприємством прийнятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 (далі - Договір), щодо сплати вартості поставленої електричної енергії за період листопад 2016 року - лютий 2017 року.
1.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2018 зі справи № 922/376/18 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд державного майна України.
1.4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 задоволено заяву Фонду державного майна України про заміну сторони в порядку правонаступництва та здійснено заміну Фонду державного майна України на його правонаступника - Міністерство енергетики України (далі - Міністерство).
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2020 (суддя Рильова В. В.) у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки строк виконання зобов'язання відповідача з проведення оплати за Договором у період листопад 2016 року - лютий 2017 року є таким, що не настав.
2.3. За висновком суду, саме акт про використану електричну енергію є підставою для виставлення рахунків на оплату, зокрема, у випадку передбаченому пунктом 10 додатку № 2 до Договору. При цьому Актів про використану електричну енергію, в обґрунтування рахунків, виставлених позивачем після перерахунку вартості електричної енергії, матеріали справи не містять.
2.4. Водночас саме наявність таких актів, зважаючи на умови Договору, є обов'язковою та необхідною умовою правильності розрахунку (перерахунку) оскільки в ході дослідження доказів, зокрема актів про використану електричну енергію за спірний період та коригованих рахунків на оплату за спожиту електричну енергію, судом, встановлена невідповідність фактичних обсягів спожитої електроенергії, яка вказана у цих документах, за розрахункові періоди, що були зменшені за рахунок перерозподілу комерційних втрат електроенергії у відповідності до вимог пунктів 6.23, 6.28 Правил користування електричною енергією (далі - Правила).
2.5. Судом апеляційної інстанції справа розглядалася неодноразово.
2.6. Зокрема, постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто Підприємства на користь Товариства 4 196 577,22 грн вартості електричної енергії за Договором, за період листопад 2016 року - лютий 2017 року; здійснено розподіл судових витрат.
2.7. Постановою Верховного Суду від 20.04.2021 касаційну скаргу Підприємства задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 922/376/18 скасовано; матеріали справи передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
2.8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 зі справи рішення місцевого господарського суду від 13.07.2020 залишено без змін.
2.9. Постановою Верховного Суду від 21.03.2024 касаційну скаргу Товариства задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 922/376/18 скасовано; матеріали справи передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
2.10. За результатами нового розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 (колегія суддів: Істоміна О. А., Попков Д. О., Стойка О. В.) рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову. Суд стягнув з Підприємства на користь Товариства 4 196 577,22 грн вартості електричної енергії за Договором, за період листопад 2016 року - лютий 2017 року та здійснив розподіл судових витрат.
2.11. Задовольняючи позов апеляційний суд зазначив таке:
- на виконання умов Договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату електроенергії, за вказаний період, розрахунок у вказаних рахунках виконано із застосуванням для відповідача тарифу для 2 (другого) класу напруги за всіма точками продажу електроенергії, незалежно від ступенів напруги;
- постановою Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 922/4198/17 встановлено відповідність Підприємства у спірний період визначеним пунктом 3.1 Порядку критеріям споживача 1 класу та зазначено, що споживач (відповідач) є промисловим підприємством, з 31.12.2011 ввело нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме, для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; упродовж 2014-2017 років щорічно споживало обсяги електричної енергії більш, ніж утричі у порівнянні з 2008 роком у щомісячному обсязі понад 20 млн кВт/год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення;
- постановою Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 922/4198/17 також зобов'язано Товариство здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії Підприємством у період з листопада 2014 року - по жовтень 2017 року у відповідності до Договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 №4, шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги та відобразити його в Рахунках за листопад, грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року";
- згідно з умовами пункту 10 Додатку № 2 до Договору у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті, проводиться перерахунок за весь період неправильного нарахування, що відображається у рахунках;
- після проведення позивачем перерахунку відповідні рахунки на оплату вартості електроенергії виставлені позивачем і фактична сума нарахувань за спожиту електричну енергію за вказаними рахунками (за період листопад 2016 року - лютий 2017) складає 4 196 577,22 грн - вартість електричної енергії (у т.ч. ПДВ - 699 429,53 грн); вказані
- суд апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зокрема рахунків (з перерахунком), актів про використану електричну енергію, які складалися у 2016-2017 роках і містять підписи обох сторін, висновків експертів від 26.07.2019 № 19107/19108/19-72, від 21.12.2019 № 20952/19-46/33033-33035/19-46 (на підтвердження обставин та від 12.10.2023 № КСЕ-19/121-21/17225 встановив обставини щодо обсягів поставленої позивачем відповідачу електричної енергії. Зокрема, обсяг електричної енергії, спожитої Підприємством за період з листопада 2016 по лютий 2017 років, зазначений у скорегованих рахунках (після проведення перерахунку вартості електричної енергії та застосування пунктів 6.23, 6.26 та пункту 6.28 Правил) визначений Товариством є обґрунтованим, підтверджується на суму 4 196 577,23 грн та, відповідно, підлягає задоволенню.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Підприємство просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024, а рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2020 у справі № 922/376/18 залишити в силі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував:
- пункти 6.23, 6.28 Правил, без урахування висновків щодо їх застосування, які викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/3757/17, від 20.04.2021 у справі № 922/376/18, а також, висновків ухвали від 20.04.2021 у справі №922/1831/15 (щодо особливостей застосування вимог пунктів 6.23, 6.28 Правил до спірних рахунків Товариства у тому числі і щодо правових наслідків у вигляді зобов'язання проведення повторного перерахунку у разі недотримання цих вимог в повному обсязі);
- положення статей 73, 74, 76-79, 86, 236 ГПК України, без урахування висновків щодо їх застосування, які викладені у постановах Верховного Суду: від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, від 02.08.2023 у справі № 917/1373/21, від 16.08.2023 у справі № 910/66/22, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (щодо вимог до стандартів доказування та ролі суду у належному з'ясуванні всіх обставин справи).
4.1.2. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що:
- суд апеляційної інстанції порушив положення статей 2, 13, 14, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України через недослідження доказів у справі та пояснень відповідача (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України);
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.1.3. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду, що невідповідність розрахунку (перерахунку) технологічних втрат електричної енергії кількості приєднаних до технологічних мереж Підприємства у спірний період субспоживачів є сама по собі достатньою підставою для визнання неповноти виконання позивачем вимог пунктів 6.23, 6.28 Правил та, як наслідок, застосування до спірних рахунків позивача правових наслідків, які передбачені статтею 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з відмовою у задоволенні позовних вимог та зобов'язанням позивача провести повторний перерахунок.
4.1.4. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що Додатки 3.3 до Договору підтверджують послідовне приєднання до мереж Підприємства 11 субспоживачів. Проте, наведений в оскаржуваній постанові розрахунок (перерахунок) містить перелік лише з 10 - ти субспоживачів, що свідчить про невідповідність наявних у матеріалах справи розрахунків втрат (перерахунку) та рахунків вимогам пунктів 6.23, 6.28 Правил. Водночас, висновки суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок втрат щодо одного із субспоживачів - КП "Шляхрембут" не потрібно виконувати, спростовується наявним у матеріалах справи Переліком узгодженого між сторонами обладнання та Додатком 3.3 до Договору стосовно зазначеного субспоживача та не узгоджується наведеними скаржником висновками Верховного Суду.
4.1.5. Також скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги відсутність у матеріалах справи доказів застосування експертами при формуванні висновку від 12.10.2023 № КСЕ-19/121-21/17225 спеціалізованих програмних комплексів та баз даних для проведення розрахунків технологічних втрат.
4.1.6. У цьому аспекті наголошує, що застосування таких спеціалізованих комплексів є єдиним можливим способом перевірки правильності розрахунку величини технологічних втрат стосовно наведеного об'єкту. Також зазначає, що позивач та експерти у висновку посилаються "однолінійні схеми" які взагалі не стосуються спірного періоду у цій справі та відносин сторін за Договором, оскільки складалися у 2018 році з метою укладання зовсім іншого Договору та з іншою технічною метою.
4.1.7. Наведене, на переконання відповідача, також доводить об'єктивну безпідставність та фундаментальну неповноту висновку експертів від 12.10.2023 № КСЕ-19/121-21/17225 оскільки останній ґрунтується на некоректних, юридично нечинних та позадоговірних однолінійних схемах.
4.1.8. Скаржник стверджує, що наведене вище, з урахуванням також неповноти експертного дослідження кількості субспоживачів, свідчить, що висновок експертів від 12.10.2023 у цій справі не може вважатися належним, допустимим доказом та, відповідно, свідчить про безпідставність відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Підприємства про призначення експертизи.
4.1.9. Доводи інших учасників справи
4.1.10. У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
4.1.11. Від Міністерства відзив на касаційну скаргу не надійшов.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1.1. Суди попередніх судових інстанцій встановили, що 07.05.2004 між позивачем (постачальник) та Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 4 (Договір), відповідно до умов якого позивач, як постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
5.1.2. Додатковою угодою від 22.04.2009 назву споживача змінено на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".
5.1.3. Відповідно до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" перейменоване на КП "Харківводоканал" (Підприємство).
5.1.4. Додатковою угодою від 01.02.2012 назву споживача змінено на Підприємство.
5.1.5. Згідно з умовами підпункту підпункт 2.2.4 пункту 2.2 Договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатка № 2 "Порядок розрахунків" (у відповідності до Додатка 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію") оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатка № 9 "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії" до цього договору (пункт 7.3 Договору), зазначений звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за передбаченою формою споживач зобов'язаний щомісяця в обумовлений Договором строк надавати постачальнику.
5.1.6. Відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків".
5.1.7. Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору передбачено, що постачальник має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та інші платежі, обумовлені цим договором.
5.1.8. У відповідності до пункту 1 Додатку № 2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з першого числа місяця до першого числа наступного місяця.
5.1.9. Пунктом 4.5 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії споживач може здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії. У платіжному дорученні споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу": за який вид нарахувань проводиться оплата (види нарахувань вказані у пунктах 4.1 та 4.2); за який період здійснюється оплата; номер і дату укладеного договору про постачання електроенергії.
5.1.10. Згідно з пунктом 5 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).
5.1.11. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленими печаткою в термін до 5 днів.
5.1.12. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. Рахунки на попередню оплату, на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок) та на оплату реструктуризованої заборгованості надаються постачальником електричної енергії одночасно. У разі неявки споживача для отримання рахунка постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня його відправлення (пункт 6 Додатку № 2 до Договору).
5.1.13. Згідно з пунктом 9.11 Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Враховуючи те, що жодною із сторін договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, він є пролонгованим.
5.1.14. Судами також встановлено, що первісний розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії, у спірний період за Договором, який відображено у розрахунках, позивач здійснив, шляхом застосування тарифів для 2 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.
5.1.15. Разом з цим, постановою Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 922/4198/17 встановлено, що споживання електроенергії Підприємством у спірний період, відповідає критеріям споживача 1 класу, згідно з пунктом 3.1 Порядку. Судом також зазначено, що споживач є промисловим підприємством, яке, з 31.12.2011, ввело нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; упродовж 2014-2017 років, щорічно споживало обсяги електричної енергії більш ніж утричі у порівнянні з 2008 роком, у щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт/год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення; Товариство зобов'язано здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії у період часу з листопада 2014 року по жовтень 2017 року відповідно до договору, шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги, за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.
5.1.16. На виконання постанови Суду у справі № 922/4198/17, а також вимог Правил, Товариством проведено розподілення втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж Підприємством.
5.1.17. Зокрема, відповідно до пункту 6.26 Правил, між Товариством та Підприємством узгоджені однолінійні схеми технологічних електричних мереж спільного використання Підприємством по субспоживачам: ТОВ "Онікс ЛТД", ФОП Костенко Я. В., ПАТ "Харківська автобаза № 3", МТС (баз. станція ул. Ак. Белецкого,32), КП "Харківські теплові мережі" (котельня по вул. Біологічна, 1а), житлові будинки по вул. Біологічна 1а та 1б, ФОП Нестеренко В. О., ФОП Новіков М. М., ХООІСЕ "Інвестконтракт", КП "Шляхрембуд". Всі означені субспоживачі зазначені у додатку 3.3 до Договору.
5.1.18. По субспоживачу КП "Шляхрембуд" розрахунок технологічних втрат електричної енергії в мережі Підприємства, які пов'язані з передачею електричної енергії субспоживачу, не виконується в зв'язку з відсутністю на узгодженій однолінійній схемі силового обладнання (силового трансформатора, реактора, лінії електропередавання).
5.1.19. На підтвердження правильності проведеного перерозподілу технологічних втрат електричної енергії Підприємство звернулось до Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.
5.1.20. За результатами проведення електротехнічного дослідження експертами складено висновок від 21.12.2019 № 20952/19-46/33033-33035/19-46 (далі - Електротехнічне дослідження), в якому зазначено, що обсяг технологічних втрат в технологічних електричних мережах Підприємства, що пов'язані з передачею електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання, який слід враховувати при визначенні обсягу спожитої електричної енергії в період з листопада 2014 по грудень 2018 за кожен місяць окремо, визначено вірно.
5.1.21. Крім того, позивач подав до суду висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження від 26.07.2019 № 19107/19108/19-72 (далі - Економічне дослідження), проведеного на замовлення Товариства, в якому зазначено про відповідність здійсненому перерахунку оформлених Товариством рахунків на оплату за спожиту електричну енергію Підприємству, за період з листопада 2014 року по грудень 2018 року. Також у висновку вказано про обґрунтованість перерахунку вартості спожитої Підприємством електричної енергії із застосуванням тарифу для 1 (першого) класу напруги за період листопад 2014 року по грудень 2018 року.
5.1.22. Суди встановили, що після проведеного позивачем перерахунку, останнім, 06.08.2019 виставлені Підприємству рахунки на оплату отриманої електроенергії. Фактична сума вартості спожитої електричної енергії, за період листопад 2016 року - лютий 2017 року, у цих рахунках склала 4 196 577,22 (в т.ч. ПДВ - 699 429,53 грн).
5.1.23. Не погоджуючись з розрахунком позивача щодо обсягів втрат електричної енергії Підприємство звернулося до суду із клопотанням про призначення у справі судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи.
За результатами проведеного дослідження експертами ХНДІСЕ ім. М. С. Бокаріуса складено висновок від 04.03.2020 за № 7869/8317/3282/3283, згідно з яким в обсязі наданих на дослідження матеріалів фактична схема підключень всіх точок приєднання Підприємства у досліджуваний період часу за листопад 2016 року - лютий 2017 року відповідає Додаткам № 3.3, 8 та 11 до Договору. Обсяг технологічних втрат електричної енергії, по всім точкам приєднання, за період листопад 2016 року - лютий 2017 року, за умовами Договору, відповідає вимогами пункту 6.25 Правил, визначений вірно та підтверджується перевірочними експертними розрахунками. Договором не передбачено порядку розрахунку технологічних втрат, що пов'язані з передачею електричної енергії субспоживачам, приєднаним до технологічних мереж Підприємства, а тому Товариством, за умовами Договору у досліджуваний період часу, не виконується.
5.1.24. Відповідаючи на питання № 1, № 2, № 3 щодо правильності визначення технологічних втрат, судовими експертами зазначено, що вимоги пункту 6.28 Правил щодо розподілу технологічних втрат електричної енергії, які пов'язані із спільним використанням технологічних електричних мереж Підприємством та іншими споживачами електричної енергії, в тому числі сторонніми, наявність яких зафіксована в Акті огляду ПС "Южкабель", не передбачені умовами Договору. Зазначені технологічні втрати за Договором не визначаються і не розподіляються позивачем. Застосування зазначеного пункту цих Правил для визначення обсягів спожитої електричної енергії у досліджуваний період часу по договору є неможливим через відсутність вихідних даних та відповідних домовленостей про порядок для виконання таких розрахунків у Договорі. Визначення наявності чи відсутності цих втрат та їх розподіл в умовах Договору є правовим питанням і не вирішується судовими експертами, не оцінюється судовими експертами, як правильне чи не правильне, бо вирішення правових питань не входить до компетенції судових експертів.
5.1.25. Крім того, при новому апеляційному розгляді справи, суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.07.2021 (з власної ініціативи та для повноти апеляційного перегляду) призначив у цій справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (61036, м. Харків, вул.Ковтуна, 34).
5.1.26. На вирішення експертній установі поставлено такі питання:
1) Визначити обсяг спожитої Підприємством за листопад 2016 року - лютий 2017 року електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії (укладений з Акціонерним товариством "Харківобленерго") з урахуванням передбачених пунктом 6.23 та пунктом 6.28 Правил (у редакції, що діяла у вказаний період споживання) правил розподілу та віднімання витрат, пов'язаних зі споживанням електричної енергії субспоживачами Підприємства, чиї підключення та однолінійні схеми були узгоджені у встановленому порядку та діяли протягом вказаного періоду споживання?
2) З урахуванням відповіді на перше питання визначити, чи підтверджується документально вартість спожитої (за виключенням обсягу електричної енергії спожитої субспоживачами) Підприємством протягом листопада 2016 року - лютого 2017 років електричної енергії за Договором у сумі 4 196 577,22 грн (визначена в пункті 2 прохальної частини заяви про зменшення позовних вимог від 06.04.2020 № 50-629 ?
5.1.27. У жовтні 2023 року до Східного апеляційного господарського суду разом з матеріалами справи № 922/376/18 надійшов висновок експерта від 12.10.2023 №КСЕ-19/121-21/17225 (далі - висновок експерта) за результатами судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи, проведеної у цій справі.
5.1.28. У висновку експерта встановлено, що:
- обсяг електричної енергії, спожитої Підприємством за період з листопада 2016 року по лютий 2017 років, зазначений в корегованих рахунках (після проведення перерахунку вартості електричної енергії та застосування пунктів 6.23, 6.26 та пункту 6.28 Правил користування електричної енергії) визначений Товариством правильно;
- за листопад 2016-5180217 кВтхгод; за грудень 2016-5452770 кВтхгод; за січень 2017 -5464545 кВтхгод; за лютий 2017 -5079467 кВтхгод;
- з урахуванням відповіді на перше питання та в обсязі наданих документів, вартість спожитої Підприємством електроенергії за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року в обсязі, зазначеному в корегованих рахунках (після проведення перерахунку вартості електричної енергії та застосування пункту 6.23, 6.26 та пункту 6.28 Правил) за Договором, яка визначена у пункті 2 прохальної частини заяви про зменшення позовних вимог від 06.04.2020 № 50-629, підтверджується у сумі 4 196 577,23 грн, що на 0,01 грн більше з причин, докладно викладених у дослідницькій частині висновку експерта.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.1.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною касаційного оскарження стало питання правомірності стягнення судом апеляційної інстанції вартості електричної енергії, спожитої відповідачем у період листопад 2016 року - лютий 2017 року на суму 4 196 577,23 грн.
7.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
7.3. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.4. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
7.5. Як встановили суди, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити електричну енергію відповідачу, а відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість поставленої електроенергії.
7.6. Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
7.7. Сторонами у розділі 2 Договору передбачено, що під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами.
7.8. Відповідно до частини шостої статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі (цін) тарифів, встановлених відповідно до вимог закону.
7.9. Згідно із статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" державний регулятор здійснює формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
7.10. Як встановили суди попередніх інстанцій, при укладанні Договору та, зокрема при визначенні класу напруги споживача, сторони керувались Порядком визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) від 13.08.1998 № 1052, у редакції від 25.07.2003.
7.11. Відповідно до зазначеного порядку (в редакції від 25.07.2003) споживачі електричної енергії розподіляються на 2 класи, диференційовані за ступенем напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем: 1 клас - споживачі, які отримують від електропостачальної організації електричну енергію із ступенем напруги 35 кВ та вище на межі балансового розподілу; 2 клас - споживачі, які отримують від електропостачальної організації електричну енергію із ступенем напруги нижче 35 кВ на межі балансового розподілу.
7.12. Із 01.07.2011 року набрала чинності постанова НКРЕ від 30.06.2011 № 1110, якою були внесені зміни до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 № 1052 (далі - Порядок), та розширено перелік випадків віднесення суб'єкта до споживачів 1 класу.
7.13. Пункт 3.1 Порядку доповнений підпунктом 4, відповідно до якого до 1 класу відносяться споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж утричі порівняно з 2008 роком або ввели нові виробничі потужності після 2008 року, та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт·год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживача.
7.14. Відповідно до пункту 10 Додатку № 2 до Договору у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті, проводиться перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображається у рахунках.
7.15. Матеріали справи свідчать, що звертаючись з позовом позивач зазначав, що ним на виконання договору поставлено відповідачу електроенергію. На оплату поставленої електроенергії позивачем було направлено відповідачу рахунки, які не оплачено відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати поставленої електроенергії у розмірі 12 272 949,65 грн, за період листопад 2016 року - лютий 2017 року.
7.16. При цьому, судами встановлено, що у зазначених рахунках вартість спожитої електричної енергії, за період листопад 2016 року - лютий 2017 року за Договором, виконано позивачем із застосуванням тарифів для 2 класу напруги за всіма точками продажу, незалежно від ступенів напруги.
7.17. У постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 922/4198/17 встановлено, що у спірний період, споживання електроенергії відповідачем відповідало 1 класу споживання, згідно з підпунктом 3.1. Порядку, оскільки, позивач є промисловим підприємством, з 31.12.2011 ввів нові виробничі потужності, які використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення; упродовж 2014 - 2017 років, щорічно споживав обсяги електричної енергії більш ніж у тричі, у порівнянні з 2008 роком у щомісячному обсязі понад 20 млн. кВт.год. на технологічні потреби виробництва послуг з водопостачання та водовідведення.
7.18. Крім того, у вказаній справі було зобов'язано Товариство здійснити перерахунок вартості спожитої електричної енергії, у період з листопада 2014 року по жовтень 2017 року, відповідно до Договору, шляхом застосування тарифів для 1 класу напруги за всіма точками продажу незалежно від ступенів напруги.
7.19. Суди встановили, що на виконання зазначеної постанови у справі № 922/4198/17, Товариством проведено розподілення втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж Підприємства. Відповідно до пункту 6.26 Правил, між Сторонами спору узгоджені однолінійні схеми технологічних електричних мереж спільного використання Підприємством по субспоживачам: ТОВ "Онікс ЛТД", ФОП Костенко Я. В., ПАТ "Харківська автобаза № 3", МТС (баз.станція ул. Ак. Белецкого,32), КП "Харківські теплові мережі" (котельня по вул. Біологічна, 1а), житлові будинки по вул. Біологічна1а та 1б, ФОП Нестеренко В. О., ФОП Новіков М. М., ХООІСЕ "Інвестконтракт", КП "Шляхрембуд", всі субспоживачі, зазначені у Додатку 3.3 до договору. По субспоживачу КП "Шляхрембуд" розрахунок технологічних втрат електричної енергії в мережі КП "Харківводоканал", які пов'язані з передачею електричної енергії субспоживачу, не виконується в зв'язку з відсутністю на узгодженій однолінійній схемі силового обладнання (силового трансформатора, реактора, лінії електропередавання).
7.20. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.07.2021 з власної ініціативи призначив комплексну судову експертизу у даній справі. Зокрема, суд апеляційної інстанції призначаючи у цій справі судову експертизу, з посиланням на висновки Верховного суду у постанові від 20.04.2021, виходив із необхідності застосування спеціальних знань для вирішення питань, які виникли під час розгляду справи та які входять до предмету доказування, а саме - щодо відповідності / невідповідності розрахунку позивача вимогам пунктам 6.23 та 6.28 Правил.
7.21. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з висновком від 12.10.2023 експерта № КСЕ-19/121-21/17225 складеним за результатами судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи встановлено, що обсяг електричної енергії, спожитої Підприємством за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року, зазначений в корегованих рахунках (після проведення перерахунку вартості електричної енергії та застосування пунктів 6.23, 6.26 та пункту 6.28 Правил) визначений Товариством за кожен місяць окремо, згідно з наданими позивачем документами, визначено вірно. В обсязі наданих документів, вартість спожитої Підприємством електроенергії за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року в обсязі, зазначеному в корегованих рахунках (після проведення перерахунку вартості електричної енергії та застосування пункту 6.23, 6.26 та пункту 6.28 Правил) за Договором, яка визначена у пункті 2 прохальної частини заяви про зменшення позовних вимог №50-629 від 06.04.2020, підтверджується у сумі 4 196 577,23 грн (заявлено позивачем до стягнення 4 196 577,22 грн), що на 0,01 грн більше з причин, докладно викладених у дослідницькій частині висновку експерта.
7.22. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив виходив із того, що визначення позивачем обсягу спожитої електричної енергії в період з листопада 2016 року по лютий 2017 року після розподілу втрат відповідно до пункті 6.23, 6.26, 6.28 Правил, який належить до оплати споживачем електричної енергії - Підприємством за кожний місяць окремо, підтверджується документально. Експертами було проведено відповідний розрахунок та підтверджено значення втрат по всіх точках обліку за спірний період. Крім того, експертами проаналізовані усі 11 приєднань субспоживачів Підприємства та вказано, що по 10 субспоживачам Товариством здійснено вірний розрахунок втрат, по 1 субспоживачу розрахунок втрат не виконується в зв'язку з відсутністю на однолінійній схемі позначень відповідного обладнання, а саме: трансформатор, лінія електропередавання, реактор. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхилив доводи Підприємства щодо неправомірності та невідповідності Правилам розрахунку втрат електричної енергії в технологічних мережах як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.
7.23. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування вимог пунктів 6.23, 6.28 Правил до спірних рахунків Товариства, які викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/3757/17, від 20.04.2021 у справі № 922/376/18, а також, висновків ухвали Суду від 20.04.2021 у справі № 922/1831/15.
7.24. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.25. Надаючи оцінку доводам скаржника в цій частині, Суд зазначає, що справа № 922/3757/17 є тотожною зі справою, що розглядається.
7.26. Так, у справі № 922/3757/17 (на яку посилається скаржник), предметом розгляду був спір між тими ж сторонами, що і у даній справі, з аналогічними вимогами, з підставами позову та обставинами справи, як і у справі, що наразі розглядається.
7.27. Розглянувши означену вище справу суди відмовили у позові про стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості з оплати вартості електроенергії за Договором від 07.05.2004, за період березень, квітень 2017 року Ухвалюючи рішення про залишення без змін оскаржуваних судових рішень Верховний Суд, зокрема, виходив із того, що у пункті 10 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що у випадках неправильного розрахунку сум, що підлягають оплаті споживачем (тобто нарахування надмірних сум, або, навпаки, ненарахування сум, які споживач повинен оплачувати у відповідності до даного Договору або нормативних документів), постачальник проводить перерахунок за весь період неправильного нарахування та відображає його в рахунку, який споживач отримує у відповідному розрахунковому відділі компанії до 6 числа наступного за розрахунковим місяця та лише тоді сплачує його у порядку визначеному пунктом 5 Додатку №2 до Договору.
7.28. Однак, суди у справі № 922/3757/17 встановили, що доказів здійснення позивачем перерахунку та пред'явлення до сплати відповідачу рахунків із правильним зазначенням суми грошового зобов'язання матеріали справи не містять. Тобто, судами встановлено невідповідність наданих Товариством розрахунків втрат та рахунків, на які останнє посилається в обґрунтування позову, вимогам пунктів 6.23, 6.28 Правил.
7.29. З огляду на викладене, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах позивач допустив прострочення кредитора відповідно до статті 613 ЦК України, оскільки допустив бездіяльність, яка полягає у неприведенні ним своїх рахунків на оплату спожитої електричної енергії у відповідність з наведеними вимогами чинного законодавства та, зокрема з належним класом споживання електроенергії, що є обов'язковим в силу визначених сторонами умов договору.
7.30. Верховний Суд також зауважив, що відмова у задоволенні первісних позовних вимог не свідчить про звільнення Підприємства від сплати за спожиту електроенергію, а є наслідком неправильного розрахунку Товариством вартості електричної енергії у пред'явлених рахунках за спірний період.
7.31. У свою чергу у справі, яка переглядається (№ 922/376/18), суд апеляційної інстанції, зокрема, на виконання вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.04.2021 (на неврахування висновків якої наголошує скаржник) ухвалою від 21.07.2021 (для повноти апеляційного перегляду) призначив судову комплексну електротехнічну та економічну експертизу. Також на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2024 суд апеляційної інстанції надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі і висновку судового експерта від 12.10.2023 експерта № КСЕ-19/121-21/17225 та встановив відповідність наданих Товариством розрахунків втрат та рахунків, на які останнє посилається в обґрунтування позову, вимогам пунктів 6.23, 6.28 Правил.
7.32. Наведене свідчить, що правовідносини між сторонами спору у цій справі, та у справі № 922/3757/18 (на яку посилається скаржник в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 28 ГПК України) не є подібними за змістовим критерієм, оскільки відрізняються за встановлені судами фактичні обставинами спору, що сформували зміст спірних правовідносин та відповідно вплинули на їх правове регулювання.
7.33. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було передано справу № 910/4218/17 за позовом АК "Харківобленерго" до НКРЕКП та КП "Харківводоканал" про стягнення солідарно вартості електричної енергії. Судовими рішеннями у справі № 910/4218/17 позов до КП "Харківводоканал" задоволено, стягнуто заборгованість. У задоволенні позову до НКРЕКП відмовлено.
7.34. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановою від 18.09.2020 судові рішення у справі № 910/4218/17 залишила без змін.
7.35. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4218/17 зазначила, що у спірних правовідносинах у Товариства відсутній обов'язок складання повторних актів про використану електричну енергію, адже це не передбачено ні умовами укладеного між сторонами Договору, ні положеннями чинного законодавства.
7.36. Також у означеній постанові касаційного суду господарського суду від 18.09.2020 у справі № 910/4218/17 об'єднаною палатою висловлено правовий висновок, щодо відсутності підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини четвертої статті 612 та частини першої статті 613 ЦК України.
7.37. У контексті доводів касаційної скарги та наведеного вище Верховний Суд зауважує, що чинним ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
7.38. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 904/2839/21 від 22.08.2024 у справі № 910/10968/23, від 27.08.2024 у справі № 910/31605/15, тощо).
7.39. За таких обставин, оскільки правова позиція в постанові від 16.06.2020 у справі № 922/3757/17 є неактуальною внаслідок уточнення її відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 910/4218/17 в частині висновку щодо відсутності у Товариства обов'язку зі складання повторних актів про використану електричну енергію, а також у частині застосування положень статей 612, 613 ЦК України у спірних правовідносинах, тому Верховний Суд також не може взяти до уваги посилання скаржника на зазначений ним висновок.
7.40. Суд також відхиляє, як безпідставні доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.04.2021, оскільки висновки суду апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові щодо застосування положень пунктів 6.23, 6.28 Правил у повній мірі відповідають висновкам Верховного Суду.
7.41. Як свідчать матеріали справи, у справі, що розглядається Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 наголосив на необхідності застосування Товариством порядку розподілу та віднімання втрат, закріплених у пунктах 6.23, 6.28 Правил, у тому числі, що пропорції технологічних втрат розподіляються постачальником залежно від обсягів споживання електричної енергії споживачами, які мають приєднання до технологічних електричних мереж, включаючи споживача- власника цих мереж. Зокрема, саме неврахування положень наведених вище пунктів Правил у спірних правовідносинах (суд належним чином не перевірив розрахунків, наданих позивачем) і стали причиною скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7.42. Касаційна інстанція також відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо стандартів доказування, викладених у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах, оскільки наведені висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування.
7.43. У цьому контексті Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що скаржник посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного щодо застосування стандартів доказування не враховує, що ці доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.
7.44. Водночас цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
7.45. У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчать про дотримання позивачем вимог пунктів 6.23, 6.26, 6.28 Правил при визначенні обсягу спожитої відповідачем. Зокрема, суд надав оцінку як доказу висновку експерта від 12.10.2023 № КСЕ-19/121-21/17225 та встановив, що розрахунок позивачем здійснено із зазначенням втрат по всіх точках обліку за спірний період та з урахуванням усіх 11 приєднань субспоживачів Підприємства.
7.46. Отже, посилання скаржника на викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17, від 02.08.2023 у справі № 917/1373/21, від 16.08.2023 у справі № 910/66/22, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.
7.47. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
7.48. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
7.49. Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
7.50. У цьому аспекті Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі таких встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, без аналізу та врахування фактичних обставин справи, які мають юридичне значення та за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
7.51. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
7.52. Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
7.53. Стосовно доводів касаційної скарги, що при ухваленні оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції ухилився від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи та надав лише перевагу доводам позивача, що є фактично пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України (не дослідження судами зібраних у справі доказів), Верховний Суд зазначає таке.
7.54. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
7.55. Отже, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
7.56. Проте, як вже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження.
7.57. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення.
7.58. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі Підприємства доводи у відповідній частині фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
7.59. Також на думку скаржника, суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався у своєму рішенні на висновок експерта від 12.10.2023 № КСЕ-19/121-21/17225 з огляду на неповноту проведеного експертами експертного дослідження кількості субспоживачів Підприємства, що у свою чергу свідчить про безпідставність відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Підприємства про призначення експертизи.
7.60. Стосовно доводів скаржника про необґрунтоване відхилення його клопотання щодо призначення у справі експертизи з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.
7.61. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
7.62. Отже, відповідно до наведеної норми процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.
7.63. Так, з оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання Підприємства про призначення експертизи з огляду на те, що судова експертиза у даній справі вже була призначена за клопотанням відповідача та здійснювалась Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса і судовими експертами наданий висновок від 04.03.2020 №7869/8317/3282/3283. Окрім того, в матеріалах справи є інші висновки судових експертиз.
7.64. Ураховуючи мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції, що також викладені в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції у межах наданих повноважень та вимог чинного ГПК України розглянув клопотання Підприємства та дійшов висновку щодо відмови у його задоволенні, враховуючи положення статті 269 ГПК України.
7.65. Таким чином, з огляду на достатність в матеріалах справи доказів, які надали можливість суду апеляційної інстанції встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, Верховний Суд зазначає, що в силу положень статей 2, 13, 42, 269 ГПК України, відсутні підстави для висновків щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у вирішенні цього клопотання.
7.66. Доводи скаржника, які викладені у пунктах 1.4.5. - 1.4.8. цієї постанови Суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи. Суд касаційної інстанції у цьому аспекті зазначає, що як встановили суди однолійнійні схеми, які підтверджують наявність субспоживачів було погоджено сторонами та відповідно внесені до Додатку 3.3 до Договору. Інші доводи касаційної скарги в цій частині є лише вільним баченням скаржника щодо можливості суду надати оцінку висновку експертів, які попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку. Крім того, в силу положень розділу 4 наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз" опис процесу застосування інструментальних методів дослідження та проведення екпертних експериментів можуть обмежуватися викладенням кінцевих результатів. З огляду на наведене доводи скаржника з посиланням на відсутність опису процесу проведення дослідження (застосування / незастосування експертами спеціалізованих програмних комплексів та баз даних для проведення розрахунків технологічних втрат) за відсутності належного мотивування, у тому числі за відсутності клопотання про надання експертами пояснень з цього питання та / або клопотання про витребування судом матеріалів експертних експериментів, не можуть слугувати підставою для висновку про неповноту проведеного дослідження.
7.67. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з цих мотивів також не вбачається.
7.68. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
7.69. У прийнятті даної постанови Суд керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
7.70. Верховний Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
7.71. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги Підприємства.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.
9. Судові витрати
9.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 у справі № 922/376/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова