31 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4946/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить:
1) визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, оформлене Протоколом №5 від 17 червня 2024 року в частині відмови у наданні статусу члена сім'ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - матері загиблого (померлого) військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оператора другого відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_3 .
2) зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби розглянути документи ОСОБА_1 - матері загиблого (померлого) військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , оператора другого відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_3 і прийняти Рішення про надання їй статусу члена сім'ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби з врахуванням висновків суду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є матір'ю загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , приймав безпосередню участь у бойових діях та відповідно до сповіщення №164 від 10.01.2023 року, помер 26.12.2022 року від атеросклеротичної хвороби серця в населеному пункті Дружківка Краматорського району Донецької області. Після смерті сина, позивачка отримала посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) зниклого безвісти військовослужбовця. Однак згодом отримала лист від УСЗН Кропивницької РВА з проханням повернути посвідчення у зв'язку із скасуванням статусу на підставі листа ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згодом відповідач виніс рішення про відмову у наданні статусу члена сім'ї військовослужбовця загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби. Вважає дії відповідача протиправними, тому звернулась за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою від 29.07.2024 року суддя залишив без руху позовну заяву. У встановлений строк позивач усунув недоліки та надав докази сплати судового збору.
Ухвалою судді від 26.08.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 36).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відмова була обґрунтована тим, що дія Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, загибель (смерть) яких сталася у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння. Враховуючи, що протоколом №667 від 27.02.2024 встановлено причиною смерті військовослужбовця, яка настала 26.12.2022 року, токсичне отруєння етиловим спиртом, статус члена сім'ї правомірно скасовано та не встановлено повторно (а.с. 39-72).
Позивач подав відповідь на відзив, за змістом якої наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі (74-81).
Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.
У період часу з 23.09.2024 року по 27.09.2024 року справа не розглядалась у зв'язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 , відповідно до довідки №140/190 від 27.07.2023 року у період з 01.03.2022 по 15.06.2022, з 15.09.2022 по 21.11.2022, з 23.11.2022 по 13.12.2022, з 24.12.2022 по 27.12.2022 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та помер 26.12.2022 під час несення військової служби.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №157 від 29.12.2022 син позивачки помер в результаті набряку головного мозку та легень, загального венозного повнокрів'я та атеросклеротичної хвороби серця (а.с. 16).
Вказані хвороби, що стали причиною смерті, вказані у сповіщенні сім'ї №164 від 10.01.2023 року (а.с. 21) та підтверджені витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №3135 від 12.09.2023 року, у якому вказано, що захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 19).
Разом з тим, матеріали справи містять витяг Регіональної військово-лікарської комісії №667 від 27.02.2024 року, яким скасовано висновок №3135 від 12.09.2023 року. Вказано причиною смерті «токсичну дію етилового спирту», отриману під час проходження військової служби та вказано, що травма отримана в результаті нещасного випадку (дія токсичних та шкідливих речовин) та причина смерті, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (а.с. 61).
Також матеріали справи містять лікарське свідоцтво про смерть №160 від 12.01.2023, у якому вказано, що воно видане на заміну свідоцтва №157 від 29.12.2022, за змістом якого син позивачки помер внаслідок токсичної дії етилового спирту.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.01.2023 року №48, винесеного за результатами проведення службового розслідування, смерть настала внаслідок нещасного випадку, у результаті якого помер солдат ОСОБА_2 , оператор другого відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частин НОМЕР_3 (діагноз: атеросклеротична хвороба серця) (а.с. 66-67).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 14.06.2023 року №165, солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок набряку головного мозку та легень, виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Смерть не пов'язана із проходженням військової служби (а.с. 65).
21.03.2024 року позивачка отримала лист від УСЗН Кропивницької РВА від 18.03.2024 року №01-18/526, у якому йшлося про те що, управлінням соцзахисту отримано лист від ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого висновок 11 Регіональної військово-лікарської комісії №3135 від 12.09.2023 року, на підставі якого було встановлено статус члена сім'ї загиблого ОСОБА_1 , скасовано, сформовано новий висновок комісії, відповідно до якого підстави для встановлення статусу члена сім'ї відсутні, просить повернути посвідчення.
ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби №5 від 17.06.2024 року, відмовлено у наданні такого статусу, у зв'язку з тим, що посвідчення на право користування такими пільгами передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 (зі змінами) «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби» та пунктом 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Дія вищезазначеного Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, загибель (смерть) яких сталася у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Позивачка отримала витяг з вказаного протоколу 12.07.2024 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні дій, вказаних у заяві, позивач звернулася із цим позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд враховує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 1, частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993, чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
За змістом статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється також на сім'ї військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Відповідно до частини 13 статті 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» №379 від 28 травня 1993 року (далі по тексту - Постанова №379) установлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Відповідно до пункту 3 Постанови №379 підставою для видачі посвідчення є:
витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Застосовуючи наведені норми законодавства до обставин справи суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 помер під час проходження військової служби в Збройних Силах України, та причина смерті пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та кінцевим витягом з протоколу Регіональної військово-лікарської комісії №667 від 27.02.2024 року.
Водночас, відмова у видачі посвідчення обумовлена тим, що дія Закону №2011-ХІІ не поширюється на позивача, оскільки смерть військовослужбовця ( ОСОБА_2 ) настала внаслідок токсичної дії етилового спирту.
Так, частиною другою статті 3 Закону №2011-ХІІ установлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Разом з тим, суд звертає увагу, що законодавець не поширює дію зазначеного Закону на членів сім'ї військовослужбовців, чия смерть сталася саме внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного сп'яніння, а не лише самого факту перебування таких осіб у стані сп'яніння. Тобто, вирішальною обставиною є не саме по собі перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння, а вчинення ним у цьому стані дій, які призвели до смерті останнього.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що смерть ОСОБА_2 пов'язана із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Суд окремо наголошує, що матеріали справи також не містять жодних належних та допустимих доказів щодо наявності та вмісту алкоголю в крові ОСОБА_2 .
Наданий відповідачем лист №2 від 05.01.2024 (а.с. 57) Костянтинівського відділення СМЕ, який відповідачем отримано у відповідь на свій запит стосовно наявності алкоголю у крові ОСОБА_2 , суд не приймає у якості належного та допустимого доказу.
Зокрема, зазначений лист містить посилання на акт №693 від 09.01.2023 року судово-токсикологічного дослідження Дніпровського обласного бюро СМЕ, відповідно до якого етиловий спирт у крові трупа становив 4,04%, проте ні самого акту судово-токсикологічного дослідження, ні висновку судово-медичної експертизи трупу матеріали справи не містять.
Обидва лікарські свідоцтва про смерть (№157 та видане замість нього №160) не містять жодного посилання на вміст алкоголю в організмі померлого
Суд зазначає, що лікарське свідоцтво про смерть №160 від 12.01.2023 року лише констатує токсичну дію шкідливих речовин (етилового спирту), яка, на думку лікаря, призвела до смерті. Водночас, таке свідоцтво повністю суперечить попередньому - №157, яке було складено на підставі проведеного розтину та у якому детально описані виявлені патології (захворювання), що безпосередньо призвели до смерті військовослужбовця.
Матеріали справи не містять жодних даних, у тому числі причин, за яких один і той самий лікар приходить до протилежних висновків у виданих ним лікарських свідоцтвах про смерть однієї й тієї ж людини - помилка, неповнота проведеного дослідження, свідоме спотворення результатів, тощо.
Зазначене ставить під сумнів як об'єктивність відомостей, що містяться у лікарських свідоцтвах про смерть №157 та №160, а також і у листі №2 від 05.01.2024, складеного тією ж самою особою.
Водночас, незважаючи на те, що висновком ВЛК №667 від 27.02.2024 обставини отримання ОСОБА_2 травми кваліфіковано як "нещасний випадок" та зазначено, що "причина смерті, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби", не наведено будь-яких посилань на механізм такого отруєння, оскільки за наведених формулювань логічно припустити факт отруєння особи речовинами, що у своєму складі містять спирти, під час виконання службових обов'язків. Разом з тим, жодним з наданих до суду документів не підтверджується або ж навпаки, не спростовується свідоме вживання вказаною особою алкогольних напоїв. Відсутні посилання на механізм та спосіб дії токсичних речовин на організм померлого.
Отже, матеріали справи не містять належних доказів перебування померлого військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння, не містять механізму отруєння вказаної особи токсичними речовинами, а також доказів, які б свідчили, що смерть останнього пов'язана саме із вчиненням ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачці у наданні статусу члена сім'ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, викладене у витязі з протоколу №5 від 17.06.2024 року, прийнято передчасно, без з'ясування обставин, які мають вирішальне значення для прийняття такого рішення, необґрунтовано, а отже підлягає скасуванню
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Разом з тим, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу статус члена сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , без перевірки суб'єктом владних повноважень дотримання усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом скасування рішення, оформлене протоколом №5 від 17.06.2024 року засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби та зобов'язання відповідача повторно розглянути питання надання позивачу статусу члена сім'ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, з урахуванням висновків суду у даній справі.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних дій та рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 34).
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 244, 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом №5 від 17.06.2024 року засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути питання надання ОСОБА_1 статусу члена сім'ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО